Становлення кафедри неврології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця з перших уст

У 2013 році кафедра неврології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця святкуватиме свою 110-ту річницю з дня заснування, а восени 2011 року університет відзначатиме 170-річний ювілей. Про історію виникнення та діяльності кафедри ми спілкувалися з завідувачем кафедри неврології, заслуженим діячем науки і техніки України, дійсним членом Нью-Йоркської академії наук, членом Європейського неврологічного товариства, доктором медичних наук професором Віничуком Степаном Мілентійовичем. Професор з захватом розповів нам про фундаторів кафедри, відомих неврологів, які збагатили не тільки вітчизняну неврологію, а й світову. Знаковими постатями в українській неврології були Михайло Микитович Лапінський і його учень та послідовник Борис Микитович Маньківський. Пан Віничук визначає історію кафедри неврології як «літопис української неврології». Спочатку кафедра була складовою медичного факультету Імператорського університету Святого Володимира, де курс нервових хвороб викладали терапевти. Новим етапом у викладанні неврології було заснування у 1884 році об’єднаної кафедри нервових і душевних хвороб, яку очолив професор І.О.Сікорський. Офіційне виділення як самостійної кафедри неврології відбулося у 1903 році. Об’єднана кафедра нервових і душевних хвороб була розподілена на дві – неврології та психіатрії. Першим завідувачем кафедри неврології був учень І.О.Сікорського професор М.М. Лапінський – один з основоположників Київської неврологічної школи, автор фундаментальних праць з експериментальної, клінічної неврології, фізіотерапії та гідротерапії, а в еміграції (1918) - організатор медичного факультету, клініки і кафедри нервових і душевних хвороб Загребського університету (Хорватія). Вихідець із шляхетної заможної родини, Лапінський навчався на медичному факультеті Імператорського університету Святого Володимира у Києві, потім проходив стажування у провідних клініках і лабораторіях Франції та Німеччини. Наукові інтереси професора М.М. Лапінського стосувалися різних проблем клінічної неврології. Він описав роль порушень vasa vasorum у виникненні патології нервів, а також вперше виділив три стадії змін стану артеріальних судин після перерізання волокон периферичного нерва, що має пріоритетне наукове значення. Досліджуючи в експерименті (1901-1902) локалізацію рухових функцій у спинному мозку, професор запропонував нову теорію, згідно з якою ядра передніх рогів – це не центри для окремих частин тіла, м’язів або нервів, тобто не анатомічна одиниця, а функціональне об’єднання синергістів, і запропонував концепцію про спінальні моторні центри. У 1913 році М.М. Лапінський описав невралгію сідничного нерва при ураженні органів малого тазу, часто пов’язану у чоловіків з гіпертрофією передміхурової залози, циститом, уретритом, гемороєм, у жінок – сальпінгітом. Про цінність досліджень Михайла Микитовича щодо семіотики чутливих порушень при захворюваннях малого таза повідомлялося в опублікованій В.Л. Бедером статті «Синдром малого таза» (1927). На пропозицію професора Б.М. Маньківського в очолюваній ним клініці «синдром малого таза» назвали синдромом Лапінського. Крім того професор Лапінський як основоположник неврологічної школи багато зробив також для розвитку суміжних галузей медицини – фізіотерапії та гідротерапії, які він почав розвивати у Києві з 1907 року. Кафедру Михайло Микитович очолював до 1918 року. Потім емігрував до Хорватії. У 1919 році кафедру нервових хвороб очолив учень Сікорського професор В.В. Селецький. У 1922 році кафедра було розподілена на дві – факультетська і госпітальна. Завідувачем останньої став Борис Микитович Маньківський. За свою багаторічну наукову діяльність (1922 – 1962 рр.) академік Маньківський зробив вагомий внесок у різні сфери клінічної неврології. Він запропонував класифікацію інфекційних захворювань нервової системи, детально вивчав розсіяний склероз і розсіяний енцефаломієліт, першим описав пухлину шишкоподібного тіла і клініку краніофарингіоми, розробив методи їх лікування. Після смерті академіка Маньківського естафету завідування кафедри перейняв його син – заслужений діяч науки України професор М.Б. Маньківський. Основними напрямками його наукових досліджень були проблеми нейроревматизму та судинної патології головного мозку. Ці дослідження продовжила його учениця – доцент Г.Д. Бобровська, яка керувала кафедрою у 1965-1969 роках. Значний період життя кафедри нервових хвороб (1969 – 1992рр.) пов’язаний з ім’ям заслуженого працівника вищої школи України професора О.А. Яроша. Його наукові інтереси стосувалися захворювань периферичної нервової системи, цереброваскулярних захворювань, розсіяного склерозу, уражень нервової системи при алкоголізмі, грипі. Він був першим науковим керівником створеного ним у 1979 році Республіканського Центру розсіяного склерозу. З травня 1992 року уже майже 20 років кафедру неврології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця очолює заслужений діяч науки і техніки України професор С.М. Віничук. Основними напрямками його досліджень являються судинні захворювання головного мозку та демієлінізуючі захворювання нервової системи. Він автор принципово нового напрямку в ангіоневрології – системного підходу до вивчення цереброваскулярних захворювань. Вперше описав основні типи системно – церебральних гемодинамічних порушень у гострому періоді ішемічного інсульту та удосконалив систему надання медичної допомоги таким хворим. Крім того, Степан Мілентійович є автором понад 350 наукових праць. Він вперше ініціював та розробив посібник з історії кафедри неврології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. Під керівництвом професора підготовлено 5 докторів і 9 кандидатів медичних наук. Професор Віничук з гордістю розповідав про провідних вчених кафедри, про високопрофесійних співробітників, про молоде покоління майбутніх спеціалістів. Велика увага на кафедрі приділяється науково-дослідній роботі. Степан Мілентійович відзначив успішну співпрацю кафедри з компанією Нікомед, за підтримки якої проводяться наукові дослідження кафедри неврології. Крім того, професорсько-викладацький склад проводить великий об’єм лікувально-консультативної, діагностичної роботи, впроваджує розроблені на кафедрі нові методи діагностики та лікування в практику охорони здоров’я. Професор звернув увагу на доведену в наукових дослідженнях і на практиці ефективність наступних фармакологічних препаратів: актовегіну, який застосовують при лікуванні судинних і демієлінізуючих захворювань, кардіомагнілу – для профілактики цереброваскулярних захворювань, цераксону – для лікування хворих на ішемічний інсульт. Важливою складовою роботи кафедри неврології є налагодження міжнародних зв’язків – нинішні науковці кафедри активно приймають участь і виступають з доповідями на Всесвітніх і Європейських конгресах неврологів, публікують результати досліджень у зарубіжних виданнях. Ще одним важливим здобутком кафедри неврології є щира любов до своєї професії, цінності та переконання, якими споконвіку керуються лікарі, і за якими жили всі попередні покоління: збереження життя людини та полегшення страждань хворого!