Облігаційна війна: рятівний союз брендів

Криза породила перших антигероїв на українському ринку корпоративних облігацій.

У вівторок "Економічна правда" написала про історію групи компаній "Караван". В середу читачі довідалися про труднощі і способи боротьби з ними власників брендів "Сіті'ком" та "Велика Кишеня". Сьогодні - розповідь про наступного емітента.

Свого часу кримський виробник горілки під маркою "Союз-Віктан" був найбільшим в Україні. Його благополуччя не викликало сумнівів, як не викликає і зараз. Тим не менш, 2009 року власник контрольного пакета компанії Андрій Охлопков вирішив одним махом позбутися і від кредиторів, і від бізнес-партнерів.

"Союз-Віктан" відмовилася від переговорів з власниками облігацій", - сказав начальник управління фінансових ринків "ІНГ Банку Україна" Андрій Потапов.

За його словами, бої пройшли на юридичному фронті: Охлопков перевів горілчаний бізнес на свої компанії, залишивши після себе "пустушки".

"З квітня 2009 року компанія перебувала у процесі реструктуризації. Тепер зрозуміло, що це була ширма для затягування часу. Власники не дотримувалися умов реструктуризації навіть з компаніями, які прийняли їхні пропозиції. Наскільки мені відомо, ніхто з них грошей не отримав", - зазначив Потапов.

Втім, є й інша позиція. Голова правління КУА "УкрСиб Ессет Менеджмент" Максим Купрін ще дає шанс компаніям Охлопкова.

"На думку наших аналітиків, емітент допустив значні прорахунки у стратегії розвитку ще задовго до кризи 2008 року. Під її впливом всі слабкі сторони цієї стратегії фактично зробили його банкрутом. У той же час, група ще може реструктурувати свою заборгованість", - сказав він.

Як і "Караван", "Союз-Віктан" мала відмінну кредитну історію. У 2004-2005 роках вона визнавалася найбільшим виробником лікеро-горілчаних виробів в Україні. У березні 2006 року фірма розмістила євробонди на 26 мільйонів доларів.

У жовтні 2006 року компанія випустила єврооблігації уже на 70 мільйонів доларів, які погасила у 2008 році. Також у 2006 році вона продала частину акцій західним фондам і банкам, включаючи ING Bank NV та Ukraine Opportunity Trust.

Крім міжнародного фінансування, "Союз-Віктан" "годували" кредитами на сотні мільйонів гривень банки. Тому коли у березні 2006 року компанія почала розміщувати трирічні облігації на 75 мільйонів гривень, їх охоче купували.

Випускало папери ТОВ "Союз-Віктан-Трейд" - торгова компанія, створена 2005 року для збуту горілки та коньяку. Як і у будь-якого торгового дому, основних фондів у цієї структури майже не було.

Втім, це нікого не бентежило, бо у проспекті емісії значилося: "Облігації всіх серій мають додаткове забезпечення у вигляді поруки ТОВ "Фірма "Союз-Віктан Лтд." і ТОВ "СВ-Плюс". Поручителі зобов'язуються відповідати за зобов'язаннями емітента перед кожним власником облігацій у повному обсязі".

Фраза мала велику вагу. "Союз-Віктан Лтд." - головне підприємство групи "Союз-Віктан", на яке була зареєстрована торгова марка "Союз-Віктан". А "СВ-Плюс" орендувало виробничі потужності у Сімферополі і частково належало іноземцям.

Також нікого не бентежило, що "Союз-Віктан-Трейд" вирішило не публікувати оцінку надійності, яку йому присвоїло агентство "Кредит-Рейтинг".

Відстрашити від придбання облігацій це могло лише страхові компанії та недержавні пенсійні фонди, яким тоді заборонялося купувати нерейтинговані папери. Облігації були розміщені без рейтингу і розійшлися між банками.

Джерело: Cbonds, дані учасників ринку

Крім "Союз-Віктан-Трейд", облігації на 100 мільйонів гривень випустила інша компанія, що входить у групу "СВ". Це ЗАТ "Коктебель Завод", яке виробляє алкоголь під марками "Коктебель" і "Винодєл".

Джерело: Cbonds, дані учасників ринку

Слід уточнити, що сам завод стосунку до випуску не мав. Він лише здавав потужності в оренду, а вказане ЗАТ працювало на цих потужностях за договором. Крім сировини і готової продукції, підприємство нічого не мало. Тим не менш, це не викликало запитань, оскільки репутація "СВ" тоді не ставилася під сумнів.

"Контрольний пакет акцій підприємства в обсязі 61,726% належить ТОВ "Отель", яке афільоване з групою "Союз-Віктан". Основна частка продукції, виробленої ЗАТ "Коктебель", реалізується через дистриб'юторську компанію ТОВ "Союз-Віктан-Трейд", - значилося у проспекті випуску.

Крім того, у 2007 році підприємство збільшило чистий дохід порівняно з 2006 роком на 31% до 274 мільйони гривень. На тлі цього показника 100 мільйонів не виглядали великою сумою.

Аж до початку кризи проблем з обслуговуванням боргів "СВ" не виникало. Крім облігацій і євробондів, група працювала з великими установами: "ОТП Банком", "Сбєрбанком Росії", "Альфа Банком", Укрсиббанком, Укргазбанком і Укрсоцбанком. За деякими оцінками, кредитний портфель компанії досяг 200 мільйонів доларів.

Проблеми нібито почалися після того, як курс гривні обвалився з 5 до 8 гривень за долар. Тоді прозвучали заяви: "СВ" не може обслуговувати борги, тому компанія веде переговори з банками та власниками облігацій про реструктуризацію.

