Інвестиції є, але потужності недозавантажені: що стримує українську деревообробку

У 2025 році деревообробна і меблева галузі експортували продукції на $2,7 млрд і сплатили 29,9 млрд грн податків і зборів. Водночас на початку 2026 року Мінекономіки оцінювало, що наявні потужності дозволяють виробляти приблизно вдвічі більше.

Причин розриву між можливостями заводів і фактичним випуском кілька. Галузі бракує працівників і стабільного енергопостачання, підприємства змушені вкладатися у власну генерацію й автоматизацію. Але частина обмежень залежить безпосередньо від держави: своєчасного лісовпорядкування, обсягів деревини, які реально надходять на ринок, правил біржової торгівлі і виконання укладених договорів.

Підприємства інвестують навіть під час війни

Попри ризики, компанії продовжують вкладати гроші у глибшу переробку деревини.

У вересні 2023 року "Уніплит", який виробляє деревоволокнисті плити, фанеру і пиломатеріали, відкрив у Вигоді на Івано-Франківщині цех міжкімнатних дверей Gorgania і додав до виробничого ланцюга готовий продукт. У 2024 році Kronospan запустив на Рівненщині нову лінію OSB-плит у межах інвестпроєкту вартістю €200 млн.

У 2025 році хмельницький виробник корпусних меблів "Аккорд Імпорт", постачальник мережі JYSK, почав будувати завод вартістю $14 млн. Компанія планує наростити потужності з 420 тис. до 1,2 млн м² корпусних меблів на місяць. Виробник офісних меблів AMF будує завод в індустріальному парку "ІнПарк Борислав" на Львівщині. У березні 2026 року компанія повідомляла, що будівництво вийшло на фінальну стадію. Інвестиції перевищують $10 млн, а після запуску на заводі працюватимуть близько 800 людей.

Ці проєкти показують різні рівні переробки: від плит і пиломатеріалів до дверей, меблевих компонентів і готових меблів. Різниця у вартості суттєва: за оцінкою галузевих асоціацій, у 2025 році тонна готових виробів із деревини коштувала в середньому в 5,3 раза більше, ніж тонна сировинної продукції.

Але новий цех чи автоматизована лінія — це не лише обладнання, а й кредити, постійні витрати, працівники і контракти з чіткими строками. Щоб інвестиція окупилася, підприємству потрібне передбачуване постачання деревини за обсягом, сортиментом і графіком.

Біржа працює, але не вирішує всього

До 2021 року частину державної деревини лісгоспи продавали за прямими договорами. Київська школа економіки вказувала на нерівний доступ учасників до ресурсу і непрозоре ціноутворення. З 1 липня 2021 року деревину продають на товарних біржах, ліцензованих НКЦПФР. Електронні торги дали відкриті правила доступу, конкурентну ціну і фіксацію результатів.

Тим самим шляхом іде, наприклад, Литва: державне лісове підприємство VMU з 2018 року продає через електронну біржову систему Baltpool близько 3,6 млн кубометрів деревини на рік. Біржова модель уже довела свою ефективність, і розвивати систему продажу треба саме в ринковому напрямку. Рівні і зрозумілі правила дозволяють підприємствам планувати виробництво без особистих домовленостей із лісгоспами, і саме це мотивує їх інвестувати.

Однак біржа забезпечує рівний і ефективний продаж лише того ресурсу, який уже заготовлено або заплановано до заготівлі і виставлено на торги. Вона не компенсує затримок лісовпорядкування, невидачі лісорубних квитків чи скорочення пропозиції.

Тож для стабільного ринку мають послідовно спрацювати три ланки. Лісовпорядкування визначає законно доступний обсяг, продавець вчасно виставляє його на торги, а сторони виконують біржовий договір під контролем біржі. Для підприємства важливі не лише рівний доступ і ринкова ціна, а й передбачувані обсяги, якість партій, графік відвантаження і однакова відповідальність сторін.

Де втрачається ресурс

Частину лісового фонду забрала війна. За звітом Держлісагентства за 2025 рік, близько 800 тис. га лісів залишаються в окупації, ще приблизно 450 тис. га потенційно заміновані. Швидко повернути ці території в господарське використання неможливо.

Але частину обмежень можна зняти управлінськими рішеннями. У липні 2026 року Мінекономіки оцінювало, що спрощення дозвільних процедур може додати деревообробці до 1,5 млн м³ якісної деревини на рік, не виходячи за межі науково обґрунтованих і законно дозволених рубок.

Перша проблема — затримки з лісовпорядкуванням, тобто інвентаризацією лісів і плануванням, де, коли і скільки можна заготовляти. Якщо матеріали не розроблені чи не затверджені вчасно, частину ділянок неможливо законно відвести в рубку, і цей ресурс не доходить до торгів.

