Сергій Терьохін: "Ахметов мріяв бути Абрамовичем, а може стати лише Ходорковським..."

Під час інтерв'ю нашому виданню 3 листопада Сергій Терьохін заявив про те, що однією з головних причин збільшення в Україні негативного сальдо торговельного балансу стало виведення до офшорної зони 5 мільярдів доларів бізнес-структурами Ріната Ахметова.

Це викликало дискусію між підконтрольною Ахметову компанією СКМ та головою комітету Верховної Ради з питань митної і податкової політики.

Цього разу до редакції "Економічної правди" надійшла відповідь Сергія Терьохіна на заяву компанії СКМ.

***

Я із здивуванням прочитав доволі нервову заяву "Прес-служби Компанії СКМ" щодо мого нещодавнього інтерв'ю Вашій редакції.

Хочу зауважити, що у своєму інтерв'ю я не згадував про цю компанію, оскільки як для мене, державного службовця, ця компанія нічим не відрізняється від умовного колгоспу "Червона Дуля" в умовному райцентрі. Нагадую, що усі мають бути рівними перед законом - люди та підприємства.

Більш за те, мені було абсолютно нецікаво, чим опікується ця компанія, і хто її власник. Відверто кажучи, я читав про СКМ із шпальт жовтої преси, але професійно її не знаю і знати не хочу.

А тепер по суті.

Зазначена компанія зізналася, що 90% її капіталу належить народному депутату України Ахметову на правах приватної власності. Компанія підтвердила, що Ахметов передав їй в управління "весь бізнес". Іншими словами, народний депутат України передав весь свій бізнес до компанії СКМ, де він є власником 90% капіталу.

Цікаво, а кому він передав ці 90% у СКМ - може, самій компанії СКМ?

Якщо так, то народний депутат Ахметов є звичайним дрібним корупціонером, оскільки за кримінальним правом оцінюється не формально-юридичне оформлення угоди, а її економічний зміст.

Якщо не так - вибачайте. (Довідково - за антитрестовським законодавством США за такі оборудки можна отримати до 8 років ув'язнення).

У заяві компанії СКМ було підтверджено, що акції українських підприємств були замінені на акції однієї з європейських компаній. Достеменно відомо, що ця "європейська компанія" розташовується на Кіпрі та підпадає під офшорну юрисдикцію.

У результаті такого обміну корпоративні права на українські заводи були поміняні на віртуальні корпоративні права такої офшорної компанії. Унаслідок такого обміну акції українських підприємств поміняли власника - від українського резидента на кіпріотський офшор.

Тепер є зрозумілим, чому Партія Регіонів нещодавно не проголосувала за денонсацію договору з Кіпром, як фактично офшорною зоною.

Ви можете спитати - а за яких мотивів активи у 5 мільярдів доларів США були переведені за кордон? Відповідь є напрочуд простою.

Перше. Кредитування. Офшорна компанія, що має в капіталі номінальні акції українських компаній на суму 5 мільярдів доларів США, може легше отримати кредит під проценти, що є мінімум втричі меншими за вартість грошей в Україні, ніж українська компанія. Такий кредит треба гасити.

Унаслідок таких оборудок корпоративний борг України безмірно зростає, і наступного року Україна матиме дефіцит у 24 мільярдів доларів США.

Саме тому курс гривні невпинно знижується. Для погашення такого роду зобов'язань ми взяли кредит МВФ. Гаситимуть його у майбутньому українські платники податків.

Друге. Податки. Відповідно до податкових законів, дивіденди, які сплачуються на користь української компанії, спочатку оподатковуються за ставкою 15%, а згодом включаються до оподатковуваного доходу отримувача, де ставка на прибуток складає 25%.

У разі, коли отримувачем дивідендів є офшорна кіпріотська компанія, податки на репатріацію не платяться. Себто, таким рішенням Ахметов вкрав якнайменше в українського бюджету 25% від доходів своєї імперії, репатрійованих в офшор, та 15% як податок на репатріацію.

Крім того, тільки на економічно неосвічених людей розраховані фрази заяви СКМ на кшталт "ринкова вартість передачі акцій наших металургійних підприємств". Правда, поспіль СКМ виправляється і використовує термін не "ринкова" а "оціночна" вартість акцій. Ринкова вартість виникає лише при конкурентному продажі, а не при "передачі" чи обміні акцій якогось віртуального офшора на фактичне право управління реальними українськими заводами.

Саме тому, внаслідок цієї оборудки не було заплачено податок з кінцевого результату операцій з цінними паперами за їх реальною ринковою вартістю.

Третє. Конфлікт моральних стереотипів. Мені оціночно здається, що Ахметов сповідує просту формулу життя - забирай у бидла все, що воно погоджується віддавати. При цьому бидлом, мабуть, вважаються працівники його заводів.

Така формула конфліктує з мораллю уряду Тимошенко, яка у черговий раз налякала олігархів націоналізацією. Перелякався, мабуть, і хлопчина, який все життя мріяв стати Абрамовичем, а може стати в сухому залишку Ходорковським в українському варіанті.

Резюме.

Я ніколи не відповідаю на заяви подібного ґатунку, але цього разу збудився словосполученням "недостовірна та брехлива інформація". Хто би їх не зробив - якесь СКМ чи умовний колгосп "Червона Дуля".

Сергій Терьохін