Проблеми з обліком: за три роки держава дала житло лише 63 ВПО

Понад 4,5 млн внутрішньо переміщених осіб (ВПО), десятки мільярдів гривень державних і донорських коштів – і водночас сотні тисяч невирішених житлових потреб. Лише у 2022 році виплати на проживання ВПО обійшлися бюджету в 53,5 млрд грн.

Уряд розгорнув компенсаційні програми через житлові сертифікати (видатки з початку великої війни становили 17,8 млрд грн), оплату безоплатного розміщення (3,8 млрд грн), міжнародні проєкти (зокрема HOPE на 224 млн дол.) та окремі інвестиції у соціальне орендне житло (позика ЄІБ – 200 млн євро).

Проте ефективність житлових механізмів низька, а дані різних державних органів щодо забезпечення ВПО дахом над головою суперечать одне одному. Що заважає вирішити житлове питання для сотень тисяч українців, які звернулися за допомогою?

Як держава обліковує ВПО

Збирати інформацію про житлові потреби внутрішньо переміщених осіб та аналізувати її має Міністерство розвитку громад та територій. Це прямо визначено в положенні як одне з основних завдань відомства.

Для обліку ВПО в Україні створили Єдину базу даних внутрішньо переміщених осіб (ЄІБД). Однак її адміністратором є не Мінрозвитку, а державне підприємство "Інформаційно-обчислювальний центр" Міністерства соціальної політики. У цій базі зберігаються дані не лише про статус ВПО, а і про їх житлові потреби.

Утім, що означає формулювання "житлова потреба", про яку при реєстрації інформують ВПО, державне підприємство не знає. Про це там повідомили громадській організації "Центр оцінки ризиків", яка провела відповідне дослідження.

У лютому 2025 року в "Інформаційно-обчислювальному центрі" заявили, що даних про реальну потребу в житлі немає, а надати вони можуть лише цифри про кількість ВПО, які вказали причиною переїзду "зруйноване житло". У серпні там відповіли, що така інформація є, проте "детального визначення поняття житлових потреб" реєстр не передбачає.

Згідно з відповідями на запити, у ЄІБД в серпні 2025 року було майже 220 тис. активних заяв з відміткою "житлові потреби" (усього з 2022 року подано 528,9 тис. заяв). Водночас за 3,5 року було забезпечено лише 63 житлові потреби ВПО.

Це породжує головне запитання: держава справді забезпечила житлом усього 63 ВПО чи реєстр працює некоректно?

Мінрозвитку надало інші цифри, які демонструють значно менший чи навіть вужчий вимір потреби. За даними відомства, 31 грудня 2024 року в черзі на тимчасове житло перебували 23,1 тис. ВПО, а забезпечені житлом за 2022-2024 роки були 4,2 тис. осіб.

Розрив між 222 тис. потреб у ЄІБД і 23 тис. в черзі в Мінрозвитку означає, що держава не має єдиної таксономії житлових потреб (тимчасове/постійне/компенсація/оренда) і, відповідно, не може коректно спланувати бюджет.

Держстат підтвердив наявність проблем з обліком ВПО. Там повідомили, що на їхні запити у 2023-2024 роках стосовно кількості ВПО за регіонами та територіальними громадами від Мінсоцполітики "отримано інформацію, яка має суттєві недоліки".

Окремий маркер проблем з обліком – висновки Рахункової палати про переплати допомоги на проживання ВПО. "Проведене в серпні 2022 року звіряння фактів перетину кордону ВПО свідчить, що 151,1 тис. осіб перебували за кордоном, з них продовжували отримувати допомогу на проживання 94 тис. осіб, понад третина яких – понад 90 днів, 4,8% – 150 днів. Отже, держава неправомірно виплатила 892,5 млн грн допомоги на проживання, що є втратами бюджету й еквівалентно, наприклад, вартості 8 750 квадрокоптерів DJI Mavic 3 Pro Fly", – зазначали контролери.

Також у висновках палати зазначається, що структурні підрозділи соціального захисту та регіональні центри зайнятості ухвалювали численні необґрунтовані рішення щодо виплат, а Мінсоцполітики не запровадило періодичної статистичної або іншої звітності з питань обліку ВПО та надання їм допомоги на проживання.

Відсутність належного контролю на центральному рівні за обліком виявлених переплат і недоплат та їх погашення, а також недоліки й затримки в доопрацюванні програмного забезпечення (зокрема ЄІБД ВПО) ускладнювали ухвалення обґрунтованих управлінських рішень і призводили до переплат.

Куди пішли гроші

Назвати найбільш ефективний механізм забезпечення житлом ВПО – непросте завдання, оскільки держава не збирає і не аналізує дані за роками щодо одного з механізмів – видачі та оплати житлових сертифікатів для ВПО в межах компенсацій за знищене житло.

Так, Мінрозвитку повідомило, що окрема статистика щодо кількості ВПО серед заявників на отримання компенсації за знищене житло з деталізацією за роками не ведеться.

Дослідження показало, що компенсація за знищене житло (житлові сертифікати/"єВідновлення") дала найкращий результат. До червня 2025 року внутрішньо переміщені особи отримали 4 419 житлових сертифікатів на 6,1 млрд грн виплат із загальних 10 млрд грн, погоджених для ВПО.

