Без правил: як Україна заповнює регулятивний вакуум
Останніми роками Україна добре просунулася у встановленні більш якісного регулювання в багатьох сферах. Однак що відбувається з новими товарами, для яких правила гри тільки починають з'являтися?
Мантра про інноваційну економіку ввійшла в риторику всіх політичних сил, але на ділі доходить до комічного: щоб завезти в Україну інноваційне обладнання, бізнесу доводиться оплачувати закордонні подорожі чиновників на заводи постачальників.
Ті, хто продукують інновації вдома, теж змушені проходити всі кола бюрократичного пекла. На прикладі кількох компаній ЕП розповідає, як встановлюється регулювання для нових товарів.
Екскурсії для чиновників
Сертифікувати нове медичне обладнання в Україні — ціла бюрократична історія. До того ж, вона недешева, кажуть у мережі лабораторій "Сінево".
"Ми використовуємо найновіші технології. В Україні ринок лабораторної діагностики не надто розвинутий, тож ми майже завжди перші ввозимо нове обладнання в країну", — каже директор з розвитку "Сінево" Микола Бутенко.
У світі виробники сертифікують нові прилади за міжнародними стандартами, що не потребує додаткових сертифікацій у більшості розвинених країн. Тобто нове обладнання можна одразу експлуатувати.
За українським законодавством, перед використанням обладнання його треба сертифікувати — провести оцінку відповідності вимогам технічних регламентів. Для проходження цієї процедури на першому етапі потрібно надати величезну кількість специфічних документів.
"Дистриб'ютору доводиться отримувати ці документи безпосередньо у виробника, який готує їх спеціально для України", — розповідає Бутенко.
Таким чином, тільки збір документів та їх підготовка триває до пів року, а весь процес сертифікації — рік і коштує 5-50 тис євро. За цей час клієнти втрачають можливість отримувати якісні аналізи, а на їхні гаманці лягають витрати на сертифікацію.
"Для сертифікації окремих категорій обладнання потрібна ще й "екскурсія" спеціальної експертної комісії від України з аудитом закордонного виробництва. У підсумку, крім офіційних витрат на сертифікацію, на компанію лягають ще й витрати на переліт, проживання та утримання комісії", — говорить Бутенко.
Дистриб'ютори це сприймають як порушення доброчесності з елементами корупції. "Світові виробники також вимушені порушувати свій комплаєнс, але така реальність, якщо вони хочуть працювати на українському ринку", — додає він.
Український ринок залишається закритим для нових медичних товарів, кажуть в компанії. Мова йде не лише про обладнання чи реагенти для лабораторій.
"У нас навіть лікарняне ліжко чи кушетку не можна купити і поставити в клініці, якщо вона не сертифікована за описаною процедурою. Інститут реєстрації в Україні є бар'єром, який заважає медицині розвиватися", — скаржиться Бутенко.
Щоб вирішити проблему, треба змінити законодавство: прибрати додаткову сертифікацію для медичних товарів, які вже мають міжнародні сертифікати.
Додаткову реєстрацію можна залишити для продукції з РФ, Індії та Китаю, бо вона не завжди сертифікована за світовими стандартами, вважають в "Сінево".
Технічні регламенти та заявки
У січні компанія "Біосфера" почала випускати екологічні пакети для сміття. Вони самі розкладаються — при їх виробництві не використовується поліетилен. Товар компанії не довелося сертифікувати: з 2018 року Україна відмовилася від такої практики і ввела декларування про відповідність.
"Документ про відповідність потрібно отримувати, якщо на продукт поширюється дія технічних регламентів — обов'язкових норм щодо виробництва товару", — пояснює керівник юридичного відділу корпорації "Біосфера" Ірина Голуб.
Однак процедура отримання такого документа теж нелегка і вимагає тривалої підготовки, кажуть в компанії. Коли технічна документація готова, слід подати заявку і зареєструвати декларацію в органі оцінки відповідності.
Так це працює, наприклад, для виробників товарів народного споживання і побутової техніки.
За кордоном виробник сертифікує товар за правилами тих країн, де він буде продаватися.
Український стартап Pix Backpack запустив у продаж "розумні" рюкзаки з LED-екраном, які дозволяють через додаток у смартфоні вивести на екран свою картинку. Їх сертифікували за загальноєвропейськими, американськими та японськими правилами прямо на китайському заводі.
"Товар, як правило, складається з якихось компонентів, які колись уже сертифікувалися. У нашому випадку це були мікросхеми, які випромінюють радіосигнали. Крім того, є стандартні сертифікації про безпечність матеріалів, які потрібно проходити всім споживчим товарам", — розповідає СЕО Pix Backpack Маргарита Рімек.
В Україні компанія поки що не проходила цю процедуру.
Війна за дрони
Є сектори, де регулювання відсутнє, але правила гри дуже потрібні.
Так донедавна було з дронами. Вони давно увійшли в життя фотографів. Тепер ці технології стають частиною роботи бізнесу, кажуть в компанії DroneUA, яка збирає цивільні безпілотники.
Мова йде не тільки про сільське господарство, де такі апарати використовують для розпилення засобів захисту рослин чи моніторингу стану полів, а й про геодезію і топографію, добувну промисловість та енергетику.
