Європа повинна збільшувати витрати на інфраструктуру для поставок природного газу споживачам з нових джерел в Африці, Туркменії та Казахстані.

Про це заявив головний виконавчий директор Eni Паоло Скароні на конференції в Х'юстоні, повідомляє агентство "Интерфакс".

На його думку, проекти газопроводів на півдні Європи - "Південний потік" і "Набукко" - потрібно об'єднати для скорочення витрат.

"Що ми маємо тут - це те, що банкіри називають стратегічною відповідністю. Якщо всі партнери приймуть рішення про об'єднання двох газопроводів на частині шляху, ми зменшили б інвестиції, експлуатаційні витрати і збільшили б загальний дохід", - зазначив Скароні.

За його словами, Європі необхідно щорічно імпортувати додатково 180 млрд. кубометрів природного газу до 2020 року, у той час як Китай, Індія і азіатсько-тихоокеанські країни-члени Організації економічного співробітництва та розвитку також нарощують його закупівлі.

Росія надає європейським країнам близько 300 млрд. кубометрів газу на рік.

Такі компанії, як німецька E. On Ruhrgas і французька GDF Suez основну частину свого газу купують у "Газпрому" і StatoilHydro.

Виявлення сланцевого газу в США звільнили частину поставок газу для решти світу, вважає Скароні.

Нові джерела газу в Африці, Туркменії та Казахстані допомогли б задовольнити попит у Європі, якщо з'єднання трубопроводів дозволило б транспортувати газ на основні ринки, сказав він.

Як відомо, Італія - третій за обсягом ринок збуту російського газу в Європі.

За даними управлінської звітності, 2009 року "Газпром" поставив до Італії 19 млрд. кубометрів газу, що на 15% менше, ніж у 2008 році.

Італійська компанія Eni є партнером ВАТ "Газпром" у проекті "Південний потік".

Газопровід "Південний потік", завдання якого обійти Україну і Туреччину у якості транзитерів, повинен пройти від чорноморського узбережжя Росії до Болгарії, а потім продовжитися до Італії та Австрії.

Потужність нової газопровідної системи планується в обсязі 63 млрд. кубометрів на рік.

Проект "Набукко" потужністю 31 млрд. кубометрів на рік передбачає постачання газу з Каспійського регіону до Європи в обхід Росії.

Він передбачає будівництво газопроводу протяжністю 3,3 тис. км, що з'єднує Каспійський регіон, Близький Схід і Єгипет через Туреччину, Болгарію, Румунію, Угорщину з Австрією і далі з країнами Центральної та Західної Європи.