Примітно, що кількість заяв і виплат різко зросла у 2024-2025 роках і цей механізм сприяє придбанню житла.

Таким чином, за кількісним показником вирішення потреби в житлі для ВПО сертифікати – один з найефективніших інструментів.

За 2022-2024 роки держава забезпечила тимчасовим житлом 4 236 осіб при "видимій" черзі 23 099 громадян, тобто лише 18%. Отже, цей інструмент важливий, але він не вирішує довгострокову потребу і не масштабується темпами, співмірними з попитом.

У 2023-2024 роках 4 079 ветеранів-ВПО отримали грошові компенсації (за постановою уряду) на 5,9 млрд грн. З них 3 414 придбали житло. У 2025 році фінансування програми не передбачалося, що створює провал у сегменті з високою результативністю.

У межах чинних урядових програм у 2022-2024 роках пільгові кредити отримали загалом 1 246 ВПО. Найбільш затребуваний механізм – програма пільгового іпотечного кредитування "єОселя". Лише протягом 2023-2024 років на отримання іпотеки було подано понад 140 тис. заявок, з яких схвалили близько 57 тис.

Проте фактичне фінансування відбулося лише за 340 договорами – менше 1% від загальної кількості заяв. Такий розрив між попитом і результатами пояснюється обмеженими бюджетними ресурсами і складністю моделі іпотечного кредитування для ВПО, які часто не мають стабільного доходу для обслуговування кредитів.

Попри високий інтерес, ефективність "єОселі" як інструменту забезпечення житлом ВПО виявилася вкрай низькою.

Які причини описаних провалів у забезпеченні житлом ВПО? Можна виділити такі фактори.

1. Відсутня категоризація "житлових потреб". ЄІБД ВПО вміє ставити "галочку" про "житлову потребу", але не фіксує її тип (тимчасове житло, постійне, компенсація та життєвий цикл: від подання до фінансування і закриття).

2. Реєстри не інтегровані (ЄІБД ВПО не звіряється системно з Держстатом, ДМС, ДПСУ, Пенсійним фондом), що призводить до неактуальних записів та нецільових виплат.

3. Відсутня публічна аналітика ефективності: скільки коштів витрачено на скільки квартир/рішень; середня вартість забезпечення однієї потреби.

4. Уповільнені проєктні цикли (будівництво/реконструкція, договірні процедури), ризики якості відбору об’єктів (без прозорих конкурсів).

За результатами дослідження "Центр оцінки ризиків" встановив, що протягом 2022-2024 років житло або цільову фінансову підтримку для його придбання/будівництва отримали щонайменше 8 896 заявників, а з урахуванням показників компенсацій за знищене житло – 13 315. На тлі 219,4 тис. активних "житлових потреб" у ЄІБД ВПО це близько 6%, на тлі загальної кількості ВПО – менше 0,3%.

Таким чином, одна з головних проблем – не дефіцит грошей, а брак керованості попиту, коли кошти не "ловлять" належно описані потреби.

Соціальне орендне житло: шанс чи ризик "нової великої програми"?

У липні 2025 року уряд затвердив постанову про реалізацію чергового експериментального проєкту. Цього разу – з будівництва соціального орендного житла із залученням кредиту на 200 млн євро від ЄІБ.

В умовах війни, обмеженого фінансування, тенденції до втрати територій та зростання кількості ВПО кожне рішення щодо залучення кредитних ресурсів має бути виваженим і стратегічно виправданим. На фоні провалів з тимчасовим фондом запуск нової великої програми соціального орендного житла може стати шансом для тисяч родин отримати дах над головою.

Водночас це і ризик, адже держава не має достовірної, верифікованої аналітики щодо масштабів та структури житлової потреби ВПО.

Без інтегрованих даних з ЄІБД ВПО, обґрунтованого відбору громад, у яких буде зводитися соціальне житло, прозорого відбору проєктів будівництва, аналізу економічної моделі життєвого циклу проєкту та аудиту вартості квадратного метра квартири кредитні кошти можуть перетворитися на дорогі, але нерелевантні проєкти, що лише збільшать борговий тягар держави.

Ключове питання не в тому, чи потрібне Україні соціальне орендне житло, а в тому, чи можливо його створити так, щоб воно забезпечувало реальні потреби, а не поповнювало черги в реєстрах.

Кожна гривня в житло для ВПО має давати максимум забезпечених потреб і довгостроковий ефект: робочі місця, податки, споживання.

Для цього потрібно робити ставки на інструменти з доведеною конверсією (сертифікати, ветеранські компенсації); зшити реєстри й процеси, щоб кошти "бачили" людей; перейти від великих будівельних намірів до масової реконструкції та оренди; прив’язати кожну програму до публічних KPI.

Без якісних даних немає якісної політики. Саме тому початку кожного нового публічного інвестиційного проєкту повинна передувати якісна аналітична робота. У цьому кейсі ініціатор має довести, що він може відповісти на базове питання: для кого і де будується житло.

Лише тоді чергова позика стане не борговим тягарем, а інвестицією в майбутнє і шансом перетворити кризу на точку відліку нової соціальної політики.