Мічені Нобелем: соціальний математик Джеймс Хекман
"Економічна правда" продовжує рухатися до 1969 року, коли був названий перший лауреат Нобелівської премії з економіки - найпрестижнішої галузевої відзнаки, заснованої на честь 300-річчя Банку Швеції.
Сьогодні на редакційному календарі - 2000-й. Того року Королівська академія наук нагородила премією американських економістів Деніела МакФаддена і Джеймса Хекмана за розвиток теорії та методології аналізу селективної вибірки.
Про першого з них "ЕП" написала у квітні. Нині - розповідь про його колегу.
Досягнення Джеймса Хекмана та його наукового побратима стосувалися розробки точних економетричних технік для проведення детальних економічних досліджень.
Хоча лише професійні математики здатні у повній мірі оцінити їх доробок, є сенс в загальних рисах окреслити новизну і практичне значення цих напрацювань.
Сфера наукових інтересів
Інтерес Джеймса Хекмана до експериментальної науки сформувався під впливом шкільного вчителя фізики Франка Оппенгеймера, якого через комуністичні переконання звільнили з посади в університеті Міннесоти.
Під керівництвом учителя Хекман вперше опанував принцип перевірки теорії практикою, якого чітко дотримувався в усіх своїх подальших дослідженнях.
Навчаючись у Прінстонському університеті, він зосередився на економетрії та економіці праці. В аспірантурі вчений брав участь в емпіричних дослідженнях щодо пропозиції робочої сили, моделювання ринку праці та оцінки транспортних вподобань населення, з якої пізніше виникла теорія дискретного вибору.
Хекман з колегами почав використовувати економетрію для оцінки попиту на нові товари та послуги, а також для вибору ефективних напрямків економічної політики.
Після появи і розвитку нових баз мікроданих з ринку праці майбутній нобелівський лауреат долучився до проведення соціальних експериментів, спрямованих на вивчення поведінки різних груп людей під час пошуку роботи.
У сферу наукових інтересів Хекмана входили дослідження впливу профспілок та допомоги з безробіття на ринок праці, залежності зарплати від віку, статі та освіти.
Його сучасні дослідження лежать на стику економетрії, соціології та психології, бо вони стосуються інвестицій у формування вмінь і навичок протягом життя людини. Особливу увагу вчений приділяє дослідженню впливу дитинства на економічну поведінку індивідів у зрілому віці, що вивчає проблему економічної нерівності.
Суть вчення лауреата
Головний внесок Хекмана стосувався вдосконалення теорії та методології економетрії через вирішення проблеми селективності. На основі теоретичних розробок вчений здійснив низку емпіричних досліджень з економіки праці та освіти.
Проведений ним аналіз проблем селективності в мікроекономічному дослідженні мав важливе значення для прикладних галузей економіки та інших наук.
Похибки селективності та самовідбору
Проблеми селективності в економічних дослідженнях зустрічаються часто. Вони виникають, коли доступна дослідникам вибірка не є репрезентативною, тобто не відображає загальних рис населення чи галузі, що виступають генеральною сукупністю, і для яких робляться висновки дослідження.
Селективність вибірки може бути викликана особливостями процедури збирання даних або ж бути наслідком поведінки самих економічних агентів.
Наприклад, зарплату і тривалість праці можна фіксувати лише в зайнятих людей, а доходи випускників вузів можна визначити лише у тих з них, хто закінчив навчання. Відсутність можливостей отримати дані про зарплату людини, яку вона мала б, зробивши інший вибір, створює проблеми в багатьох емпіричних дослідженнях.
Проблему похибки селективності ілюструє графік, w означає зарплату, а x - фактор, який на неї впливає, наприклад, освіта. Кожна точка на графіку символізує людей з великої і повної вибірки. Суцільна лінія вказує на істинне статистичне співвідношення, яке можна виявити, спостерігаючи характеристики усіх людей.
Однак поза увагою залишається те, що більш схильними до праці є люди з потенційним заробітком, який перевищує певний пороговий рівень. Таким чином, з досліджуваної вибірки зникає частина індивідів, які опиняються в сегменті безробітних і не можуть отримувати заробітної плати.
В результаті такого самовідбору з'являється вибірка, що включає лише працюючих громадян, які на малюнку позначені темними точками. Ця нерепрезентативна вибірка породжує проблему селективності, оскільки виникає викривлене співвідношення між зарплатою та освітою, показане пунктиром.
Виявлений під час такого дослідження зв'язок буде слабшим, ніж в дійсності, тобто вплив освіти на зарплату залишиться недооціненим.
Усвідомивши суть проблеми селективності та самовідбору, Хекман здійснив низку методологічних відкриттів, які допомагають вченим знизити існуючі статистичні похибки. Нобелівський лауреат винайшов економетричний метод, який дозволив вирішити проблеми, пов'язані з самовідбором: широко відомий у вузьких колах метод корекції Хекмана - "двокроковий метод", "лямбда Хекмана" або "хекіт".
Цей метод мав широкий вплив на розвиток економетрії завдяки своїй простоті. Якщо його застосувати в описаному вище випадку про доступ до даних про зарплату лише працюючих людей, необхідно здійснити два кроки.
