Податковий кодекс: "казан" замість реформ

Сьогодні багато уваги приділяється обговоренню розробленого Кабміном проекту Податкового кодексу, який нібито містить заходи з реформування економіки. Окремою темою є "непопулярні реформи", начебто запропоновані урядом.

Проте у процесі аналізу окремих розділів цього документа важко позбутися враження, що це лише черговий міф про економічні реформи.

Цей висновок випливає з аналізу одного лише підрозділу про спрощену систему оподаткування. Він дає концентроване уявлення про те, якою уряд бачить економіку України, а відтак - чим це бачення відрізняється від її нинішнього стану.

Проект встановлює, що платники єдиного податку сплачують страхові внески до Пенсійного фонду і фондів державного соціального страхування у порядку, визначеному законами про державне пенсійне та соціальне страхування.

[B]

Наступні три підпункти проекту дублюють норми, предмет регулювання яких належить не до спрощеної системи оподаткування, а, щонайменше, до інших розділів кодексу, а то й до законів, які регулюють інші правовідносини.

Багато норм проекту не стосуються адміністрування та сплати податків, а є "попередженнями" для платників і податкових агентів. Ще одна особливість - тісний зв'язок між податками і платежами, що нараховуються на зарплату.

У підприємницькому середовищі і суспільстві загалом давно обговорюється проблема надмірного податкового і соціального тиску на оплату найманої праці. Актуальність проблеми важко перебільшити, адже для виплати кожної гривні зарплати роботодавець повинен врахувати ці кошти у ціні товару чи послуги.

Ставки цих зобов'язань відомі, тому неважко порахувати, що для виплати працівникові однієї гривні до ціни товару додається 2,13 гривні. Однак виплатою зарплати цикл відтворення не закінчується. Його завершення відбувається шляхом споживання працівниками необхідних їм товарів та послуг.

Коли ж згадана гривня легальної зарплати вийде на ринок споживання, з неї через механізм ПДВ держава вилучить ще 17 копійок. Легко переконатися, що сума податків та соціальних внесків, що припадають на одну гривню платоспроможного попиту, складе 1,3 гривні без врахування акцизів, митних зборів та інших податків.

Таке співвідношення не може бути легально реалізоване навіть теоретично. Це справжній корінь зла, джерело численних проблем у фінансовій і соціальній сферах, бо виставляє легальну найману працю за межі економічної доцільності.

Запропонований проект кодексу цієї диспропорції не усуває. Більше того, він нищить досягнення указу президента про спрощену систему оподаткування, який розвантажує найману працю від тягаря нарахувань у Пенсійний фонд та інші фонди, створюючи умови для легалізації найманої праці та її оподаткування.

Для визначення напрямку реформування економіки України в цілому і сфери малого підприємництва зокрема важливо враховувати особливість нарахування внесків у Пенсійний фонд від зарплати працівника: якщо він не доживе до пенсії або недовго нею покористується, то ці кошти для його родини будуть втрачені.

Це ще один корінь зла. Він усуспільнює третину результатів праці особи, а точніше - є загальним "казаном", у який потрапляє третина свідомого життя і праці більшості громадян. Це нагадує міркування Ходжі Насреддіна: гроші треба брати вже сьогодні, а за 15 років або віслюк помре, або падишах, або ж сам Насреддін.

На жаль, ці маніпуляції з нарахуванням пенсійних внесків виправдовуються піклуванням про майбутнє громадян і встановленням соціальної справедливості.

Очевидно, що справжні реформи податкової і соціальної сфер мають усувати це явище. Існуючий стан системи давно загрожує національній безпеці і сприяє перетворенню України на безповоротно відсталу державу.

Без особистих пенсійних рахунків і рахунків соцстрахування, які наповнюються громадянами і передаються у спадок, не буде ні справжніх зарплат, ні доходів бюджетів, ні належного соціального статусу найманої праці. Відтак, не буде і продукції та послуг, які потребують кваліфікованої і високооплачуваної праці.

Політики ж, незалежно від "політичного кольору", старанно оминають цю тему. Однією з "непопулярних реформ", спрямованих на подолання проблем з наповненням Пенсійного фонду, є пропозиція уряду збільшити пенсійний вік.

