Замах на вбивство, втеча з-під варти та розкрадання: історія справи "Родовід Банку"
Падіння “Родовід Банку” через яке уряду довелося його рятувати державним коштом, свого часу вважалося однією з найбрудніших банківських оборудок незалежності. Та банк продовжили розкрадати, і коли він став державним. Чим все завершилось?
У квітні 2026 року Вищий антикорупційний суд (ВАКС) виніс вирок у справі, яка бере свій початок ще з часів кризи 2008-2009 років. Йдеться про справу "Родовід Банку".
Колишнього голову правління банку Дмитра Єгоренка визнано винним у пособництві розкраданню понад 18 млн грн державних коштів та службовому підробленні документів, вчиненому у змові. Йому призначено 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, але цим же вироком суд звільнив його від відбування покарання – через сплив строків давності. Однак захист обвинуваченого подав апеляційну скаргу на цей вирок.
Це закономірний результат розслідування, яке почалось за 14 років до направлення справи до суду і яке проводили як мінімум три структури. Слідство щонайменше 8 разів за цей час зупинялось і відновлювалось, і врешті дійшло до суду вже після спливу строків давності за один з інкримінованих злочинів – службове підроблення. Сам Єгоренко відмовився від закриття провадження за спливом строків, тому суд розглядав усе обвинувачення в сукупності.
Розслідування розпочав у травні 2010 року відділ Управління СБ України в Києві, а в жовтні того ж року справу передали до Головного слідчого управління СБ України. У 2015-2018 роках розслідування вів підрозділ Головної військової прокуратури Генпрокуратури. В листопаді 2019 року матеріали справи передали НАБУ.
Однак інкриміновані Єгоренку 18 млн грн – дрібниця на тлі набагато масштабніших епізодів розкрадання банку, зокрема тих 300 млн грн, розгляд щодо яких і досі триває.
Контекст: чому "Родовід Банк" потрапив у кризу
"Родовід Банк" стрімко ріс у 2005-2006 роках – і так само стрімко впав під час кризи 2008-го. На початок 2009 року він був 19-м за розміром активів серед українських банків. Але за зовнішнім масштабом ховалася менш позитивна картина: приблизно 80% кредитів юросіб були безнадійними, а частка непрацюючих кредитів фізосіб сягала 47%. Тобто банк фактично вже не існував як повноцінна фінансова установа – падіння було питанням часу.
Хто і коли вивів активи в докризовий період, слідство так і не встановило повністю. Власники банку переховувались за ланцюжком юридичних осіб-прокладок.
Один із відомих епізодів добре ілюструє логіку того, що відбувалось. У 2008 році структура Фірташа "УкрГазЕнерго" поклала на депозит приблизно 0,5 млрд грн під 9% річних. А через рік, за три дні до введення тимчасової адміністрації, цю ставку підняли до 48% – утричі вище за ринок. Згодом, вже коли банк став державним, структура Фірташа отримала 284 млн грн нарахованих відсотків. Пізніше суд визнав угоду недійсною, але кримінальну відповідальність за цей епізод ніхто так і не поніс.
Націоналізація і черговий грабунок
Банкрутство "Родоводу" стало одним із найгучніших серед усіх аналогічних справ того часу. Уряд Юлії Тимошенко вирішив його рятувати – рекапіталізував, вливши 8,4 млрд грн. На той час це було майже 1 млрд дол. Внаслідок операції зі "спасіння" банку 99,97% його акцій перейшли у власність держави. Але грабунок продовжився і після, про що далі.
Формально до управління прийшов тимчасовий адміністратор Сергій Щербина. Але фактично, за версією слідства, всім керував Олександр Шепелев – колишній народний депутат 5-6 скликань, у минулому член фракції "Блок Юлії Тимошенко", яку покинув у 2007 році, вступивши до фракції "Партії регіонів". Саме йому інкримінують організацію схеми розкрадання. Єгоренко ж у ній був пособником – людиною з правом підпису, яка знала внутрішній документообіг.
На момент тих подій Шепелев був нардепом та обіймав посади в комітеті з питань фінансів і банківської діяльності, а також у комісії з питань приватизації. За даними слідства, він оголосив себе неофіційним куратором банку від Кабміну, зайняв окремий кабінет в офісі на вул. Сагайдачного і почав керувати установою без права підпису, але усними вказівками. На ключові посади поставив своїх людей.
Підписав фіктивні документи Єгоренко, який до введення тимчасової адміністрації обіймав посаду в.о. голови правління, а з 2009 року – вже без приставки в.о. Він не організовував схему і не розробляв документи – йому просто принесли готові папери. Але підписав, усвідомлюючи, що підстав для перерахування коштів не існує. Суд кваліфікував його роль як пособництво і окремо зазначив: особистого фінансового зиску Єгоренко не отримав.
