Олександр Пасхавер: Як можна формувати стабфонд, коли гроші вже треба витрачати?
Поки парламентарії ламали списи над антикризовими законопроектами, три кити економічної думки показали, чого реально варті пропозиції політиків. За одним столом зібралися Валерій Литвицький, Ігор Бураковський і Олександр Пасхавер.
Литвицький, відомий усім, як радник голови Нацбанку, сидів у центрі. За звичкою, він переважно підшукував макроекономічні пояснення непоясненних дій свого патрона Володимира Стельмаха. Він щосили гіпнотизував журналістів новими догмами з Інститутської: "кризи нема" і "погоджуйтеся з усім, що вам каже Нацбанк".
Бураковський, директор інституту економічних досліджень і політичних консультацій, робив звичні м'які зрізки. Він традиційно тримав образ інтелігентного вченого, що знає набагато більше, ніж говорить.
Основну лінію нападу вів Пасхавер, улюблений економіст екс-президента Леоніда Кучми й президент Центру економічного розвитку. Заледве він почав говорити, як стало зрозуміло, за що Олександра Йосиповича не кличе за свій стіл нинішня влада. Нікому не хочеться після першої ж фрази, сказаної у вишукано жартівливій манері, виглядати нерозумно й примітивно.
"Сам факт семи законопроектів - це свідчення неефективності влади. Це політичні документи, вони не призначені для того, щоб щось робити. Вони створені, щоб заважати один одному. Законопроекти не сильно відрізняються. Але незвично, що для цього нічого не робиться", - почав Пасхавер. Для підняття настрою й розширення кругозору він порекомендував почитати проект Комуністичної партії.
Бураковський підтвердив, що розходжень між законопроектами дійсно небагато. Зокрема, всі їх поєднує ідея створити стабілізаційний фонд і пропозиція почати стабілізацію з банківської системи. Розходження ж полягають уже в деталях реалізації таких задумів.
"Я виділив би президентський законопроект - туди внесено дуже багато чого, що вже обговорювалося. Можливо, сьогодні цей документ більш синтетичний і реалістичний. Давайте спробуємо взяти його за основу", - запропонував Бураковський. Він підкреслив, що навіть фракція БЮТ погодилася використовувати цей документ, як головний.
По суті, це було пророцтво. У той же день Верховна Рада прийняла в першому читанні саме президентський варіант законопроекту.
Однак Пасхавер був не настільки оптимістичний. Із властивим йому гумором, економіст каменя на камені не залишив від ключових моментів ющенківського документу. Зокрема, дісталося активно роздмухуваній ідеї створити стабілізаційний фонд, за рахунок якого можна було б надавати допомогу багатостраждальним банкам.
"Я не дуже розумію, як можна формувати стабфонд у період, коли гроші вже треба витрачати?" - здивувався він і нагадав, що стабфонди створюються у спокійний час, а не в ході кризи.
Також Пасхавер виступив проти підвищення податків, назвав цей захід протилежнім ідеї боротьби із кризою. "Я також проти того, щоб джерелом (фінансування антикризових заходів) була приватизація. Продавати надзвичайно дешево - це безглузде заняття", - сказав економіст.
Як більш реалістичний захід він порекомендував переформатувати видаткову частину держбюджету, щоб направити основні грошові потоки з "соціалки" на інвестування. Прикладом проектів, корисних для всієї економіки, Пасхавер назвав будівництво мостів і доріг.
"Мені в цих законопроектах найбільше подобається ідея балансування бюджету", - додав свої п'ять копійок Литвицький.
Закінчити остаточний "рознос" пропозицій політиків перешкодило кумедне непорозуміння. Радник голови НБУ, що славиться запальністю, затіяв справжню битву з Пасхавером. Озвучену тим ідею допомагати підприємствам з держбюджету Литвицкий прийняв за пропозицію їх націоналізувати.
Уже не дослухавши колегу, радник постарався відразу довести свій погляд. "Хто платить за націоналізацію? Ми з вами. Спочатку підприємство або банк не зовсім добре спрацювали. А потім візьміть, напружтеся й допоможіть їм. Допомагати потрібно, але будьте обережні з націоналізацією", - підкреслив він.
Як з'ясувалося, Литвицький неправильно зрозумів свого колегу. Він запідозрив, що держава отримуватиме контрольний пакет акцій підприємства, й або садитиме на об'єкт неефективних менеджерів, або банально перепродуватиме. Лише коли Пасхавер пояснив, що говорив про допомогу діючим власникам під заставу їхніх акцій, радник глави НБУ вигукнув: "Правильно!".
Суперечка вичахла. Але до теми законопроектів уже не верталися, зосередившись на порадах населенню, як пережити важкий час. Поки Литвицький продовжував гіпнотизувати журналістів, на обличчі Пасхавера читалися змішані макроекономічні почуття.