Друга — застосування постанови Кабміну №865, яка вимагає залишати на лісосіках частину неліквідної деревини. Підприємства повідомляють, що норму тлумачать по-різному, а іноді встановлений обсяг неможливо сформувати через особливості конкретної ділянки. Наслідком стають скорочення відведення лісосік і затримки з лісорубними квитками.

Третя проблема виникає вже після торгів. Покупець відповідає грошима за відмову від придбаної деревини чи несвоєчасну оплату. А відповідальність продавця за недопоставку, зміну графіка чи невідповідність партії значно слабша.

Окреме питання — стартові ціни. Якщо вони не враховують результати попередніх торгів, частку непроданого ресурсу і поточну кон'юнктуру, лоти лишаються без покупця. Деревина накопичується на складах і втрачає якість, а заводи тим часом шукають потрібні сортименти. Галузеві асоціації також пропонують ділити біржові збори між обома сторонами, а не перекладати їх лише на покупця.

П'ять рішень, які пропонує галузь

На початку вересня Асоціація деревообробних підприємств України, асоціація "Меблідеревпром" і Українська асоціація меблярів надіслали спільне звернення до Мінекономіки, Держлісагентства і ДП "Ліси України". Відмовлятися від біржі вони не пропонують. Навпаки, мета — зробити весь ланцюг до і після аукціону передбачуванішим.

Перше — провести інвентаризацію матеріалів лісовпорядкування в усіх регіонах і затвердити графік розроблення відсутніх документів, щоб урахувати їх у планах заготівлі і продажу на 2027 рік.

Друге — проаналізувати практику застосування постанови №865 і переглянути норми, які необґрунтовано заважають законній заготівлі в господарських лісах. Планові і фактичні обсяги заготівлі варто щомісяця публікувати по кожній філії продавця.

Третє — запровадити зрозумілий механізм перегляду стартових цін, який враховуватиме результати торгів на всіх ліцензованих біржах, частку непроданих лотів, виконання договорів, складські залишки і ситуацію на європейських ринках. Деревину, не продану на основних і додаткових торгах, пропонують оперативно виставляти на голландські аукціони, де ціна знижується до рівня реального попиту. Це допоможе не допустити втрати якості.

Четверте — однакова відповідальність сторін. Якщо продавець без поважних непередбачуваних причин не поставив обсяг, законтрактований на торгах, він має компенсувати втрати покупця з гарантійного внеску, як це вже працює у зворотному напрямку.

П'яте — ділити біржові збори порівну між продавцем і покупцем і опрацювати відповідні зміни разом із біржами.

Уряд також планує з 2027 року поширити єдині правила продажу деревини на всіх постійних лісокористувачів і власників лісів. Тобто відкритий ринок має охопити не лише деревину держпідприємств, а й комунальних і приватних лісів.

Наступна вимога — простежуваність до ділянки

Окремий виклик — європейський регламент про продукцію без знеліснення (EUDR). Його основні вимоги почнуть діяти з 30 грудня 2026 року. Компанії, які продають деревину і вироби з неї в ЄС, мають підтверджувати законність походження продукції, відсутність зв'язку зі знелісненням і геолокацію ділянок, де заготовлено сировину.

Україну віднесено до країн з низьким ризиком. Це зменшує інтенсивність перевірок, але не скасовує обов'язку мати дані про походження деревини.

У Верховній Раді зареєстровано законопроєкт №15352 про обіг товарів, пов'язаних зі знелісненням і деградацією лісів, і профільний комітет рекомендував ухвалити його за основу. Для галузі критично, щоб майбутня система простежуваності поєднала всі ланки: лісорубний квиток і геодані ділянки, електронний облік деревини, біржовий договір, транспортування, переробку і готовий виріб.

Що має змінитися

Україна вже має підприємства, здатні виробляти плити, компоненти, двері і готові меблі для внутрішнього і зовнішнього ринків. Нові проєкти показують, що бізнес готовий інвестувати навіть під час війни. Але кожна така інвестиція потребує передбачуваної сировинної бази.

Завдання держави — не просто збільшити планові обсяги заготівлі. Законно доступна деревина має вчасно пройти весь шлях від лісовпорядкування і лісорубного квитка до відкритих торгів і реальної поставки покупцеві. Біржа має забезпечувати рівний доступ і ринкову ціну, а договір — однакову відповідальність продавця і покупця.

Тоді деревина в межах дозволених рубок перетворюватиметься на продукцію з вищою доданою вартістю, робочі місця, податки і експорт. Для цього важливо зберегти і мораторій на експорт необробленої деревини, щонайменше до завершення бойових дій. Без цих умов нові лінії і заводи залишатимуться недозавантаженими, хоч би якими сучасними вони були.