Згідно з вироком, схема була простою. Дружина Шепелева Галина отримала у власність адміністративну будівлю в центрі Києва – через пов'язану родичку, яка придбала її в ЗАТ "ЄБРФ", підконтрольного тому ж колу осіб. Далі – фіктивна оренда. Банк нібито орендував цю будівлю. Договори, акти, додаткові угоди – все підписано заднім числом, датоване лютим 2009 року, тобто ще до введення тимчасової адміністрації, а частина документів і взагалі 2006 роком. Мета – замаскувати злочин під господарські відносини, що нібито існували задовго до моменту, коли банк став державним.
На підставі цих документів Щербина з вересня 2009 по березень 2010 року провів дев'ять платежів на загальну суму майже 18,5 млн грн на рахунок Галини Шепелевої. Понад 17 млн грн з них зняли готівкою через касу банку і використало подружжя на власний розсуд.
Суд встановив: будівля банком фактично не використовувалась. Ні переїзду, ні меблів, ні комунальних платежів – нічого, що підтверджувало б реальну оренду. У квітні 2010 року приміщення оглянула ревізійна комісія і виявила там лише ремонтні роботи.
У 2014-му ЕП писала про банкрутство "Родоводу" як про "найбруднішу банківську оборудку за роки незалежності" і запитувала: куди поділись гроші і чи притягнуть когось до відповідальності? Зараз частина відповідей є.
Сума збитків у справі Єгоренка, підтверджена судовою економічною експертизою, становить майже 18,5 млн грн. Цивільний позов про відшкодування не подавався, адже окремим рішенням у цивільній справі з Галини Шепелевої стягнуто 18 млн грн на користь банку.
Що вирішив суд у справі Єгоренка
ВАКС отримав обвинувальний акт 31 січня 2024 року і вже за півтора місяця перейшов до розгляду по суті та ухвалив рішення про спеціальне судове провадження щодо Єгоренка, який з 2018 року перебував у розшуку, а з 7 лютого 2019 року – під заочним арештом, накладеним Печерським районним судом Києва.
Втім, коли справа дійшла до суду, Єгоренко все ж виявив бажання брати участь у засіданнях дистанційно.
За два роки суд дослідив тисячі сторінок документів, допитав свідків, розглянув десятки клопотань захисту. Вину не визнав. Мовляв, як власник 34% статутного капіталу банку обіймав спочатку посаду в. о. голови правління, а потім став головою правління, тож добре знав установу зсередини.
Єгоренко наполягав: будівля реально орендувалась, і туди переїхала частина підрозділів банку – охорона, програмісти, регіональне управління. Він заперечував, що підписував фіктивні документи, стверджував, що банк не мав жодного "куратора", Шепелев не мав робочого місця там і взагалі лише зрідка приходив до Щербини. Зрештою всі ці аргументи суд відхилив.
9 квітня 2026 року колегія суддів ВАКС визнала Єгоренка винним за двома статтями: пособництво у заволодінні майном шляхом зловживання службовим становищем (ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 ККУ) та службове підроблення за попередньою змовою (ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 ККУ). Суд призначив йому 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна й одразу ж звільнив від покарання. Річ у тім, що строк давності за тяжчим епізодом закінчився 4 березня 2025 року, а за підроблення документів – у 2013-му.
Примітно, що сам Єгоренко заперечував закриття провадження за строками давності та наполягав на розгляді по суті. Сторона захисту подала апеляційну скаргу на вирок суду першої інстанції. На підставі цих скарг, 22 травня 2026 року апеляційна палата ВАКС відкрила апеляційне провадження.
Де зараз інші фігуранти
Справа "Родоводу" – це не один вирок за виведення 18 млн грн на фіктивну оренду, а розгалужена мережа проваджень, які рухаються з різною швидкістю. Загальна сума збитків, завданих банку вже після націоналізації, сягає сотень мільйонів гривень, і головний епізод ще потребує свого розв'язку.
Тимчасовий адміністратор банку Щербина уклав угоду про визнання винуватості ще у 2017 році – як виконавець того ж злочину, в якому Єгоренко визнаний пособником. За наявними даними, станом на 2025 рік він перебуває у місцях позбавлення волі.
Галина Шепелева засуджена вироком Шевченківського районного суду Києва від 18 грудня 2024 року до 7 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади строком 3 роки та з конфіскацією майна. Вину не визнала – стверджувала, що підписувала документи, не вникаючи в деталі, бо займалась сім'єю, а не справами банку. Вирок наразі не набрав законної сили – подано апеляцію.
Головним же фігурантом справи залишається ексбютівець та ексрегіонал Шепелев. Саме його слідство вважає архітектором усієї схеми, яка містить у собі значно більше епізодів, ніж те, за що судили Єгоренка. НАБУ та САП обвинувачують Шепелева в організації оборудки з привласнення понад 300 млн грн коштів "Родоводу".
За даними слідства, ці гроші пішли на оплату фіктивних послуг близької до Шепелева фірми і ще 40 млн грн, як заявляв Щербина, – на ремонт орендованої в того ж таки Шепелева будівлі. Щербині нібито під тиском довелося засвідчити своїм підписом виділення цих грошей, але вже під протоколом він назвав ті рішення злочинними.
