Вітчизняна металургія вкриється пилом?

Погіршення зовнішньоекономічної кон'юнктури змусило вітчизняні металургійні компанії скоротити або взагалі припинити роботи з технічного переозброєння.

Сьогодні підприємства галузі зосередилися на плановому або поточному ремонті, намагаючись тримати в порядку наявні виробничі потужності. Відновити роботи з модернізації металурги готові після пожвавлення зовнішніх ринків.

Тотальна економія

До світової кризи металурги мали амбітні плани щодо модернізації. Зокрема, у 2009-2010 роках вони хотіли знизити споживання природного газу на 50%. У металургів не залишилося ілюзій, що вартість блакитного палива стабілізується.

Сім найбільших меткомбінатів країни заявили про освоєння технології вдування пиловугільного палива - ПВП. Стратегічним завданням залишається заміна застарілих мартенів на киснево-конвертерні печі та електропечі.

Однак падіння попиту на метал на світових ринках призвело до того, що грошей стало не вистачати не тільки на реконструкцію та будівництво об'єктів, але і на підтримку у нормальному стані старих потужностей.

У таких умовах металурги перейшли на режим тотальної економії - знизили споживання ресурсів, почали скорочувати робітників і відмовилися від планів щодо реконструкції та модернізації. За даними експертів, зараз виконується не більше 10% планових робіт з технічного переоснащення.

"Металурги зайняті дещо іншими завданнями: пошуком грошей для купівлі сировини та ресурсів - коксу, руди, брухту, газу. Потрібно виплачувати і обслуговувати раніше взяті кредити, так що модернізація відкладена до кращих часів", - повідомив аналітик компанії Concorde Capital Андрій Герус.

Пил замість газу

У 2009 році металургійні підприємства планували знизити споживання газу на 30%. Альтернативою йому є технологія вдування пиловугільного палива. Про намір впровадити проект заявили Дніпровський МК імені Дзержинського, "ArcelorMittal Кривий Ріг", "Азовсталь" і "Донецьксталь".

Але 2009 року, у кращому випадку, буде запущено лише дві нові установки - на Алчевському меткомбінаті та "Запоріжсталі". Вартість однієї становить 50-70 мільйонів доларів.

Металурги вже скоротили споживання газу у 1,5 рази - з 9 мільярдів кубометрів до 5 мільярдів кубометрів. Однак цього вдалося домогтися, в основному, за рахунок скорочення самого виробництва через падіння світового попиту. Українська металургія продовжує залишатися найбільш енергоємною у світі.

За даними Мінпрополітики, впровадження на всіх підприємствах галузі технології вдування пиловугільного палива могло б знизити споживання газу на 4 мільярди кубометрів або на 60%. Однак на технічне переозброєння доведеться витратити 5-7 мільярдів гривень. Таких грошей у метпідприємств зараз немає.

Потрібні електропечі

Проблема енергоспоживання - ключова для ГМК. Саме через неї металурги не можуть знизити собівартість своєї продукції і бути конкурентоспроможними на ринку. Знижувати собівартість доводиться за рахунок низької зарплати персоналу.

За словами аналітика Андрія Геруса, металурги усвідомлюють необхідність модернізації - в іншому випадку комбінати втратять конкурентоспроможність на ринку. Однак в умовах кризи доводиться задовольнятися тим, що є.

Наразі металурги тримають низьку собівартість за рахунок сировини - залізної руди, брухту, коксу і дешевої робочої сили.

"Сприяє росту конкурентоспроможності і девальвація гривні - більшість продукції комбінатів йде на експорт, відповідно, виручку вони отримують у доларах. Головне їх завдання - пережити кризу, не розгубивши активи", - вважає Герус.

Основна причина високої енерговитратності - застарілі технології виплавки сталі у мартенівських печах. В Україні мартенами виплавляють близько 40% сталі, тоді як у світі - не більше 3%. Близько половини сталі українці виплавляють у конверторах, тоді як у світі це вже технології минулого.

Щоб іти в ногу з іншими сталеливарними державами, Україні необхідна справжня технологічна революція - перехід з мартена на електропіч, оминаючи конвертор. Для цього потрібна нова індустріалізація на зразок сталінської 1930 років.

Зрозуміло, що такі темпи переоснащення Україні зараз не під силу. Отже, на плаву залишаться найбільш сучасні підприємства, тоді як застарілі не зможуть конкурувати навіть за рахунок дешевої робочої сили.

Оскільки самотужки провести модернізацію підприємств їхні власники не зможуть, то вони, скоріш за все, будуть продавати свої активи світовим сталеливарним монстрам, які мають достатньо ресурсів для технічного переоснащення. Однак іноземці готові купувати лише відносно сучасні заводи, які ще можна реанімувати.

Розрахунок на власні сили

Фінансування модернізації тісно пов'язане із станом справ на світових ринках.

"Якщо влітку за сприятливої зовнішньої кон'юнктури фінансування йшло досить стабільно, то восени воно знизилося через падіння експорту", - повідомив старший аналітик інвестиційної групи "Сократ" Сергій Невмержицький.

За словами начальника прес-служби ММК імені Ілліча Сергія Магери, криза знизила фінансові можливості комбінату з технічного переоснащення, однак велику частину запланованих об'єктів вдалося побудувати.

"Закінчуємо реконструкцію вапняної печі, ремонт доменної печі номер п'ять. На ці та інші цілі змогли виділити 400 мільйонів гривень, тоді як планували 600 мільйонів гривень. Комбінат не брав і не бере кредитів - усі свої програми підприємство фінансує за власні кошти", - відзначив Магера.

В цілому, підкреслюють металурги, грошей зараз вистачає лише на зарплати та розрахунки з постачальниками сировини.

На державну допомогу у вигляді пільг і дотацій вони уже не розраховують. Допомога уряду зводиться до обіцянок повернути експортний ПДВ, втримувати низькі ціни на електроенергію та газ.

Однак під тиском СОТ навіть ціни на сировину та енергоносії будуть підтягуватися до рівня світових. Отож, металургам у 2010 році доведеться розраховувати лише на власні сили.