Україна витрачає на держборг більше, ніж на пенсії і "соціалку". Чи можна вийти з "боргової ями"?

Розмір державного боргу України стрімко наближається до позначки 100% від валового внутрішнього продукту (ВВП) і може її перетнути до кінця 2025 року. За час великої війни заборгованість держави зросла майже вдвічі і вже коштує бюджету більше, ніж пенсії та інші соціальні видатки.

Поки триває війна, Україна залишається критично залежною від запозичень. Особливо – від зовнішнього фінансування, переважна частина якого надходить у формі кредитів.

Ця залежність нікуди не зникне навіть у разі закінчення активної фази боїв, адже держава ще тривалий час повинна буде витрачати чимало коштів на оборону та відбудову. Чи вистачить грошей на останню?

Скільки і кому винна Україна

Розмір державного та гарантованого державою боргу на початку липня 2025 року становив 184,8 млрд дол. (у доларовому еквіваленті), ідеться в статистиці Міністерства фінансів. Ця цифра настільки велика, що майже нічого не говорить пересічному громадянину. Саме тому її доречніше порівнювати з розміром української економіки.

У 2024 році ВВП України становив 190,7 млрд дол. – це вартість усіх вироблених в країні товарів та послуг за рік. Наразі держборг становить 97% від цієї суми.

За воєнні 3,5 року держборг України виріс майже вдвічі: на початку лютого 2022 року він становив 95,4 млрд дол. і знижувався.

Ба більше, напередодні російського вторгнення уряд пробував зменшити боргове навантаження на бюджет, викуповуючи в інвесторів єврооблігації та ВВП-варанти.

Користуючись панічними настроями, які передували вторгненню Росії, Міністерство фінансів скуповувало зовнішні зобов'язання держави за цінами, нижчими від номіналу. Така стратегія мала допомогти зекономити на погашенні основної суми боргу та сплаті процентів (адже частина цих платежів поверталася б у держбюджет).

Крім цього, до 2022 року уряд намагався зменшувати свою залежність від зовнішнього фінансування, роблячи основну ставку на внутрішні запозичення. Однак уже в перші місяці великої війни стало зрозуміло, що можливостей економіки фінансувати несподівані видатки бюджету недостатньо. Спроби ж перекрити дефіцит коштів за допомогою емісії призвели до знецінення гривні та стрибка інфляції.

Наразі обсяг зовнішнього боргу України в понад чотири рази перевищує суму, яку уряд напозичав на внутрішньому ринку в НБУ, банків та громадян, які купують ОВДП.

Нарощення зовнішнього боргу несе низку ризиків для бюджету, передусім – валютних. У разі девальвації гривні державі буде складніше обслуговувати борги, адже кошти на здійснення платежів вона акумулює в національній валюті всередині економіки.

З іншого боку, навіть попри зростання обсягу зовнішнього боргу, його структура покращується: кошти залучалися на довгий період та під низькі відсотки. "Тим не менш, подальше накопичення навіть пільгового боргу протягом тривалого періоду може підвищити боргове навантаження так, що воно стане перешкоджати економічному розвитку. Але в умовах екзистенціальної війни краще мати високий борг, ніж стикнутися з нестачею фінансування", – вважає директорка аналітичного департаменту Dragon Capital Олена Білан.

За час великої війни найбільшим кредитором України став Європейський Союз. На початок липня кожен третій долар заборгованості держави був перед цим блоком, загалом – 61,16 млрд дол. Ця сума не враховує коштів, які Україна отримала від ЄС у формі грантів, тобто на безповоротній основі, але враховує фінансування під заставу заморожених російських активів – частку ЄС в ERA Loans (цей кредит погашатиметься доходами від цих активів).

Чимало в борг Україні дали уряди інших держав, зокрема Канади, Японії, Німеччини та Франції (загалом – 8,16 млрд дол.), а ще частину – міжнародні фінансові організації.

Свою заборгованість перед приватними інвесторами, які придбали єврооблігації України, уряд реструктуризував, списавши 9 млрд дол. Проте невирішеним залишається питання ВВП-варантів, за якими фактично настав дефолт.

Чим довше триває війна, тим більше коштів необхідно буде позичати державі для фінансування видатків, передусім – оборонних. Як наслідок, розмір державного боргу й надалі зростатиме.

За розрахунками МВФ, у 2025 році держборг України становитиме 110% від ВВП (хоча у 2021 році він становив менше 50% ВВП). Натомість у групі ICU прогнозують, що держборг сягне 105% ВВП.

"Якщо вирахувати фінансову допомогу в межах програми ERA, яка повертатиметься з доходів від російських активів, то цей показник становитиме 87% ВВП – це менше, ніж наприкінці 2024 року", – каже старший фінансовий аналітик групи ICU Тарас Котович.

На розмір держборгу відносно ВВП впливатиме і курс долара, додає Білан. Якщо він підвищиться до 43,5 грн за дол., то обсяг держборгу до кінця року становитиме 102% ВВП, а якщо залишатиметься стабільним (близько 41,5 грн за дол.) – 98% від ВВП.