У кінці 2008 року - на початку 2009 року група компаній вирішила реструктурувати облігації "Коктебеля" і "Союз-Віктан-Трейду". Реструктуризація закінчилася успішно, але через чотири місяці "СВ" найняла нових фінансових радників, а потім стала на шлях не зовсім коректної поведінки.

Погашатися облігації "Союз-Віктан-Трейду" повинні були у березні 2009 року, папери "Коктебеля" - у березні 2011 року. Очевидно, Охлопков вирішив не платити за боргами. Для цього він перевів активи з компаній-боржників на нові структури.

Зокрема, був створений інший дистриб'ютор - "Універсальні дистриб'юторські системи". А щоб не спрацювали гарантії, виробництво перевели на "Кримську горілчану компанію".

Вона стала орендувати потужності у "СВ-Плюс", яке розірвало угоду з "Союз-Віктан Лтд.". "Кримська горілчана компанія" продовжує виробляти горілку на тому ж заводі і під тими ж торговими марками.

"Вони чудово працюють під брендом "Союз-Віктан", тільки вже нічого не винні", - підтвердив представник одного з великих банків з іноземним капіталом.

Сам Охлопков заперечує свою причетність до "Кримської горілчаної компанії". Виникає питання: де ця структура взяла торгові марки групи "Союз-Віктан"?

"Економічна правда" звернулася за коментарями до "Кримської горілчаної компанії". "Компанія "КВК" не має жодного стосунку до компанії "Союз-Віктан". З питань, які стосуються "Союз-Віктану", вам варто звернутися у саму компанію".

Однак кілька інвестиційних компаній підтвердили, що стикалися з назвами "Кримська горілчана компанія" та ТОВ "КД Коктебель". За даними ІК, це структура, на яку була переведені активи "Коктебеля", що не перебували під заставою.

Ті активи, які перебували під заставою, також розійшлися. Як припустили в інвесткомпаніях, їх не можна продати, тому вони або були передані в оренду, або тимчасово переуступлені під іншими приводами.

Є також підозри, що вони були викрадені. Зокрема, "ОТП Банк" звернувся до Генпрокуратури із заявою, у якій вказував на факт відсутності заставного майна - коньячних спиртів і колекційних коньяків - на суму близько 130 мільйонів гривень.

Позичальник не надав документальних пояснень за фактом відсутності застави, а банк не надавав будь-яких дозволів на відчуження заставного майна.

"Дії позичальника є кримінальним злочином, бо вони унеможливлюють повернення кредиту за рахунок застави. Коньячний спирт і колекційні коньяки, що знаходяться у заставі "ОТП Банку", продані Бахчисарайському виноробному заводу. Продукція продається цією компанією під брендом "Коктебель", - розповіло джерело у банку.

За його словами, матеріали попередньої перевірки направлені в прокуратуру Феодосії для прийняття рішення за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами "Коктебеля". Фінансист переконаний, що продаж заставного майна без дозволу банку - тримача застави є "однозначним криміналом".

Банк подав ще одну заяву у Генпрокуратуру - вже як кредитор ТОВ "Союз-Віктан". У цьому зверненні "ОТП" інформував відомство про сумнівні моменти, пов'язані з початком процедури банкрутства компанії, а також про ризики, пов'язані з кандидатурою призначеного арбітражного керуючого.

У цій заяві банк відзначав, що без належного контролю з боку правоохоронних і контролюючих органів процедура банкрутства буде проведена непрозоро і з порушеннями законодавства, що завдасть значних збитків кредиторам.

"За своєю заявою банк одержав листа від Печерського районного управління міліції у місті Києві про відмову у порушенні кримінальної справи", - розповіли "Економічній правді" в "ОТП Банку".

Крім переведення активів, були ініційовані справи про банкрутство безпосередніх боржників - ЗАТ "Завод Коктебель" і "Союз-Віктан Лтд.". Однак, судячи з усього, справи були заведені не для того, щоб ліквідувати фірми, а для затягування часу.

"Технологія затягування банкрутства можлива в українській судовій системі. З нею важко боротися, тому що процесуально у боржника такі можливості є", - пояснили "Економічній правді" в одній з юридичних компанії Києва.

Версія про затягування підтверджується тим, що підприємства групи самі ж оскаржили такі позови, подавши у Вищий господарський суд касаційну скаргу.

У результаті, процес банкрутства відклали на півроку, а численні кредитори навіть не змогли подати до суду свої документи. Лише 8 червня 2010 року Вищий господарський суд відмовив "Коктебелю" у касаційній скарзі і повернув справу про банкрутство до суду першої інстанції.

З активами залишилася лише фірма "СВ-Плюс", яка володіє майновим комплексом горілчаного виробництва у Сімферополі. Щоб кредитори не змогли стягнути з неї гроші, "СВ-Плюс" сама себе заблокувала у суді.

"Свої гарантії ТОВ "СВ-Плюс" оскаржує у судах як недійсні. Також воно ініціювало своє банкрутство і само ж подало касацію на його скасування. Півроку суд навіть не брав документи. Ми, кредитори, не розуміємо: беремо ми участь у банкрутстві чи ні", - відзначив представник однієї з київських інвестиційних компаній.

Шанси повернути свої гроші інвестори оцінюють як невисокі. За словами заступника голови правління Укргазбанку Станіслава Шлапака, прокуратура продовжує займатися "Союз-Віктаном". Проти кримської компанії подала позови ціла група кредиторів, у тому числі найбільші банки з іноземним капіталом.

"Я оцінюю шанси повернути хоча б частину грошей як мінімальні. Структура "Союз-Віктану" від самого початку була непрозора. У справі фігурувало багато пов'язаних компаній і окремих юридичних осіб. У момент випуску вони ручалися одна за одну, але потім ці поруки дивом зникли з проспекту емісії. А компанія, яка юридично випускала папери, абсолютно порожня", - підкреслив Шлапак.