У пошуках кінцевого бенефіціара

14 жовтня 2014 року Верховна рада ухвалила закон про визначення кінцевих вигодоодержувачів юридичних осіб та публічних діячів.

"Сьогодні компанії зареєстровані на офшори, а їх фактичними власниками можуть бути чи то державні службовці, чи то члени уряду, чи то працівники АП, і побачити це неможливо", - констатував прем'єр Арсеній Яценюк.

За його словами, основне завдання цього закону - розкриття інформації про реальних власників українських компаній.

"Чиновники не повинні ховатися за родичами, за офшорами, за членами сім'ї чи будь-якими іншими особами, які є номінальними власниками", - додав Яценюк.

Закон також відкрив доступ до інформації про власників нерухомого майна.

Глава уряду висловив сподівання, що парламентарям нема чого боятися з приводу розкриття інформації про власників компаній і нерухомість.

Міністр юстиції Павло Петренко зазначав, що Мін'юст готовий розкрити реєстри нерухомого майна вже за місяць.

За прийняття проекту у другому читанні та в цілому проголосувало 265 народних обранців. Президент Петро Порошенко майже відразу підписав цей закон. Документ набере чинності через місяць з дня його опублікування.

Юридичним особам, що були зареєстровані до набрання законом чинності, нададуть перехідний піврічний період для приведення їх реєстраційних даних у відповідність до вимог законодавства.

Тимчасом практикуючі юристи намагаються зрозуміти, чи вдасться реалізувати кінцеву мету і встановити кінцевих вигодоодержувачів. Зазвичай вони приховані через громіздкі холдингові структури з п'яти і більше компаній, зареєстрованих в офшорних зонах. Правники виділяють й інші проблемні моменти.

У більшості випадків автори закону досягнуть очікуваного результату, вважає керуючий партнер CH&K Associates Любомир Кузюткін.

"Для державних органів і громадян відкриється інформація про фізичну особу, яка стоїть за тією чи іншою компанією. Однак закон не передбачає суттєвих механізмів контролю за достовірністю інформації, наданої державному реєстратору.

Зацікавлені особи, використовуючи у ланцюжку власників юридичних осіб підприємства, зареєстровані в офшорах, зможуть надати реєстратору інформацію про несправжнього кінцевого вигодоодержувача, яку український державний реєстратор та фіскальні органи не зможуть перевірити", - розповів він.

Павло Петренко. Фото minjust.gov.ua

Тим не менш, цей закон містить низку позитивних норм.

По-перше, документ закріплює визначення "кінцевий вигодоодержувач" як фізичну особу, що незалежно від формального володіння впливає на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб.

По-друге, юридичні особи будуть зобов'язані встановлювати свого кінцевого вигодоодержувача, регулярно оновлювати і зберігати інформацію про нього, а також подавати ці дані державному реєстратору, що заноситиме їх до ЄДР.

По-третє, доступ до інформації про кінцевих вигодоодержувачів стане відкритим для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади. Інформація включатиме прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), країну громадянства, паспортні та податкові ідентифікаційні дані кінцевого вигодоодержувача.

Крім того, закон надає вільний доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Це означає, що будь-яка особа зможе отримати витяг з реєстру і дізнатися, хто є власником чи орендарем певної земельної ділянки чи будівлі.

Зараз законодавство передбачає лише можливість одержання витягу про державну реєстрацію іпотеки чи іншого обтяження.

Більше того, правоохоронні органи матимуть прямий доступ до цього реєстру. Збирати докази у кримінальних провадженнях щодо підозрюваних стане легше.

Однак цей закон вносить лише тактичні зміни. Без низки інших законів у складі цілісного антикорупційного законодавства бенефіціари зуміють вийти сухими з води і знову залишаться у тіні.

На жаль, закон не дозволяє отримувати повну інформацію про кінцевих вигодоодержувачів, а отже - і боротися з мінімізацією оподаткування при застосуванні офшорних схем. Його положення без впровадження комплексних нормативно-правових актів не дадуть бажаного результату.

Експерт з корпоративного права компанії Czechpo Energy Станіслав Мацевич підтвердив такі висновки і навів приклади з його професійної практики.

Фото УП

Ситуація №1. Потужний девелопер для отримання крупного кредиту підкупив реєстратора, і той усунув з реєстру дані про наявність у нього обтяжень на нерухоме майно. Це дало можливість використати його як заставу для одержання позики. На жаль, корупцію в Україні ніхто не усунув. Триває суд.

Висновок: разом з прийнятим законом слід реформувати антикорупційне законодавство, посиливши кримінальну відповідальність за службові злочини.

Ситуація №2. Кінцевий вигодоодержувач для прикриття своєї особи чи компанії у холдинговій структурі використовує номінальних директорів, наприклад, резидентів Кіпру чи Віргінських островів. Довести належність даних осіб до кінцевого вигодоодержувача практично неможливо.

Сервісні договори, які можуть бути укладені між бенефіціаром та номінальними представниками, відсутні у відкритому доступі. Вони можуть бути затребувані тільки при наявності суттєвих підстав, наприклад, поліцією чи податковими органами юрисдикції, де зареєстрована компанія.

Правоохоронні органи України не здатні вести такі розслідування. Для цього потрібні комплексні реформи з чітким визначенням функцій розслідування господарських злочинів за кордоном та тісна співпраця з Інтерполом. Розкриття офшорних схем дозволить залучити у бюджет України сотні мільйонів доларів.

Встановлена законом відповідальність за неподання документів про кінцевого бенефіціара теж потребує перегляду. Навряд чи загроза сплати 5100-8500 грн штрафу перешкодить вигодоодержувачу використовувати надприбуткові схеми.

На думку Мацевича, приховування таких даних слід трактувати як господарський злочин і запроваджувати за нього кримінальну відповідальність.