Ціна держборгу

До великої війни найбільшою статтею державних видатків в Україні було соціальне забезпечення. На виплату пенсій, субсидій та інших платежів з бюджету йшли сотні мільярдів гривень – значно більше, ніж на освіту, інфраструктуру чи програми стимулювання економіки.

З 2022 року найбільшою статтею державних видатків стала оборона, на яку наразі йде половина всіх видатків або сума, еквівалентна всім доходам держави від податків та зборів. Другою найбільшою програмою видатків є не соціальне забезпечення, а обслуговування держборгу. У 2025 році лише на сплату процентів за боргами уряд планує витратити 475,84 млрд грн (наприклад, на пенсії та всі інші соціальні видатки з бюджету піде 421,43 млрд грн).

Згідно з планом бюджету 2025 року, Україна витратить на обслуговування та погашення державного боргу близько 1,1 трлн грн. У наступні роки на боргові платежі уряд витрачатиме сотні мільярдів гривень: у 2026 році – 853,42 млрд грн, у 2027-му – 773,25 млрд грн.

Фінансувати накопичене за роки великої війни боргове навантаження та високі оборонні видатки уряду вдається завдяки постійному надходженню нового фінансування від партнерів. Проте залучати його стає дедалі складніше.

Ба більше, напередодні Україна могла залишитися без підтримки свого найбільшого донора – ЄС, адже останній міг зупинити надання коштів після ухвалення закону, що обмежував незалежність антикорупційних органів.

За кілька тижнів до внесення законопроєкту про державний бюджет на 2026 рік уряд досі не знає, як профінансувати близько 10 млрд дол. майбутніх видатків.

Раніше розмір цієї "діри" прогнозували на рівні 19 млрд дол. Аби зменшити її, у Мінфіні вирішили переглянути долю кредиту під заставу російських активів: замість того, щоб розтягнути ці кошти до 2027 року, їх вирішили витратити у 2026-му, пояснили ЕП ознайомлені з планами уряду співрозмовники. Хоча таким чином уряд зміг зменшити непокритий дефіцит на 2026 рік, проте він збільшив фінансову невизначеність на наступні роки.

Саме тому урядовці вже зараз активно домовляються з партнерами про нові кредитні програми, які передбачатимуть більші обсяги фінансування. Наприклад, нову та більшу за обсягами програму Україна хоче отримати від МВФ: наразі на погашення та обслуговування боргів перед фондом уряд витрачає навіть більше коштів, ніж отримує нових траншів кредиту.

Успіх у переговорах про нові позики дещо полегшить розрахунки за старими боргами, одночасно фінансуючи оборону. Проте надалі частка боргових виплат ставатиме дедалі більш відчутною для держбюджету, обмежуючи можливості уряду фінансувати інші програми, зокрема відбудову чи економічний розвиток.

Чи вистачить грошей на відбудову

Сукупні видатки на обслуговування та погашення державного боргу у 2025 році становитимуть близько 42% всіх внутрішніх доходів бюджету, які наразі забезпечує економіка. З подальшим зростанням обсягів державного боргу збільшуватиметься і його вага для бюджету. Дедалі більше ресурсів ітиме на боргові платежі, залишаючи уряду менше простору для фінансування програм відбудови.

Аби вийти з "боргової ями", Україна могла б наважитися на ще одну реструктуризацію боргів. Проте потенціал такого рішення може бути обмеженим, бо частка комерційного боргу (тобто перед приватними кредиторами) наразі невелика.

"Більша частина офіційного боргу не підлягає реструктуризації. Скоріше за все, запозичення від офіційних кредиторів будуть рефінансовані, коли доступ до фінансування поліпшиться в тому числі завдяки наближенню України до ЄС", – зазначає Білан.

Боргове навантаження на економіку може зменшуватися й саме по собі, якщо Україна буде запозичувати під менші відсотки, а її економіка зростатиме. Зрештою, саме таким чином уряд зменшив частку боргу до ВВП майже вдвічі – з 81% у 2016 році до 45,2% у 2021-му. Щоправда, повторити такий сценарій буде складніше через об'єктивні обмеження.

По-перше, Україна втратила ключові промислові активи, які генерували левову частку ВВП: частину Росія окупувала, частину – знищила, частину – зруйнувала та окупувала.

На будівництво промислових потужностей можуть піти роки та мільярди доларів інвестицій, залучати які навіть до великої війни було непросто. Зруйнована енергетична інфраструктура також обмежує можливості нарощення обсягів промислового виробництва та розвиток сектору послуг.

По-друге, економічне зростання обмежуватиме демографічна криза. За даними Мінекономіки, близько 7 млн українців, переважно люди працездатного віку та діти, виїхали за кордон. Ситуацію погіршує обвал народжуваності, що в перспективі може призвести до скорочення ринку праці, старіння населення та збільшення соціальних видатків.

Імовірно, у разі завершення активної фази війни залучати інвестиції у відбудову стане легше, а частина українських біженців повернеться на батьківщину. Проте цього навряд чи буде достатньо для відновлення економіки, яке дозволить "перерости" боргове "ярмо".