Перевірка на шляху до об’єднаної Європи
2 вересня 2002, 20:33
До візитів місій міжнародних економічних і політичних інституцій українським чиновникам не звикати. Місії ознайомчі, місії перевіряючі, місії контролюючі... Після публікації міжнародною громадською організацією Transparency International чергового рейтингу корумпованості, в якому Україна посіла 85-те із 102 можливих місць (тобто, корумпованіше за Україну тільки 17 держав серед включених до цього рейтингу) до України прибула чергова місія Ради Європи з метою перевірити, яка зараз ситуація в Україні щодо боротьби з корупцією на практиці. Проте, чи варто хвилюватися з приводу чергової перевірки, результати якої відомі наперед українським чиновникам.
Рівно тиждень перебуватиме в Україні група експертів Ради Європи. Експерти мають намір за цей час реалізувати частину заходів у рамках Загальної програми Європейської Комісії щодо укріплення демократичної стабільності в Україні. А саме: розібратись на практиці, як і якими методами борються українські чиновники зі своєю корумпованістю і відмиванням нелегальних капіталів.
У свою чергу, сторона, яка зустрічає гостей, вже підготувала "культурно-розважальну" програму: засідання Керівної групи по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, семінари та двосторонні зустрічі. З радістю, мабуть, прийме експертів керівництво Державного департаменту фінансового моніторингу Мінфіну, представники МЗСу, Мін'юсту, Нацбанку, МВС, Генпрокуратури та Асоціації українських банків. Про що будуть говорити? Як планується, про боротьбу з корупцією та відмиванням коштів, і не більше.
Підстав для "перевірки" (оскільки у нашій країні рідко що відбувається спонтанно) – хоч відбавляй. Це і надання міжнародною суспільною організацією Transparency International індексу розміром у 2,4, що характеризує (за десятибальною шкалою) ступінь корумпованості України як малонадійний у тому, що Україна не декларативно, а реально бореться з корупцією. І ріст (на три десятих) рівня зафіксований, але прогресія явно недостатня для мети, яку декларує Україна – інтеграції до євроструктури. Що стосується відмивання "брудних" грошей, то і тут справи складаються не найкраще – ще у червні міжнародна організація Файненшл Акшн Таск Форс, яка базується у Парижі, зберегла позицію України у списку країн, які не співпрацюють з міжнародними інституціями у питаннях з відмивання брудних грошей.
Між тим, крім "інтеграції у перспективі" до Європейського й інших союзів, є й інші приводи для скрупульозної перевірки, який насправді стан у цих двох важливих для світової спільноти, чистоти політики й економіки у цілому ряді моментах. Наприклад, це у липні на саміті Україна-ЄС керівництву Євросоюзу дали обіцянку, що до 10 жовтня парламент ухвалить (а сам президент підпише) закон про відмивання грошей. Цей закон потрібний у першу чергу Україні, проти якої міжнародні організації, вже близько року інтенсивно борються з терористами, мають намір ввести жорсткі санкції, що обмежать вихід України на міжнародні ринки. Більш того, не просто боротьба, а викоренення корупції і можливостей для легалізації тіньових капіталів є вагомим аргументом для інтенсифікації потоку іноземних інвестицій.
Проте, чи будуть якісь зміни після чергової перевірки на тернистому шляху України до європейського суспільства? Незалежні експерти щодо цього мають сумнів. І мають для цього підстави. Сьогодні Financial Times – авторитетне у Британії економічне видання, яке втім має після публікації цілої низки замовлених матеріалів репутацію "бежевої" преси в Україні – опублікував консервативну точку зору члена Європарламенту Чарльза Теннока на можливість інтеграції України на Захід.
Стаття стала відповіддю на авторську публікацію аналітика Financial Times Стефана Вегстіла, який проголошує роль України на європейському просторі. Варто відзначити, що й цей автор, який вважає, що Захід міг би достойніше оцінити інтенсивність демократизації України (тобто, є що оцінювати), відзначає, що з корупцією і економічними реформами ситуація значно похмуріша. І пан Вегстіл, і пан Теннок впевнені, що ЄС недооцінює досягнень України, ставлячи її в один ряд з навколодиктаторською Білорусією чи "напівзбіднілою Молдовою" (йдеться про те, що Україна, Молдова і Білорусія разом отримали однаковий статус "сусідів" у вигляді того, що невдовзі ці три держави будуть мати спільні кордони з ЄС).
