Голова ДМС Наталія Науменко: закон про множинне громадянство — крок до прозорості

Мільйони українців перебувають за кордоном. Законопроєкт про множинне громадянство може дати їм шанс на повернення, а державі — змогу системно оновити міграційну політику. Про це, а також про іноземців у ЗСУ, трудову міграцію та демографічні виклики, в інтерв’ю УНІАН розповіла очільниця Міграційної служби Наталія Науменко.

За роки війни мільйони українців були змушені будувати нове життя за межами країни. Частина з них оформила громадянства інших держав, щоб мати змогу легально працювати, навчатися чи отримувати соціальний захист. Ця реальність вимагає змін у державному підході до громадянства.

Очільниця Державної міграційної служби Наталія Науменко пояснює: множинне громадянство в Україні давно існує на практиці, хоча й не визнається законодавчо. Наразі держава прагне привести цю ситуацію у правове поле. Законопроєкт №11469, який уже пройшов перше читання у парламенті, має стати першим кроком у цьому напрямку.

"Це не щось нове — ми просто хочемо закріпити на рівні закону те, що вже давно стало нормою для багатьох наших громадян", — говорить Науменко.

Документ, за її словами, пропонує ввести офіційне визнання множинного громадянства. Йдеться про те, що українці зможуть зберігати паспорт України навіть після набуття громадянства певних інших країн. Цей перелік буде визначено законом.

Однак є винятки. Частина держав, як-от Австрія, не визнає множинного громадянства. Тож громадяни, які прагнуть отримати такий паспорт, мусять офіційно вийти з українського. Попри це, сама Україна не вимагає автоматичної втрати громадянства при отриманні іншого — для цього потрібно довести, що людина зробила це добровільно у свідомому віці.

"У нас не існує поняття "позбавлення громадянства". Є лише юридично визначена "втрата", — підкреслює голова ДМС. — І вона можлива лише за чітких умов, із підтвердженням наміру".

На особливу увагу заслуговує питання посадовців і депутатів, які мають іноземні паспорти. Науменко вважає, що такі особи повинні декларувати всі свої громадянства, а дані мають бути внесені до демографічного реєстру. За її словами, громадяни мають знати, кому довіряють країну. Конституція не забороняє множинного громадянства для депутатів, але з точки зору етики це питання залишається відкритим.

Серед передбачених законом винятків — випадки, коли іноземне громадянство було надане автоматично. Наприклад, коли дитина народилась за кордоном або жінка отримала іноземний паспорт після шлюбу. Такі ситуації не вважаються добровільним набуттям, і не можуть бути підставою для втрати українського громадянства.

Схожа позиція й щодо примусової паспортизації мешканців окупованих територій. Україна не визнає російські паспорти, видані у Криму чи на інших захоплених територіях. Ці документи вважаються недійсними в українському правовому полі, і громадянство України залишається чинним.

Не менш важливе питання — статус іноземців, які служать у Збройних силах. Частина з них підписала контракти, частина — вже отримала документи на проживання. Якщо іноземний військовий виконує умови служби, він може розраховувати на спрощену процедуру отримання громадянства або права на постійне перебування.

Проблеми виникають тоді, коли військовослужбовці самостійно розривають контракти або вирішують покинути країну. В таких випадках правовий статус доводиться врегульовувати в індивідуальному порядку. Особливо складно з громадянами білорусі чи росії, які після поранень чи втрати побратимів не бачать свого подальшого життя в Україні.

У контексті нестачі робочої сили в країні активно обговорюється питання залучення іноземців. Але, за словами Науменко, це має сенс лише тоді, коли буде сформована стратегія повернення власних громадян. Без цього залучення працівників з-за кордону стане не розв'язанням проблеми, а її поглибленням.

"Не можна просто завезти людей. Їм потрібно забезпечити умови — житло, медицину, підтримку. Інакше вони швидко поїдуть далі, а ми залишимось із новими проблемами", — підсумувала вона.