Хто ховає соняшникову олію?

Показники збільшення вартості соняшникової олії в Україні за підсумками вересня були зафіксовані на рівні уже 35-45%: закупівельна ціна насіння соняшника становить 2600 грн./т., а роздрібна ціна готової продукції сягнула 8-9 грн./літр.

До речі, минулого року літрову пляшку олії можна було придбати лише за 4,5-5 грн., а соняшникове насіння за 939,1 грн/т. Якщо у січні поточного року сировину продавали ще за 984 грн./т., то у травні відбувся миттєвий стрибок до 1111,3 грн./т., у липні до 1139,4 грн./т. і у серпні до 1190,6 грн./т.

Хто і що винуватець: посуха, біодизель, азіати чи спекулянти?

Міністерство аграрної політики переконує в тому, що основною передумовою виникнення "цінової лихоманки" на олійну продукцію є травнева посуха, яка викликала вкрай низький урожай соняшникового насіння –– 4,2-4,5 млн. т. у порівнянні із минулорічними 5,3 млн. т.

А віце-прем’єр-міністр з питань АПК Віктор Слаута взагалі песимістично налаштований і прогнозує не більше 3,5 млн. т. Крім того, на думку урядовця, у 2007р. сільські господарства України скоротили посівну площу соняшника до 3,3 млн. га (супроти 3,9 млн. га у 2006р.), і за умов середньої врожайності 11-11,9 ц/га (на 0,33 ц/га менше, аніж у 2006р.), кращого сподіватись не доводиться. Не додає оптимізму також і цьогорічна якість продукції, адже вміст олії у насінні соняшника не перевищує 40-41% (минулого року –– 46%).

Аналітик олійного ринку АПК-Інформ Вадим Литвиненко навпаки вказує на збільшення посівних площ соняшника протягом останніх маркетингових років: 2004/2005 МР –– 3,5 млн. га, 2005/2006 МР –– 3,7 млн. га, 2006/2007 МР –– 4,2 млн. га і 2007/2008 МР –– 4,1 млн. га. Щодо валового збору сировини, то він дійсно зазнає кількісних змін, проте з протилежними від офіційної статистики цифрами: від 6,1 млн. т. у 2006/2007 МР до 4,5 млн. т. у 2007/2008 МР.

Не варто ігнорувати вагомий фактор паралельного зростання світових цін на олію. Станом на 15 вересня закупівельна ціна насіння соняшника на міжнародних ринках склала аж $1260/т. Як зазначає аналітик олійного ринку компанії "УкрАгроКонсалт" Тетяна Ушко, аналогічна тенденція в інших країнах обумовлена:

● посухою на території Євросоюзу;

● бурхливим розвитком біопаливної промисловості на основі рапсу (цей різновид олійної культури отримав значну перевагу на посівних площах відносно соняшника);

● шаленим попитом на соняшникову олію в країнах Південно-Східної Азії (Індії, Пакистані та Китаї), який пов’язаний, передусім, із суттєвим збільшенням чисельності населення в цьому регіоні.

Меркантильною виявилась і поведінка постачальників та реалізаторів олійної продукції на ринки, в магазини, у великі торгівельні мережі. "Усі вони, користуючись передвиборчою метушнею, істотно підвищили власний посередницький відсоток. У свою чергу, ритейл додатково й штучно утрирував вартість, адже в цей час споживалась олія літнього виробництва, коли відпускні ціни виробників ще не зростали. Отже, можна сміливо стверджувати, що кожен міні- чи супермаркет в середньому, заробляв 2-3 грн. на пляшці соняшникової олії", –– підкреслює генеральний директор асоціації "Укроліяпром" Степан Капшук.

Улюблені, але помилкові методи

Щоб не втратити суперечливий імідж найефективнішого уряду професіоналів та й зрештою "політичне обличчя" Партії регіонів напередодні виборів, 19 вересня перший віце-прем’єр-міністр та міністр фінансів України Микола Азаров вдається до радикальних, однак уже старих традиційних інструментів контролю ситуації на ринку (пригадайте випадок із зерном восени 2006р.). Мінагрополітики Юрія Мельника та Мінекономіки Анатолія Кінаха доручено проаналізувати причини зростання цін і негайно розглянути на засіданні Кабміну пропозицію щодо обмеження, квотування та ліцензування експорту соняшникової олії.

Такого роду ініціатива зустріла, безперечно, обурення серед провідних українських експортерів та аргументовану критику зі сторони профільних експертів. За словами керівника аналітичного відділу консалтингового агентства ААА Марії Колесник, на формування вартості тиснуть експортери сировини, які готові купляти її за високими цінами. Внаслідок цього, вітчизняні переробники змушені купляти сировину за внутрішньоринковою ціною, бо у світі соняшник продають в декілька разів дорожче.

У випадку лімітування експорту олії, найбільше постраждають національні виробники-переробники, які не зможуть продати олію в Україні дешевше, бо дорога сировина, і не зможуть потрапити на зовнішні ринки. Це означає, що сировина все-таки опиниться за кордоном, незважаючи на високе обмежувальне мито, а потужна та конкурентна в межах євроринку олійна промисловість не уникне глибокої кризи.

