Дев'ять супутників-шпигунів: як Ізраїль став космічною державою
Ізраїль став восьмою країною в світі, здатною самостійно виводити космічні апарати на орбіту. Як йому це вдалося?
У ніч на 10 травня 2018 року Ізраїль завдав авіаудару по 50 іранських позиціях у Сирії. Увечері того ж дня Міністерство оборони Ізраїлю опублікувало у своєму twitter-акаунті супутникові знімки цілей напередодні удару.
Через кілька днів ізраїльська компанія ImageSat International, ISI, показала супутникові знімки атакованих Ізраїлем іранських позицій до і після авіаудару.
Ця ж компанія рік тому публікувала супутникові знімки до і після масованого ракетного удару США по цілях у Сирії. Знімки були зроблені всього через десять годин після завершення атаки.
Розрахунок на власні сили
Міністерство оборони Ізраїлю і компанія ISI, що наполовину належить державі Ізраїль, регулярно публікують розвідувальні супутникові знімки. На них часто сфотографовані військові об'єкти, розташовані на території країн-сусідів Ізраїлю. Як правило, ці об'єкти піддаються авіаударам з боку Ізраїлю і його союзників.
Супутникову розвідку Ізраїль веде за допомогою власного угруповання супутників, яке нараховує дев'ять апаратів. Більшість з них — військові, решта — військово-комерційні. П'ять з дев'яти супутників Ізраїль створив і запустив на орбіту зі своєї території своїми ракетами.
Ізраїль став восьмою країною світу, яка може запускати супутники. Всього таких країн десять, і Україна не входить до їх числа. ЕП дізналася, коли і за яких обставин з'явилася ізраїльська космічна програма і як вона виглядає.
Космічна програма
Ізраїль має сухопутний кордон з Єгиптом, Сирією, Йорданією і Ліваном.
Він вів з цими країнами війни різної інтенсивності протягом усієї своєї історії. Ізраїльський закон про порушників кордону від 1954 року називає ворожими державами Іран, Сирію, Ліван, Ірак, Саудівську Аравію і Ємен.[L]
Космічна програма Ізраїлю з'явилася у 1980-х роках не через війни, а завдяки миру. У 1979 році Ізраїль та Єгипет уклали мирну угоду.
Після цього Ізраїль втратив можливість здійснювати розвідувальні польоти над Єгиптом з метою виявлення прихованого накопичення військ противника на своєму кордоні.
Розвідувальні супутники дозволили б постійно стежити за ситуацією, не порушуючи суверенітет Єгипту.
У 1981 році начальник військової розвідки Ізраїлю доручив створити розвідувальні супутники. Уряд виділив на це 5 млн дол. У 1982 році було створене Ізраїльське космічне агентство, яке зайнялося координацією розробки розвідувальних супутників для Міноборони.
Супутники
У 1980-х роках конкурс на розробку супутника Ofeq 1 виграв держконцерн Israel Aerospace Industries. Йому опонував інший потужний ізраїльський військовий концерн Rafael. Супутник був запущений у 1988 році. Його вага становила 156 кг.
Це був пробний політ, в ході якого перевірялася робота сонячних батарей і радіозв'язку з апаратом. Після запуску супутника Ізраїль став восьмою країною світу, яка запустила власний супутник власної ракетою.
Країни, що запустили супутники самостійно
№ | Країна | Рік запуску | Назва супутника |
1 | 1957 | "Спутник-1" | |
2 | США | 1958 | Explorer 1 |
3 | Франція | 1965 | "Астерікс" |
4 | Японія | 1970 | "Осумі" |
5 | Китай | 1970 | "Красный Восток 1" |
6 | Великобританія | 1971 | Prospero |
7 | Індія | 1980 | RS-1 |
8 | Ізраїль | 1988 | Ofeq-1 ("Горизонт-1") |
9 | Іран | 2009 | Omid ("Надія") |
10 | Північна Корея | 2012 | "Кванменсон-3" |
Ofeq 1 — перший з однойменної серії супутників. Всього було побудовано дев'ять апаратів серії, з них перші два — моделі. Вони не містили дослідницької апаратури, а використовувалися для перевірки виведення космічного апарата на орбіту, сонячних батарей і техніки зв'язку.