Перші "нерадянські" згадки про безпілотники і правила використання повітряного простору з'явилися в українському законодавчому полі тільки восени 2018 року.
"Це дозволило операторам дронів стати частиною правового поля і стало поштовхом для розвитку корпоративного сегменту ринку. Раніше вони були в "сірій" зоні — без чітких норм і правил, з вільним трактуванням попередніх документів", — пояснює співзасновник DroneUA Валерій Яковенко.
Перші ініціативи з регулювання використання дронів у 2014 році надійшли від держкомпанії "Украерорух". Пізніше ініціативу перехопила Державіаслужба як національний регулятор.
"На всіх етапах представники держави активно радилися з бізнесом. Було сформовано кілька робочих груп, які брали участь в обговореннях змін. У певний момент стало зрозуміло, що ринком дронів цікавляться Міноборони та МВС.
Найбільший тиск ми відчули від представників Міноборони та Генштабу. На тлі війни дрони ризикували стати забороненим інструментом", — каже співзасновник DroneUA.
Досі є спроби окремих державних структур пов'язати дрони з базою регулювання радянського періоду, кажуть у DroneUA.
"Є дві практики. Перша — заборонити, а потім послаблювати заборону, це шлях наших північних сусідів. Друга — розробляти норми разом з учасниками ринку та вносити грамотні зміни в законодавство. Цим шляхом пішла Україна", — каже Яковенко.
За його словами, компанія досі зіштовхується з бажанням військових встановити тотальний контроль над агродронами.
Наступним кроком мусить бути просування в реєстрації дронів, сертифікації дистанційних пілотів, страхування відповідальності перед третіми особами. Це знизить ризики неадекватного використання технологій. "Кожен користувач мусить проходити навчання, навіть онлайн, з простим тестом на знання правового поля", — каже співзасновник DroneUA.
Виробники такої техніки наполягають, що процес зміни правил потрібно винести на рівень підзаконних актів, щоб не залежати від парламенту.
"Перші документи, зміни до Повітряного кодексу, лежать на розгляді в транспортному комітеті Верховної Ради. Вони дозволяють перейти до європейського типу регулювання дронів", — коментує Яковенко.
При цьому Україна лишається однією з найлояльніших до дронів країн світу.
Електронні сигарети: на межі регулювання
Електронні сигарети почали з'являтися в середині 2000-х років. Вони не містять тютюну, тому не підпадають під регулювання традиційних тютюнових виробів.
У ЄС за встановлення правил на цьому ринку взялися тільки в кінці 2012 року. Тоді Єврокомісія вирішила переглянути директиву 2001/37/ЄС, яка на той момент регулювала тютюнові вироби.
"Результатом майже дворічних дискусій стало напрацювання директиви 2014/40/ЄС. Правила для електронних сигарет у ній об'єднали з регулюванням тютюнових виробів, але вони розглядаються як окремий продукт", — розповідає директор з корпоративних питань та комунікацій компанії "JTI Україна" Гінтаутас Діргела.
Директива запропонувала більш м'який підхід до правил для електронних сигарет. Вона дозволила використовувати ароматизатори для рідин, удвічі менший розмір медичних попереджень, ніж для звичайних сигарет.
Документ запровадив достатні вимоги до безпечності електронних сигарет та рідин: заборонив використання нікотину, кофеїну, таурину, вітамінів, шкідливих речовин, встановив вимоги до належного пакування та інформування споживачів.
Українські виробники альтернатив сигаретам перебувають на зламі: от-от може з'явитися правове поле.
Ухвалений парламентом законопроєкт №1210 про усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві встановлює ставки акцизного податку та мита на рідини. Зараз він очікує на підпис президента.
Підписаний главою держави закон №1209-1 встановлює ввізні мита для рідин і забороняє продаж е-сигарет та рідин неповнолітнім з початку 2021 року.
У парламенті зареєстровано 14 законопроєктів щодо імплементації згаданої директиви, один з них уже знятий з розгляду.
"Більшість проєктів фрагментарні або викривлено трактують положення директиви. Деякі автори не встановлюють окремі правила для електронних сигарет, а прирівнюють їх до звичайних тютюнових виробів, незважаючи на зовсім інший склад електронних сигарет та європейський підхід до їх регулювання", — зауважує Діргела.
Виробники підтримують ідею встановлення правил відповідно до європейської директиви, але консенсусу поки що нема.
У JTI кажуть, що процес роботи над урядовим законопроєктом щодо імплементації директиви показав надзвичайну закритість попередніх урядів. Робочі групи не залучали зацікавлені сторони, а на пропозиції бізнес-асоціацій МОЗ, розробник проєкту закону, не реагувало. Кінцева редакція законопроєкту залишалася загадкою аж до його реєстрації у Верховній Раді.
Теза про інноваційну економіку виникла недарма: нові технології роблять бізнес більш конкурентоспроможним, гнучким та ефективним. Однак регулювання "нових полів" повинне встановлюватися за прийнятими у світі правилами — у діалозі із стейкхолдерами, з перехідними періодами, урахуванням європейського та світового досвіду. Інакше ця мантра не спрацює.
Автор Анна Родічкіна