Протиріччя у наступному: збільшить чи ні шанси України на інтеграцію з Європою зближення Заходу з Росією. Нагадаємо, що питання паралельної інтеграції (теорія двох потягів) не перший рік обговорюється українськими і російськими політологами, але єдина думка поки не витворена. Хоча чим далі, тим більше помітно і відчутно, як Росія втягає Україну в утворений нею ж альтернативний ЄС ЄврАзЕС. Саме цей факт і називає у якості одного із основних аргументів на користь того, що Україну в ЄС може втягнути не Росія, а сам Євросоюз пан Теннок.
"Я не погоджуюсь,- пише депутат Європарламенту, - що нове зближення Росії і Заходу покращить шанси України на європейську інтеграцію, тому що ЄС, здається, збирається пожертвувати інтересами України для того, щоб задовольнити Росію, яка, у свою чергу, чинить значний тиск на Україну, щоб та вступила до євразійської економічної співдружності, контрольованої Росією. Якщо Туреччині дозволяють бути кандидатом на членство у ЄС при усьому протиріччі того, що там відбувається, то безумовно, Україні також потрібно надати місце у процесі розширення після 2004 року".
Точку зору про те, що Росія задовольнить Україною свої геополітичні амбіції, а ЄС з готовністю здасть екс-буфер між Москвою та Брюсселем, розділяють українські політологи. На її підтвердження директор Інституту політичного аналізу і міжнародних досліджень Сергій Толстов нагадує відмовлення ЄС у наданні Україні статусу країни з ринковою економікою, результатом якого "однозначно стало посилення Росії у контексті українсько-російських стосунків". Саме у контексті цих відносин, підкреслює експерт, потрібно розглядати перевірку стану боротьби з корупцією і легалізації в Україні тіньових прибутків (у тому числі й російських). Так що не варто очікувати, що приїзд до України чергових експертів дасть відповідь на питання, скільки десятиріч нам чекати, щоб "українське" питання зрушило з мертвої набрюссельських засіданнях. Захід лише декларує інтерес до реформ, які нібито проводить Україна.
Рівно тиждень перебуватиме в Україні група експертів Ради Європи. Експерти мають намір за цей час реалізувати частину заходів у рамках Загальної програми Європейської Комісії щодо укріплення демократичної стабільності в Україні. А саме: розібратись на практиці, як і якими методами борються українські чиновники зі своєю корумпованістю і відмиванням нелегальних капіталів.
У свою чергу, сторона, яка зустрічає гостей, вже підготувала "культурно-розважальну" програму: засідання Керівної групи по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, семінари та двосторонні зустрічі. З радістю, мабуть, прийме експертів керівництво Державного департаменту фінансового моніторингу Мінфіну, представники МЗСу, Мін'юсту, Нацбанку, МВС, Генпрокуратури та Асоціації українських банків. Про що будуть говорити? Як планується, про боротьбу з корупцією та відмиванням коштів, і не більше.
Підстав для "перевірки" (оскільки у нашій країні рідко що відбувається спонтанно) – хоч відбавляй. Це і надання міжнародною суспільною організацією Transparency International індексу розміром у 2,4, що характеризує (за десятибальною шкалою) ступінь корумпованості України як малонадійний у тому, що Україна не декларативно, а реально бореться з корупцією. І ріст (на три десятих) рівня зафіксований, але прогресія явно недостатня для мети, яку декларує Україна – інтеграції до євроструктури. Що стосується відмивання "брудних" грошей, то і тут справи складаються не найкраще – ще у червні міжнародна організація Файненшл Акшн Таск Форс, яка базується у Парижі, зберегла позицію України у списку країн, які не співпрацюють з міжнародними інституціями у питаннях з відмивання брудних грошей.
