Корупційний мораторій: як чиновники заробляють на відсутності ринку землі

З 2001 року в Україні діє мораторій на продаж землі. Перехідні положення Земельного кодексу забороняють продавати аграрні землі приватної, державної та комунальної власності. Це 41 млн га або дві третини площі України.

Саме у державній та комунальній власності перебуває близько 10,5 млн га угідь. Якщо перевести їх у квадратні кілометри, то вийде, що ця площа становить близько 105 тис кв км. Це співставно з площею Гватемали або Ісландії, а також більше, ніж площа Португалії, Південної Кореї, Чехії та ще майже сотні держав.

Ці сільськогосподарські угіддя є ласим шматком для багатьох аграріїв, підприємців та політиків різних рівнів. Вони готові використовувати будь-які засоби для отримання цих земельних ділянок у власність чи користування.

У підсумку угіддя використовують ті, хто готовий заплатити більше неправомірної вигоди, а не ті, хто міг би використовувати ділянки ефективніше.

В Україні ця практика доволі поширена. Лише детективи НАБУ розслідують 25 кримінальних проваджень щодо зловживань із землею, у яких державі та громадам завдані збитки у розмірі 450 млн грн. Значну кількість таких справ розслідують інші правоохоронні органи.

Найчастіше посадовці отримують хабарі за передавання ділянок у користування, за незаконне переведення земель з державної власності у приватну, за надання їх в оренду з правом подальшого набуття права власності, за використання службового становища для заволодіння ділянками.

Можна пригадати кілька проваджень, які ілюструють практику зловживань.

Перше. НАБУ не раз ловило на хабарництві сільських голів, голів РДА та посадовців цих установ за сприяння у здійсненні тих чи інших дій щодо державних та комунальних земель. Загальна сума неправомірної вигоди, на отриманні якої детективи бюро викрили посадовців, становить майже 13,6 млн грн.

Один з таких прикладів: 30 грудня 2017 року детективи Антикорупційного бюро упіймали на отриманні неправомірної вигоди директора Інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук Ореста Фурдичка.

Фурдичко, кажуть правоохоронці, вимагав 0,5 млн дол, щоб не перешкоджати виконанню договору між інститутом і приватною компанією, яка отримала право будівництва на земельній ділянці з фонду НААН. Фурдичка затримали при передаванні йому першого "траншу" хабара у розмірі 300 тис дол.

Днями НАБУ і САП спрямували до суду провадження стосовно депутата Київради Сергія Кримчака. На думку правоохоронців, він використав службове становище для заволодіння трьома земельними ділянками у Києві, які перебували у комунальній власності. Пізніше на цих ділянках розгорнулося будівництво житлового комплексу з порушенням містобудівних обмежень.[L]

Справа Кримчака демонструє іншу проблему земельного сектору — відсутність прозорих правил та умов розподілення землі у містах. Для унеможливлення зловживань її також має бути розв'язано.

Ці приклади свідчать, що збереження сільськогосподарських угідь у державній чи комунальній власності призводить не тільки до їх неефективного використання, а й створює значні корупційні ризики. Землями користуються посадовці, які обирають шлях отримання неправомірної вигоди.

Друге. На землях намагаються незаконно заробити не тільки посадовці установ, у чиєму володінні перебувають угіддя, а й правоохоронці. Недавно детективи НАБУ та СБУ викрили на хабарі заступника прокурора Вінницької області. Він вимагав 6 тис дол за закриття провадження щодо захоплення 50 га угідь.

Що можна зробити, аби такі історії залишилися в минулому? Відповідь одна: створити ринок землі. Він забезпечить рівний доступ до угідь, встановить зрозумілі правила гри для всіх, прибере можливість отримання преференцій.

У світі залишилося небагато держав, де відсутній ринок землі. Україна у цьому переліку опинилася в доволі екзотичній компанії: КНДР, Венесуела, Таджикистан, Куба та Демократична республіка Конго. Це ще один аргумент на користь запровадження ринкового обігу сільськогосподарських земель.

На цьому шляху теж будуть ризики. Ринковий обіг не знищить корупцію в секторі. Разом з тим, можливості, які він створює, переважать потенційні ризики. В іншому випадку практика незаконного збагачення посадовців завдяки махінаціям із землями держави або громад триватиме безконечно.

Застереження. Відповідно до статті 62 Конституції, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, якщо інше не встановлено обвинувальним вироком суду. У згаданих в цьому матеріалі провадженнях винуватість осіб до 16 травня 2018 року судом не встановлена.

Антон Марчук, менеджер антикорупційної групи РПР, член правління ГО "Антикорупційний штаб"