"Біла нафта": як Україна може заробити на "літієвій лихоманці"
Світова галузь автовиробництва безповоротно змінюється. Нова технологія іонно-літієвих акумуляторів, яку розробили Ілон Маск і Tesla, стала плацдармом для завоювання світу електрокарами.
Такі стратегічні ресурси як вугілля, нафта й уран поступово залишаться в минулому, а 21 сторіччя обіцяє стати сторіччям літію. Попит на нього зростає в геометричній прогресії.
У світі цей метал виробляють у багатьох країнах, проте мало хто знає, що Україна теж може стати одним з основних міжнародних виробників літію.
Недавно експертна група геологів і надрокористувачів з ГО "Наука, розвідка, видобування" подала до Держгеонадр заявку на отримання спецдозволу для вивчення потенційного родовища літієвих руд "Станкуватська", що на Кіровоградщині.
Що відомо про літій, скільки його в Україні та як стати одним з основних виробників літію у світі?
"Біла нафта"
Цей елемент парадоксальний. У чистому вигляді його не існує, тільки у сполученнях з іншими мінералами і копалинами. При цьому тільки у морській воді літію мільярди тонн. Не менше його і в надрах.
Про літій у світі знали давно, з кінця 1940-х років. Його використовували для виробництва кераміки і скла, застосовували у металургії, медицині, нафтохімії.
Усе змінилося з появою мобільної електроніки, а справжній вибух спричинили електромобілі й побутові електростанції. За даними Bloomberg, до появи останніх в середньому у світі вироблялося 189 тис тонн літію щорічно.
З появою нових технологій попит значно підвищився, і ціни на "білу нафту" стрімко зросли. У 1990-х роках літій стартував з 1,5 тис дол за тонну, а у 2017 році сягнув 20 тис дол за тонну.
Український літій
Україна має всі шанси посісти гідне місце серед основних експортерів ключового елементу іонно-літієвих акумуляторів.
За словами доктора наук, директора інституту геології КНУ ім. Т. Шевченка Володимира Михайлова, ресурси оксиду літію в Україні сягають 500 тис тонн.
Однак наразі в Україні нема технології, яка б вилучала з карбонату літію — основного напівфабрикату в літієвому виробництві — чистий сподумен. Це той вид літію, який необхідний для виробництва іонно-літієвих батарей.
В Україні є три найбільші ділянки літієвих руд: Полохівська, Шевченківська і Станкуватська. Вони розташовані на Українському щиті, який є унікальною рідкіснометалевою провінцією.
Полохівське родовище розташоване у Кіровоградській області. Це один з найкращих об'єктів у Європі. Інженерно-геологічні та гірничотехнічні умови родовища прості та сприятливі, що підвищує економічну доцільність видобутку.
Прогнозні ресурси родовища — йдеться не про запаси — не менше 180 тис тонн оксиду літію.
У квітні 2017 року дозвіл на розробку родовища отримало ТОВ "Укрлітійвидобування". 35% компанії належить арабським інвесторам. 10% — Ігорю Воронову, він також володіє VEK Capital Partners, рестораном Fellini, кінотеатром "Україна", чає частку у мережі фітнес-клубів Sport Life.
Розробка родовища пожвавила ринок геологорозвідки рудних копалин в Україні. Лабораторні аналізи свідчить про високу якість руд. Вони містять високу концентрацію саме того літію, який використовується у виробництві іонно-літієвих батарей.
Шевченківське родовище розташоване у Великоновоселівському районі Донецької області, за 1 км від села Шевченко. Родовище вивчене детальніше і готове до видобування. Точнішими даними геологи не володіють через брак розвідки.
Цей інформаційний вакуум заповнюватимуть геологи ТОВ "Петро-консалтинг". 9 січня 2018 року Держгеонадра надала цій компанії спецдозвіл на видобування строком на 20 років.
Станкуватська ділянка теж потребує геологічного вивчення. За ресурсами літію вона відповідає великому промисловому об'єкту. Основною проблемою є невивченість ділянки, що пов'язано з економічними ризиками.
На родовищі є технологічні проблеми щодо збагачення руд. На відміну від Полохівського родовища, ці труднощі комплексні.
На Полохівському родовищі потрібно вилучати з руд петалітовий концентрат, а вже потім вилучати з нього літій. На Станкуватському, крім петалітових руд, є інші корисні компоненти, а це потребує розробки нових технологій збагачення.
Український щит
Світовий ринок літію
Поки український ринок літію робить перші кроки, світовий стрімко росте.
