Ринок землі близько. Що робити фермерам, яким бракує коштів
Як допомогти фермерам і малим агрокомпаніям отримати доступ до фінансування, яке знадобиться їм для придбання землі в разі запуску ринку? Відповідь на це питання — ключ до успіху реформи.
Один з головних страхів фермерів, які виступають проти ринку землі, — як їм конкурувати з агрохолдингами та великими покупцями без достатнього фінансового ресурсу.
Україна тут не унікальна, і це не єдина країна, яка стикається з необхідністю розвивати фінансування для малого та середнього аграрного бізнесу.
Згідно з дослідженнями Світового банку, у країнах, що розвиваються, 55-68% офіційно зареєстрованих малих і середніх бізнесів недостатньо обслуговуються фінансовими організаціями або не обслуговується зовсім.
Проте є шляхи вирішення цієї проблеми, які повинні влаштувати всіх учасників ринку.
Днями один з варіантів був озвучений в ході дискусії під егідою Незалежної асоціації банків України (НАБУ) про те, як активізувати кредитування малого і середнього агробізнесу в Україні.
Про що мова?
Банки не проти
Як показали дискусії з банкірами та аграріями, головна проблема в кредитуванні банками малих фермерів в Україні — не відсутність кредитних ресурсів у банків і навіть не вартість обслуговування позик.
У 2018 році Міжнародна фінансова корпорація (IFC) провела невелике дослідження. Вона попросила дев'ять українських банків розповісти, наскільки вони зацікавлені фінансувати ринок землі.
Виявилося, що всі дев'ять банків уже фінансували аграріїв. Вони давали кредити як найменшим фермерським господарствам (по 25-65 тис грн), так і великим аграрним підприємствам (по 280-620 млн грн). Всі опитані банки також були зацікавлені надавати кредити для придбання землі.
Крім того, маржа, з якою працюють малі фермери, навіть якщо у них в обробці всього 100 га зернових культур, набагато вища, ніж в інших країнах.
Якщо в ЄС для виходу "в плюс" потрібно вирощувати злакові на 500 га і більше, то в Україні це виходить і на 100 га. З урахуванням величини маржі вартість позик — не найбільша перешкода для доступу до фінансування.
Стримує кредитування відсутність у невеликих аграрних компаній та фермерів ліквідних застав, фінансової грамотності та культури ведення звітності. Якщо другу і третю проблеми можна вирішувати шляхом навчання фермерів, то перша проблема — це прерогатива держави.
Як вирішити проблему із заставами
Для її вирішення уряду варто впроваджувати спеціальні фінансові інструменти, які дозволять малим і середнім аграрним бізнесам отримувати фінансування на придбання ріллі після запуску ринку землі.
Одним з найбільш ефективних інструментів підтримки агробізнесу в такій ситуації є часткові гарантії за банківськими кредитними ризиками.
Суть інструменту в тому, що фонд гарантування від імені держави бере на себе покриття частини (наприклад, 50%) ризиків банку у разі дефолту фермера-позичальника за кредитом, наданим цим банком. Це знижує рівень ризиків для банків і спрощує доступ малого і середнього агробізнесу до банківських позик.
Такий фонд — це, як правило, небанківська фінансова організація зі своїм правлінням, менеджментом і капіталом. За певну плату вона видає часткові кредитні гарантії банкам, які пройшли попередній відбір.
У разі непогашення кредиту його розмір (втрачена сума), як правило, в рівних частинах розподіляється між фондом і комерційним банком.
Є й інші інструменти підтримки фермерів: гранти, субсидії, гарантування системних ризиків. Однак часткове гарантування найбільше підходить позичальникам, у яких нема достатнього забезпечення за кредитами.
По-перше, часткове гарантування кредитів (ЧГК) дозволяє спрямувати допомогу саме малим виробникам. Інші інструменти підтримки фермерів мають інші цілі і можуть використовуватися разом з частковим гарантуванням кредитів для окремих цільових груп.
По-друге, цей інструмент також дозволяє "подовжити" кредитний ресурс для фермерів, зменшити розмір початкового внеску, збільшити обсяг кредиту, чого не зробить звичайна компенсація частини кредитних ставок.
По-третє, часткове гарантування дає гарне фінансове плече: 1 грн інвестицій з боку держави забезпечить кредитування фермерів у розмірі 8 грн. Як показує міжнародний досвід, малі фермери найбільш дисципліновані в поверненні кредитів, тому фонди гарантування зазвичай покривають свої витрати.
Про що свідчить міжнародний досвід
Проведений Світовим банком у 2016 році аналіз 60 державних програм часткового гарантування кредитів у 54 країнах показує, що майже всі ці програми самодостатні.
Вони спираються лише на гарантійні внески банків та позичальників і не вимагають продовження капіталізації з боку держави для покриття операційних витрат і виплат за гарантійними випадками. Виняткові ситуації можуть виникнути хіба що в разі збільшення портфеля гарантованих кредитів.
Завдяки такому інструменту держава може допомогти і фермерським господарствам, які захочуть купити землю за кредити після запуску ринку землі, і тим, у кого є земля у власності і хто захоче взяти позику під заставу своєї ділянки.
Одразу після запуску ринку землі реальної ринкової ціни на землю в конкретному районі ще може не бути. Банки, надаючи кредити під такі ділянки, працюватимуть з "віртуальною" величиною, яка після становлення ринку може і збільшитися, і зменшитися.
У такій ситуації часткове гарантування ризиків дозволить банкам давати фермерам позики під заставу ділянок, а фінансовому регулятору, НБУ, спокійно почуватися в ситуації, коли земля ще буде "неперевіреною" заставою.
Саме тому команда Світового банку разом з НБУ, Мінфіном, Мінекономіки і банківським співтовариством активно працює над тим, щоб часткове гарантування кредитів для малого і середнього агробізнесу з'явилося в Україні одночасно з появою ринку землі.
Часткове покриття ризиків може стати головним інструментом допомоги малим гравцям ринку в перші п'ять-сім років після старту реформи.
Ваге Варданян, провідний спеціаліст фінансового сектору Світового банку