Як ОСББ замінити ліфт за підтримки міста

Замість секунд у ліфті – довгі сходи нагору. З сумками й дитиною на руках – це щоденна реальність для тих, хто живе у будинках зі старими, зношеними підйомниками.

В Україні цей фонд стрімко старіє: із 90 тис. ліфтів понад 60 тис. уже перевищили нормативний 25-річний термін служби. Це порушення правил експлуатації, яке створює ризики для безпеки мешканців. Але новий ліфт – дороге рішення, яке самостійно ОСББ або мешканці здебільшого не можуть потягнути.

У багатьох містах цю проблему допомагають розв’язати програми співфінансування: основну частину витрат бере на себе міський бюджет, мешканці сплачують лише визначену частку. Як саме працюють ці програми і які кроки потрібно зробити будинку, щоб долучитися.

Кому належить ліфт?

Ліфт – це об’єкт спільного користування, а отже належить до спільного майна багатоквартирного будинку.

Поки ліфт працює у межах свого терміну експлуатації, за нього відповідає ЖЕК або компанія-управитель, з якою мешканці уклали договір. Вони мають регулярно оглядати обладнання, викликати аварійну службу у разі поломки, замовляти техогляди та усувати дрібні несправності. Тобто щоденне утримання й підтримка роботи ліфта – це їхній прямий обов’язок, за який мешканці щомісяця сплачують у платіжках.

Але якщо ліфт відпрацював граничний термін експлуатації або під час техогляду виявлено критичний знос, ЖЕК чи управитель зобов’язаний замовити експертне обстеження у спеціалізованій організації. Саме експерти визначають, чи можна продовжувати експлуатацію, чи потрібен капітальний ремонт або повна заміна.

Якщо у висновку йдеться про необхідність ремонту чи заміни, ЖЕК самостійно цього зробити не може – такі роботи не входять у його повноваження і не покриваються тарифом на утримання будинку. З цього моменту ініціатива переходить до співвласників: ОСББ або збори мешканців мають ухвалити рішення, підготувати протокол і звернутися до міської влади для участі у програмі співфінансування.

Як працюють програми співфінансування і що передбачають

Коли мешканці отримують висновок експертів, що ліфт треба міняти чи капітально ремонтувати, постає питання: "А де взяти гроші?" Заміна одного ліфта може коштувати кілька мільйонів гривень. Для будинку це сума, яку самостійно зібрати практично нереально.

Тому міста запускають програми співфінансування. Суть їх одна: основну частину витрат бере на себе місцевий бюджет, а мешканці додають невелику частку.

• У Києві діють кілька програм підтримки ОСББ і багатоквартирних будинків. Зокрема, в рамках програми співфінансування "Капремонти", якщо роботи стосуються капітального ремонту чи повної заміни ліфта, місто бере на себе 95% коштів, а мешканці вкладають лише 5%. За цією програмою протягом шести років у столиці замінили близько 500 ліфтів. До кінця 2025-го року планують замінити або відремонтувати ще 125 підйомників.
• Дніпро та Одеса. У цих містах програми співфінансування працюють за принципом: 90% вартості капремонту сплачує міський бюджет, а мешканці додають 10%. У Дніпрі, наприклад, лише протягом 2025 року подано 593 заявки на участь у програмі, з них 177 стосуються капітальних і ще 27 – поточних ремонтів ліфтів.
• У Чернівцях програма співфінансування передбачає виділення на капремонт або заміну ліфта 80% з міського бюджету, решту – дофінансовують мешканці.
• У Рівному міськрада оплачує 70% вартості робіт, 30% – залишається за мешканцями будинку.

Для людей це означає просту річ: замість того, щоб збирати величезну суму на новий ліфт, кожна квартира платить відносно невелику частку. Зокрема, мешканцям одного з будинків, що взяли участь у програмі співфінансування у столиці, новий ліфт обійшовся у 700 грн з квартири.

Як взяти участь у програмі співфінансування

Умови різняться залежно від міста, але принцип дій для мешканців подібний. Перш за все, рішення має бути колективним: ОСББ або збори співвласників повинні офіційно проголосувати за участь у програмі. Це фіксується у протоколі зборів.

Далі будинок формує пакет документів – у ньому зазвичай є протокол, висновок експертів і кошторис майбутніх робіт. Після цього заявка подається до міської ради або відповідного департаменту. Якщо будинок включають до програми, місто бере на себе основну частину витрат, а мешканці – лише визначену частку.

На завершальному етапі оголошується тендер і визначається підрядна організація, яка виконує роботи. Усі деталі та конкретні умови можна знайти на сайті вашої міської ради.

Взаємодія мешканців часто стає каменем спотикання: якщо не вдається дійти згоди щодо участі у програмі, процес далі не рухається. Серед основних заперечень – небажання фінансово долучатися до купівлі ліфта, аргумент "нехай все оплачує держава" та загальна пасивність.

Водночас саме фактор особистої і колективної відповідальності визначає якість життя у будинку. Для міста фінансова участь мешканців – це не стільки питання грошей, скільки мотивації: коли люди вкладають власні кошти, вони відчувають, що цей ліфт належить їм самим. А отже, дбають про нього, контролюють хід робіт і не чекають розпоряджень "згори".