"Дизель-шоу": як Коломойський дотискає обмеження імпорту нафтопродуктів

"Телеканал – це краще, ніж парламент. Це четверта влада! Завдяки цьому я відчуваю себе захищеним", – розповідав бізнесмен Ігор Коломойський в інтерв'ю "Українській правді".

Власні ЗМІ – незамінна зброя в мистецтві ведення бізнесу в Україні, яка дозволяє не тільки відчувати себе в безпеці, а й за потреби тиснути на конкурентів чи політиків.

Зрештою, саме контент окремого каналу чи видання дозволяє визначити, яке питання турбує його акціонера і хто заважає його реалізувати.

Для Коломойського одним з таких питань є запровадження мит на імпорт дизеля та зрідженого газу з Росії, яке було ініційоване на початку 2020 року і до останнього вивчалося спеціальною комісією при Мінекономіки.

За даними джерел ЕП, крапку в цьому питанні повинні були поставити ще в травні, однак висновки комісії, суть яких зводилася до відмови від запровадження мит та проведення спеціального розслідування, не влаштували групу "Приват".

Через це напередодні засідання на чиновників, відповідальних за ухвалення рішення, за допомогою наближених політиків та медіа почав здійснюватися тиск. Результат не змусив себе довго чекати: готове рішення поставили на паузу.

Чи зможе олігарх дотиснути Міжвідомчу комісію та змусити її змінити своє рішення, і скільки коштуватиме для споживачів можливе обмеження імпорту нафтопродуктів?

Підвищений тиск

На початку 2020 року група "Приват" та "Нафтогаз" подали скаргу до Міжвідомчої комісії з питань міжнародної торгівлі, вимагаючи запровадження мита на імпорт дизеля та зрідженого газу на рівні 8,46% з щорічним підвищенням до 2024 року до 25,4%. Про суть ініціативи та претензії інших учасників ринку ЕП вже писала.

Недавно в цій справі з'явилися нові обставини.

Розгляд таких складних та важливих питань триває кілька місяців. За даними співрозмовників ЕП в уряді, у травні Міжвідомча комісія готувалася відмовити скаржникам у зв'язку з відсутністю порушень.

Офіційний висновок комісії мав бути таким:

"Завершити антисубсидійну процедуру щодо імпорту в Україну окремих видів переробки нафтової сировини (дизельне пальне і скраплений газ), яка виробляється в Росії, без порушення антисубсидійного розслідування".

Однак напередодні засідання, зазначає співрозмовник ЕП в Мінекономіки, "на членів комісії через наближених до Коломойського депутатів та підконтрольні медіа почався тиск".

Прізвища посадовців, причетних до ухвалення рішення, були оприлюднені у ЗМІ. Більше за інших дісталося міністру економіки Ігорю Петрашку та його заступнику Тарасу Качці.

У згаданих матеріалах червоною стрічкою проходить теза про антидержавну політику та недопустимість торгівлі з державою-агресором: "Це справжня диверсія в інтересах Росії і відверто ворожа позиція", – йдеться в одній з публікацій.

Питання відносин з Росією під час війни дійсно чутливе та потребує окремої уваги, але згадані ЗМІ жодного разу не обмовилися про недопустимість "торгівлі на крові", коли це стосувалося, наприклад, переведення "Центренерго" на російське вугілля.

Як відомо, з моменту зміни влади в країні "Центренерго" купило у пов’язаних з Коломойським фірм щонайменше 1,5 млн тонн вугілля. При цьому на складах був надлишок вугілля, видобутого державними підприємствами, а шахтарі страйкували через невиплати зарплат.

Головним завданням політичного та медійного тиску на посадовців був перегляд рішення і запровадження мит на постачання пального з РФ. Проміжною перемогою вважалась би пауза в ухваленні рішення.

З останнім все склалося, а ймовірність проведення розслідування і запровадження попередніх заходів у вигляді мита 8,5% суттєво зросла.