Очевидно, збагнувши можливі негативні наслідки заборони експорту, уже 21 вересня Мінагрополітики в особі директора департаменту розвитку аграрних ринків Анатолія Розгона офіційно відмовляється від втілення попередньої ідеї Миколи Азарова. І 24 вересня підписує меморандум про стабілізацію цін та узгодження дій на внутрішньому ринку до 1 січня 2008 року з одними із найбільших олійних виробників –– "Укроліяпром", "Зерноторгівельна компанія Олсідз Україна", "Кернел-Груп", "Bunge" та "Vioil".

Втім, у документі немає жодних домовленостей щодо фіксованого ціноутворення на соняшникову олію, усе підкорятиметься, винятково, ринковій кон’юнктурі. Виробники зобов’язуються утриматись від безпідставного та необгрунтованого підвищення ціни. Натомість, Кабінет Міністрів не буде законодавчо обмежувати експорт олійних та продуктів їхньої переробки.

Тим не менш, більшість експертів в якості адекватної та раціональної реакції виконавчої влади на такий розвиток подій, все-таки розглядають урядове регулювання надбавок на відпускні роздрібні ціни. Такий крок може не лише зменшити надприбутки посередників, але й на 10-20% зменшити вартість олії для звичайних українських покупців.

Водночас, усі прекрасно усвідомлюють безперспективність цих намірів, оскільки це аж ніяк не в інтересах політичної тріади переможців дострокових виборів, яка безпосередньо приналежна до аграрного бізнесу: не до ризикованого вирощування соняшника, а саме до перепродажу кінцевої продукції.

Так, Олег Нів’євський, науковий співробітник Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, наголошує, що ізольованість українського оліє-соняшникового ринку - штучна. "Мито на соняшникову олію у нас становить усі 100% –– 80 євроцентів/кг. В умовах відсутності імпортного мита, експортна ціна була б приблизно 6 грн./кг., а внутрішня ще меншою", - зазначає експерт. Він не радить очікувати змін і після інтеграції України до СОТ, "бо за попередньо укладеними угодами, імпортне мито на соняшник дорівнюватиме 30%, в той час, як на решту аграрної продукції –– не більше 20% (звісно, не враховуючи цукор, який обкладатимуть рекордними 50%)".

Отже, національний олійний ринок захований від світової конкуренції, тому українці змушені платити за продукт першої необхідності подвійну ціну."

Довідково:

Виробництво соняшникової олії у 2006/2007 маркетинговому році становило –– 2,25-2,45 млн. т.

Собівартість виробництва нерафінованої олії складає –– 4035 грн./т., відпускна ціна –– 5327 грн./т., а відпускна ціна розфасованої рафінованої олії – 6730 грн./т.

Потужності з переробки олійних культур складають –– 6,2-6,3 млн. т.

Обсяги щорічного імпорту соняшника в Україні не перевищують 5,000-6,000 т.

Обсяги щорічного споживання соняшникової олії

в Україні на душу населення:

2004р. –– 11,3 кг.

2005р. –– 11,8 кг.

2006р. –– 11,9 кг.

2007р. (прогноз експертів) –– 12,3 кг.

2008р. (прогноз експертів) –– 12,5 кг.

Динаміка експорту насіння та плодів олійних культур з України:

2001р. –– $153,9 млн.

2002р. –– $42,488 млн.

2003р. –– $263,56 млн.

2004р. –– $168,429 млн.

2005р. –– $135,49 млн.

2006р. –– $314.393 млн.

Провідні виробники та переробники олійних культур в Україні:

1. Американська аграрна компанія "Cargill"

Власник: Грегорі Пейдж;

Власність: Донецький ОЕЗ;

2. Транснаціональна корпорація "Bunge"

Власник: Альберто Вейссер;

Власність: Дніпропетровський ОЕЗ –– ТМ "Олейна" та олійнопереробний комплекс в Іллічівському порту;

3. Вінницька промислова група "Vioil"

Власник: Сергій Присяжнюк;

Власність: Вінницький та Чернівецький олійножирові комбінати;

4. Промислова група "Кернел"

Власник: Андрій Веревський, №44 у списку БЮТ та №62 у списку 100 найбагатших людей України із щорічним прибутком $285 млн.;

Власність: Полтавський ОЕЗ, Меловський завод рафінованої олії, Приколотнянський ОЕЗ, Волчанський ОЕЗ –– ТМ "Щедрий Дар", "Стожар", "Любонька";

5. "Зерноторгівельна компанія Олсідз Україна"

Власник: Любомир Мудрич –– уродженець колишньої Югославії;

Власність: ВАТ "Кіровоградолія", Миколаївський ОЕЗ "Екотранс";

6. Київська агропромислова компанія "Євтротек"

Власники: Михайло Весельський та Василь Яницький –– до 2004р. перебували в орбіті харківського губернатора Євгена Кушнарьова, у 2006р. брали участь у парламентських виборах від партії "Віче" та одночасно спонсорували партію "Третя Сила";

Власність: Пологівський ОЕЗ, Одеський ОЕЗ, Запорізький ОЕЗ, Слов’янський ОЕЗ;