Так от обвинувальний акт щодо 300 млн грн, розтрату яких інкримінують Шепелеву, надійшов до ВАКС у січні 2022 року. Розгляд по суті розпочався вже у жовтні того ж року і триває досі.
Та біографія Шепелева виходить далеко за межі "Родоводу". У 2013 році його затримали в Будапешті: українська сторона підозрювала його в організації вбивств полковника МВС та банкіра, замаху на вбивство ще одного банкіра, а також у розкраданні держкоштів, спрямованих на порятунок щойно націоналізованого банку. У березні 2014 року його екстрадували до України та взяли під варту.
Невдовзі Шепелев симулював хворобу і був переведений до лікарні швидкої допомоги, звідки вже у липні втік, підкупивши охоронця. Переховувався в РФ, де отримав притулок в обмін на свідчення проти низки українських політиків та співпрацю з ФСБ – це і стало підставою для відкриття справи про державну зраду. Проте після конфлікту з російськими правоохоронцями через спробу надати хабар він повернувся в Україну, і в лютому 2018 року був затриманий під Києвом з посвідченням підполковника.
У 2020 році Деснянський райсуд Києва засудив Шепелева до 7 років за втечу з-під варти і підкуп охоронця. Суд встановив: перебуваючи під вартою в київській лікарні, Шепелев тричі передавав гроші начальнику варти – двічі по 500 грн й один раз 100 дол – аби той не реагував на наявність телефону. 6 липня 2014 року він через побутові приміщення залишив лікарню і незаконно виїхав за межі України. Вину Шепелев не визнав, стверджував: усе кримінальне переслідування – особиста помста Януковича нібито через те, що той пішов проти нього. Апеляційний суд залишив вирок без змін.
У 2022 році Оболонський райсуд Києва на додачу до попереднього вироку засудив Шепелева до 15 років за організацію вбивства Сергія Кириченка – голови наглядової ради донецького "АвтоКразБанку". За версією обвинувачення, Шепелев усунув його як конкурента – за 40 тис. дол. найняв кіллера, і той завдав жертві щонайменше 14 ударів ножем у під'їзді будинку в Донецьку. Сталося це ще у січні 2003 року.
Суд частково задовольнив цивільний позов доньки вбитого про 2,5 млн грн моральної шкоди. Апеляція вирок загалом залишила без змін, проте зарахувала строки попереднього ув'язнення. Натомість касаційна інстанція зарахувала в строк покарання також вирок за втечу з-під варти – і визнала Шепелева таким, що повністю відбув покарання за це вбивство.
Окрім цих двох вироків, Солом'янський районний суд Києва наразі розглядає ще одну справу за участю Шепелева – про замовлення вбивства полковника УБОЗ МВС Романа Єрохіна у 2006 році.
Станом на травень 2026 року справа "родоводівських" мільйонів, яку розглядає ВАКС, перебуває на етапі дослідження доказів – зараз свої матеріали подає сторона захисту. На засіданні, яке відбулося 4 травня, адвокат намагався долучити до справи показання Щербини та інших свідків – ішлося про свідчення, надані ними в межах іншого кримінального провадження.
Колегія суддів це клопотання не задовольнила: якщо сторона захисту хоче отримати показання цих свідків, вона може допитати їх безпосередньо у цій справі. Адвокати з таким рішенням погодились. Отже, найближчим часом у справі Шепелева, імовірно, відбудуться допити свідків та фігурантів справи "Родовід Банку".
Адвокат також наполягає, що значна частина наданих ним доказів свідчить, на його думку, про політичне переслідування підзахисного. Захист стверджує, що обвинувачення Шепелеву сфабриковані через зміну влади після Революції Гідності та політичні зв'язки його клієнта з режимом Януковича, проти якого він нібито пішов. Фактично захист намагається представити Шепелева жертвою політичних розправ – попри те, що той має кілька обвинувальних вироків за не пов'язаними з цією справою злочинами.
Сам Шепелев наразі перебуває в СІЗО. Участь у судових засіданнях бере у режимі відеоконференцзв'язку. У судовому процесі спілкується виключно російською.
Попри те, що справа тягнеться уже багато років, Шепелев сам зробив усе, щоб дати суду шанс встигнути з розглядом цієї справи – і мимоволі продовжив строки давності власними злочинами.
Кримінальний кодекс передбачає, що строки давності зупиняються, якщо особа ухиляється від слідства або суду. Шепелев двічі втікав від українських правоохоронців: спочатку – до Угорщини, а згодом, коли його передали Україні, ще раз здійснив втечу – до РФ, до того ж зі ще одним злочином. Вже там він співпрацював з ворожими спецслужбами, а також із російськими гауляйтерами у так званій ДНР.
Таким чином, справа "Родоводу" наочно демонструє системну проблему недостатньої швидкості розслідування складних справ. Єгоренко отримав вирок, але не поніс покарання. Державі відшкодовано лише незначну частину збитків. Ще один фігурант досі чекає на результати розгляду справи судом. Чи буде задоволений суспільний запит на справедливість у цій справі – питання відкрите.