Аргументи сторін

Ключовий аргумент скаржників звучить так: російським виробникам з бюджету РФ компенсують витрати на виробництво та експорт нафтопродуктів за схемою повернення акцизів з бюджету.

"Якщо іноземна держава нелегітимно стимулює своїх виробників та надає фінансову підтримку, щоб вони завоювали ринок вашої країни, ви маєте право захищати національних товаровиробників", – наголошують в "Укртатнафті".

Цю тезу категорично спростовують у "Нафтогазовій асоціації України", яка висловлює консолідовану позицію найбільших постачальників нафтопродуктів та мереж АЗС України – OKKO, WOG, Shell, Socar, KLO.

"Продукція українських заводів реалізується за принципом імпортного паритету, створюючи додатковий заробіток заводів на рівні 50-60 дол на тонні", – стверджують в НАУ.

"Зріджений газ в Україну постачається з премією до світового ринку 70 дол, дизельне пальне – 45 дол, бензин в середньому імпортується за світовим котируванням. За такими ж цінами реалізують свій товар українські НПЗ", – погоджується директор "Консалтингової групи А-95" Сергій Куюн.

Через це, стверджують учасники ринку, Україна змушена платити максимальні в Європі ціни при закупівлі нафтопродуктів. Справжньою ж причиною проблем вітчизняних НПЗ найбільші гравці називають "скупу" інвестиційну політику їхніх власників.

"Відсутність інвестицій призвела до закриття заводів, зменшення обсягів нафтопереробки, застарілої конфігурації випуску моторного пального і як наслідок – до збільшення імпортозалежності України", – наголошують в асоціації.

Попри високу залежність від імпортного ресурсу, в Україні немає безальтернативних постачальників. Ринок достатньо диверсифікований, завдяки чому не виникає труднощів з поставками пального. Поки що.

Ситуація може кардинально змінитися вже найближчим часом.

За все заплатить споживач

Яким може бути ефект від запровадження мита на дизельне пальне? За оцінками експертів, оптові ціни зростуть мінімум на 1 тис грн за тонну.

За даними "Консалтингової групи А-95", витрати на пальне найбільших категорій споживачів зростуть так: приватний і комерційний сектор – 4 млрд грн, агросектор – 1,9 млрд грн, гірничо-металургійний комплекс – 700 млн грн, "Укрзалізниця" – 300 млн грн, Міністерство оборони – 100 млн грн.

За підрахунками НАУ, неправильне рішення коштуватиме споживачам 11 млрд грн і спричинить проблеми з наповненням ринку пальним.

Категорично проти ініціативи "Привату" і "Нафтогазу" аграрії, які споживають понад 50% дизельного пального в країні і вже зазнали значних втрат через несприятливі погодні умови.

Президент Української зернової асоціації Микола Горбачов оцінює втрати фермерів 1,5-3 млрд грн або близько 1 дол на тонні зерна.

"Уряд ставить під загрозу цілу галузь, яка забезпечує значну частку експорту країни та приносить понад 40% валютної виручки", – заявили в асоціації.

"Жодної кризи нема. Свої нафтопродукти вони (українські НПЗ. – ЕП) продають з такими преміями до світового ринку, що позаздрить будь-який європейський НПЗ. Це мито зробить Коломойського з партнерами багатшими на 260 млн грн на місяць", – каже Куюн.

Хто через це постраждає? За словами Куюна, біднішими на таку ж суму стануть споживачі нафтопродуктів – автовласники, бізнес, промисловість.

"Питання стоїть так: хто буде платити за утримання і розвиток НПЗ – їхні власники чи споживачі? НПЗ належать найбільшим фінансово-промисловим групам з державним і приватним капіталом. Ми вважаємо несправедливим повністю перекладати це навантаження на населення і промисловість", – додає президент НАУ Неля Привалова.

Історія знає багато вдалих для Коломойського спроб переписати регуляторне середовище під себе, однак траплялися і відверті провали.

Чи вдасться "Привату" цього разу в останній момент переломити ситуацію на свою користь, і як на фінальне рішення Міжвідомчої комісії вплине тиск групи – питання відкрите.