Чилі та Аргентина виробляють найбільшу частину світового літію із солей озер. У сукупності компанії FMC, Rockwood і S.Q.M. виробляють близько 46% літію. Компанія TalisonLithium поставляє 34% світового літію і близько 65% літієвого мінералу сподумен.
У 2016 році Чилі відправила за кордон 79,5 тис тонн карбонату літію на 589 млн дол, що становить 40% світового ринку цієї сировини.
Експерти Deutsche Bank стверджують, що попит на літій зросте на 250%, тобто збільшиться у 2,5 разу. Найбільше на цьому зароблять Чилі, Китай, Аргентина та Австралія. На них припадає близько 70% світового запасу металу.
Великі родовища також є у Португалії, Бразилії, США і Зімбабве.
Аналітики Bloomberg згадують у своїх звітах і про українські родовища літію. Втім, через брак інформації про запаси чіткої визначеності щодо впливу України на світовий ринок наразі нема.
Скляна та керамічна галузі є найбільшими споживачами літію — близько 31%. Виробництво акумуляторних батарей споживає 23% літію.
Перед країнами, у яких є запаси літію, відкриваються великі перспективи. Принаймні автомобільний ринок на це натякає щодня.
У березні 2016 року на презентації автомобіля Model 3 Ілон Маск заявив про амбітні плани Tesla. За його словами, до 2020 року компанія планує зібрати 500 тис авто. Для цього Tesla буде змушена скуповувати весь досяжний літій.
Аналітики дослідницької компанії Industrial Minerals прогнозують збільшення попиту на літій у найближчі п'ять років у два-чотири рази: із 189 тис тонн у 2016 році до 400-600 тис тонн до 2021 року.
За словами експертів, такий стрибок забезпечить двократне зростання продажів акумуляторів для смартфонів та електрокарів.
Китай поставив за мету вивести 5 млн електромобілів на дороги країни до кінця 2020 року.
Tesla і Volkswagen заявили про плани випускати понад 1 млн електромобілів щорічно до 2020-2025 років, а Daimler збирається витратити 10 млрд євро на запуск виробництва таких автомобілів.
Toyota Tsusho, Міцубісі, LG International, Mitsui, Magna, GS Caltex, Kores — усі ці компанії створили спільні підприємства або мають партнерів-постачальників літію, щоб відповідати планам розвитку виробництва електрокарів.
Виробникам батарей потрібно буде розробляти набагато більше родовищ, щоб забезпечувати потреби виробництва.
Аналітики Morgan Stanley стверджують, що у 2020 році з 99 млн нових авто 2,87 млн матимуть електричну тягу. У 2025 році цей показник перевищить 9,5 млн.
За даними BNEF, до 2030 року компанії Tianqi Lithium, SQM, Albemarle, FMC, які домінують у бізнесі, повинні будуть поставляти обсяг літію, достатній для роботи 35 заводів розміром GigafactoryТесла, який звели 2016 року у штаті Невада.
Сумарний обсяг інвестицій у розробку родовищ повинен становити 350-750 млрд дол, підрахували аналітики Sanford C. Bernstein&Co.
Експерти по-різному оцінюють перспективи світового ринку літію. Проте переважає думка, що його дефіцит може становити 100 тис тонн щорічно.
Основною причиною стануть електромобілі. На одну машину з електричним двигуном потрібно в сто разів більше літію, ніж на батарею ноутбука.
Що далі
Невдовзі світ очікувано накриє "літієва лихоманка", що відкриває перед Україною непогані перспективи.
Про це свідчить і екологічна політика у світі. Паризька угода, яка прийшла на зміну Кіотському протоколу у 2015 році, націлена суттєво зменшити викиди вуглекислого газу.
Не останнє місце у цій боротьбі посідає заміна бензинових двигунів електричними.
Так, до 2030 року Нідерланди повністю відмовляться від бензинових та дизельних автомобілів. Франція та Німеччина планують зробити це до 2040 року. Не відстають від амбітних планів Великобританія, Індія та Китай.
Наразі основний видобуток літію зосереджений у Південній Америці. Для ЄС це занадто складна та дорога логістика.
Набагато дешевше інвестувати в українські родовища і збудувати тут потужний завод на кшталт Gigafactory Ілона Маска.
Для України будівництво такого заводу стало б справжньою "золотою жилою". Тим паче, що Україна є лідером за запасами літію у Європі.
Потенційні вітчизняні й іноземні інвестори готові вкладати гроші у вивчення українських родовищ. Залишається донести до майбутніх партнерів думку, що в Україні є потенціал, аби претендувати на чільне місце на світовому ринку літію.
Дмитро Кащук, ГО "НРВ", екс-керівник Держгеонадр