Між тим, крім "інтеграції у перспективі" до Європейського й інших союзів, є й інші приводи для скрупульозної перевірки, який насправді стан у цих двох важливих для світової спільноти, чистоти політики й економіки у цілому ряді моментах. Наприклад, це у липні на саміті Україна-ЄС керівництву Євросоюзу дали обіцянку, що до 10 жовтня парламент ухвалить (а сам президент підпише) закон про відмивання грошей. Цей закон потрібний у першу чергу Україні, проти якої міжнародні організації, вже близько року інтенсивно борються з терористами, мають намір ввести жорсткі санкції, що обмежать вихід України на міжнародні ринки. Більш того, не просто боротьба, а викоренення корупції і можливостей для легалізації тіньових капіталів є вагомим аргументом для інтенсифікації потоку іноземних інвестицій.
Проте, чи будуть якісь зміни після чергової перевірки на тернистому шляху України до європейського суспільства? Незалежні експерти щодо цього мають сумнів. І мають для цього підстави. Сьогодні Financial Times – авторитетне у Британії економічне видання, яке втім має після публікації цілої низки замовлених матеріалів репутацію "бежевої" преси в Україні – опублікував консервативну точку зору члена Європарламенту Чарльза Теннока на можливість інтеграції України на Захід.
Стаття стала відповіддю на авторську публікацію аналітика Financial Times Стефана Вегстіла, який проголошує роль України на європейському просторі. Варто відзначити, що й цей автор, який вважає, що Захід міг би достойніше оцінити інтенсивність демократизації України (тобто, є що оцінювати), відзначає, що з корупцією і економічними реформами ситуація значно похмуріша. І пан Вегстіл, і пан Теннок впевнені, що ЄС недооцінює досягнень України, ставлячи її в один ряд з навколодиктаторською Білорусією чи "напівзбіднілою Молдовою" (йдеться про те, що Україна, Молдова і Білорусія разом отримали однаковий статус "сусідів" у вигляді того, що невдовзі ці три держави будуть мати спільні кордони з ЄС).
Протиріччя у наступному: збільшить чи ні шанси України на інтеграцію з Європою зближення Заходу з Росією. Нагадаємо, що питання паралельної інтеграції (теорія двох потягів) не перший рік обговорюється українськими і російськими політологами, але єдина думка поки не витворена. Хоча чим далі, тим більше помітно і відчутно, як Росія втягає Україну в утворений нею ж альтернативний ЄС ЄврАзЕС. Саме цей факт і називає у якості одного із основних аргументів на користь того, що Україну в ЄС може втягнути не Росія, а сам Євросоюз пан Теннок.
"Я не погоджуюсь,- пише депутат Європарламенту, - що нове зближення Росії і Заходу покращить шанси України на європейську інтеграцію, тому що ЄС, здається, збирається пожертвувати інтересами України для того, щоб задовольнити Росію, яка, у свою чергу, чинить значний тиск на Україну, щоб та вступила до євразійської економічної співдружності, контрольованої Росією. Якщо Туреччині дозволяють бути кандидатом на членство у ЄС при усьому протиріччі того, що там відбувається, то безумовно, Україні також потрібно надати місце у процесі розширення після 2004 року".
Точку зору про те, що Росія задовольнить Україною свої геополітичні амбіції, а ЄС з готовністю здасть екс-буфер між Москвою та Брюсселем, розділяють українські політологи. На її підтвердження директор Інституту політичного аналізу і міжнародних досліджень Сергій Толстов нагадує відмовлення ЄС у наданні Україні статусу країни з ринковою економікою, результатом якого "однозначно стало посилення Росії у контексті українсько-російських стосунків". Саме у контексті цих відносин, підкреслює експерт, потрібно розглядати перевірку стану боротьби з корупцією і легалізації в Україні тіньових прибутків (у тому числі й російських). Так що не варто очікувати, що приїзд до України чергових експертів дасть відповідь на питання, скільки десятиріч нам чекати, щоб "українське" питання зрушило з мертвої набрюссельських засіданнях. Захід лише декларує інтерес до реформ, які нібито проводить Україна.