На жаль, ніхто не чув пропозицій зменшити ставки пенсійних внесків, адже внаслідок такого заходу кількість претендентів на отримання пенсії скоротиться. Теоретично може бути досягнуто стану, коли живих пенсіонерів не залишиться, а "внески" будуть сплачуватися роботодавцями регулярно.

Нинішній уряд не оригінальний у своєму прагненні обкласти найману працю надмірними зобов'язаннями і при цьому через інститут податкового агента отримати повний контроль у сфері трудових відносин. Від часу запровадження спрощеної системи оподаткування цього домагалися всі уряди.

Практика ж показує, що внаслідок цих домагань ефективність наповнення бюджетів і соціальних фондів сильно страждає. Однак чиновникам все одно.

Аналіз, здійснений Радою підприємців при Кабміні, доводить, що юридичні особи, які працюють за спрощеною системою, сплачують більше коштів до бюджету і фондів соцстраху, ніж підприємства, які користуються загальною системою.

Тобто спрощена система не є пільговою щодо кількості реально сплачених податків, а лише полегшує їх адміністрування для фірм та держави.

Виходом з кризи для України було б прийняття підходу, закладеного указом президента про спрощену систему: перенесення бази нарахування внесків до соціальних фондів із зарплати найманих працівників на виручку.

Саме такий підхід закладено у законопроект 4549-2, який 11 лютого 2010 року пройшов перше читання у Верховній раді, але не був прийнятий за основу.

За документом, для виплати працівникові гривні чистої зарплати вона повинна  бути врахована у ціні товару як 1,58 гривні плюс 17 копійок, які вилучаються з гривні зарплати через механізм ПДВ при споживанні, разом - 1,75 гривні.

Тобто сума податків та соціальних внесків, що припадають на одну гривню платоспроможного попиту, сформованого від легальної зарплати, при цьому підході складе 0,75 гривні. Тут наявне реальне джерело фінансування зобов'язань перед бюджетами і фондами, а також для нагромадження сімейних бюджетів.

Більшого навряд чи вдасться досягти шляхом реформування лише спрощеної системи оподаткування. Втім, є можливість розповсюдити її на велику кількість компаній через розширення меж застосування спрощеної системи.

Наприклад, можна законодавчо змінити критерії малого підприємництва: річний обсяг виручки - до 70 мільйонів гривень, а чисельність персоналу - до 50 осіб. Фірми отримають можливість вибирати систему оподаткування, при цьому зведений бюджет держави та її соціальні фонди гарантовано не постраждають.

Такі зміни дозволять наповнити Пенсійний фонд, не обтяжуючи внесками зарплату працівників, багато з яких не мають шансу скористатися цими коштами.

Це означає, що із собівартості товарів, робіт і послуг буде усунена та її частина, яка за обсягом становить майже половину легальної зарплати, проте юридично не належить ні працівникові, ні роботодавцеві, ні, за формальними ознаками, навіть державі, бо це нібито внески, що належать конкретним працівникам.

Лише після цього можна так реформувати пенсійну систему, щоб за 20-30 років ліквідувати солідарну систему і перейти до банківського типу пенсійного страхування, нагромадження від якого передаватимуться спадкоємцям і будуть слугувати фактором збагачення конкретних родин в Україні.

Оскільки законопроектом 4549-2 запропоновано збільшити частку відрахувань від єдиного податку  на користь Пенсійного фонду, надходження до його солідарної системи від платників єдиного податку, що вже тепер перевищують внески великих промислових підприємств, на пропонованих умовах ще більше зростуть.

Фонд фінансуватиметься з реальних і прозорих джерел, які легко перевірити, а внески - легко адмініструвати. Внески до ПФ нараховуватимуться від іншої бази - виручки, і вноситимуть їх не роботодавці, а державне казначейство.

В результаті зарплата працівників перестане бути предметом приховування. Це дозволить регулярно наповнювати місцеві бюджети. Додатковий соціальний ефект полягатиме у тому, що внаслідок легалізації трудових відносин працівники отримають реальний соціальний захист, включаючи пенсійне страхування.

Володимир Щербина, підприємець, економіст, співавтор законопроекту 4549-2