Усі супутники серії Ofeq, крім одного, Ізраїль запустив своєї ракетою зі своєї території. Винятком став Ofeq 8, запущений в Індії.
Наслідки атаки Ізраїлем іранських позицій у Сирії сфотографував ізраїльський супутник Eros-B. Ним керує ізраїльська ImageSat International.
Eros-B був розроблений і побудований за 21 місяць фірмою Israel Aerospace Industries на базі супутників Eros-A і Ofeq 3. Вага Eros-B — 290 кг, висота — 2,3 м, діаметр — 1,2 м. Апарат був запущений у 2006 році з російського космодрому "Свободный". Прогнозований термін служби супутника — 10-14 років.
Eros-B передає зображення в X-діапазоні на швидкості 280 Мбіт/с. Супутник призначений для знімання земної поверхні з роздільною здатністю 0,7 м. Він застосовується у військових цілях, для картографії, контролю та планування інфраструктури, сільськогосподарського моніторингу.
11 квітня 2018 року Eros-B зафіксував, що більшість кораблів РФ покинула військово-морську базу в Тартусі у зв'язку із загрозою атаки США.
Ракета
Базою для ізраїльського космічного проекту став досвід, накопичений ізраїльською наукою і промисловістю під час створення і бойового застосування ракетної техніки. Ізраїль — один із світових лідерів ракетобудування.
Країна випускає весь спектр ракетної зброї: від тактичних ракет наземного, морського і повітряного базування до величезних балістичних ракет "Єрихон", здатних нести боєголовки на відстань до 7,5 тис км.
Ракета "Єрихон" стала платформою для створення ракети-носія супутників Ізраїлю. Ракета-носій отримала назву "Шавіт" ("Комета"). Перший запуск відбувся у 1988 році, з 1999 року запуски стали плановими.
"Шавіт" — триступенева твердопаливна ракета. Перші два ступені ідентичні, вони важать по 13 тонн. Їх серійно випускав в Ізраїлі концерн IAI. Третій ступінь побудований компанією Rafael. Ступінь важить близько 2 тонн, двигун працює 88 секунд. Перший і другий ступені використовуються також у ракеті "Єрихон-2".
Двигуни першого та другого ступенів виводять ракету до висоти близько 100 км, і за інерцією ракета набирає висоту до 150 км. Далі вмикається двигун третього ступеня і виводить корисне навантаження на орбіту висотою 250-260 км.
"Шавіт-1" виводить 350 кг корисного навантаження на 240-600-кілометрову еліптичну полярну орбіту. Удосконалена ракета "Шавіт-2" виводить 350 кг корисного навантаження на 700-кілометрову кругову полярну орбіту. В процесі розробки перебуває "Шавіт-3". Вона зможе вивести на 700-кілометрову кругову полярну орбіту корисне навантаження 800 кг.
З десяти запусків трьох модифікацій ракети вісім виявилися успішними.
Успішний запуск розвідувального супутника Ofek 11 ракетою "Шавіт-2" з ізраїльської авіабази "Пальмахим" 13 вересня 2016 року
Космодром
Майже всі військові розвідувальні супутники серії Ofek Ізраїль запускає з авіабази ВПС "Пальмахим" на узбережжі Середземного моря. Це єдине місце на планеті, де запуски космічних ракет проводяться не на схід, а на захід, проти обертання Землі, що невигідно з енергетичної точки зору.
Причина в тому, що трасу запуску можна прокласти тільки над Середземним морем: землі на схід від бази заселені, при цьому суміжні країни розташовані досить близько. Траса пуску ракет проходить біля берегів Єгипту і Лівії, над півднем Сицилії, потім — над Ґібралтарською протокою.
Через це Ізраїлю невигідно запускати будь-які супутники, крім розвідувальних. В Ізраїлі надають великого значення співробітництву з Бразилією щодо запуску супутників з космодрому "Алкантара".
Довідка
У 2016 році в Ізраїлі проживало 8,54 млн осіб. У рейтингу за розміром території країна займає 143 позицію. ВВП Ізраїлю становить 317 млрд дол, ВВП на душу населення — 36 250 дол.
Загальна кількість діючих супутників на 31 липня 2017 року — 1 738. З них супутників США — 803, Китаю — 204, Росії — 142, інших країн — 589.