Спочатку на основі економічної теорії дослідник формує модель ймовірності того, що людина буде працювати. Потім - робить поправку на самовідбір, включаючи знайдені індивідуальні ймовірності як додаткову змінну разом з освітою та віком. Отримане співвідношення між рівнем освіти і зарплати виявиться коректнішим.
Моделі тривалості та політика зайнятості
Джеймс Хекман разом з Бертоном Сингером розробив економетричні методи для вирішення "проблем тривалості". На ринку праці вони виявляються у тому, що із збільшенням тривалості періоду безробіття знижуються шанси знайти роботу.
У таких дослідженнях загальною проблемою є накопичення непропорційно високої частки людей з поганими перспективами працевлаштування. Відтак, з плином економічної кризи змінюється структура вибірки безробітних, яка наповнюється "бюджетними трутнями". Це потрібно враховувати в економічній політиці.
Стимули, які були дієвими при підтримці безробітних на початку кризи, можуть виявитися непридатними внаслідок даних внутрішніх структурних зрушень.
Через значне поширення в розвинутих країнах світу активної державної політики у сфері зайнятості, наприклад, курсів перекваліфікації чи виплат з безробіття, у другій половині двадцятого століття виникла необхідність оцінювати їх дієвість.
Зазвичай ефект визначався шляхом оцінки шансів отримати роботу після участі в програмі порівняно з шансами безробітного самостійно знайти місце праці.
Оскільки одна і та ж людина не може побувати одночасно в обох ситуаціях, результати такої оцінки можуть бути помилковими. Участь у соціальних програмах з безробіття часто беруть люди з активною життєвою позицією, які у разі відсутності державної підтримки так само легко знайшли б роботу.
Результати досліджень Хекмана показали, що істинна результативність виплат з безробіття та курсів була досить низькою, а інколи навіть від'ємною.
Життєвий цикл та ефективність інвестицій
Протягом останнього десятиліття учений досліджував зв'язок між особливостями життєвого циклу людей та рівнем їх фізичного і матеріального благополуччя.
У моделі Хекмана - Лохнера - Мастерова віддача від інвестицій в людський розвиток виявилася вищою за альтернативну вартість капіталу лише до молодшого шкільного віку. Державні вкладення коштів у навчання старшокласників мають удвічі нижчий ефект порівняно з інвестиціями в початкову школу.
"З економічної точки зору проблеми розвитку вигідніше попереджувати, ніж виправляти. Чим довше суспільство не втручається у життєвий цикл дитини з неблагополучної сім'ї, тим дорожчим буде виправлення наслідків", - каже Хекман.
Вчений наголошує, що багато соціальних проблем - злочинність, незакінчена освіта, підліткова вагітність - пов'язані з низьким рівнем здібностей та компетенцій.
Нобелівський лауреат доводить, що крім професійних вмінь та навичок великий вплив на матеріальне становище людини мають соціально-емоційні риси - темперамент, наполегливість, фізичне і душевне здоров'я, стійкість до стресів, схильність до ризику, добросовісність та мотивація.
Оскільки ці риси закладаються змалку, дошкільний розвиток дитини має велике значення для економіки. Відсутність мотивації до навчання і ведення активного способу життя з раннього віку з більшою ймовірністю приводить до того, що доросла людина не реалізується в соціально-економічному плані.
Розумна державна політика щодо виховання дітей з проблемних сімей, на думку вченого, зупинить поглиблення нерівності між майбутніми поколіннями.
Впровадження результатів досліджень
Головна мета праць нобелівського лауреата - формування кращих підходів до оцінки людського розвитку - здоров'я, компетенцій та матеріального становища.
Експерименти Хекмана у сфері дошкільних капіталовкладень та переосмислення старих експериментів дозволяють коригувати освітню бюджетну політику. Дослідження розвитку нижчих класів населення у США і Західній Європі сприяють розробці ефективніших інструментів підтримки зайнятості і соціальної стабільності.
Вченого також цікавлять проблеми фінансового сектора. Відповідальність за розгортання світової кризи він покладає як на учасників ринку, так і на владу.
За його словами, з 2000 року Вашингтон майже не регулював фінансову галузь. Люди на кшталт Алана Грінспена взяли на озброєння гіпотезу ефективних ринків у її перебільшеній формі, щоб виправдати свою політику. Віра в "ефективні ринки" стала частиною моди на Уол-стріт, в урядових та академічних колах.
На думку Хекмана, останнім часом економісти почали надто абстрагуватися від емпіричних даних. Вони перестали перевіряти свої ідеї на практиці, що суттєво похитнуло авторитет американської економічної науки під час кризових потрясінь.
Досьє лауреата
Джеймс Хекман народився 1944 року в Чикаго, США. Після навчання в Прінстоні працював у Нью-Йоркському, Колумбійському, Єльському і Чиказькому університетах.
Брав участь в роботі Національного бюро економічних досліджень, корпорації RAND.
Фахівець з аналізу мікроекономічних даних, економічної політики, людського розвитку та соціального розшарування.
Інтерв'ю та статті: Slon.ru , ЮНЕСКО , "Ведомости"