Довіра банку: нова ліцензія на ведення бізнесу

Ярослав Баєнко - 28 вересня, 14:20

Без довіри банку бізнес не працює: платежі зависають, контракти зриваються, фінансування стає недоступним. Якщо компанія не може пояснити, звідки гроші і навіщо операція, від фінансової інфраструктури її відрізає не закон, а власний банк. В Україні це відчувається особливо гостро через воєнний стан, жорстке валютне регулювання, санкції та посилений фінансовий моніторинг.

Тому банківський комплаєнс, тобто перевірка клієнтів і операцій на відповідність вимогам закону, перестав бути внутрішньою справою банків. Від нього тепер залежить стійкість бізнесу. Розберімося, чому банки стали вимогливішими, де закінчується обґрунтований контроль, що кажуть суди і як компаніям підготуватися.

Чому банки стали жорсткішими

Помилка в оцінці клієнта коштує банку дорого. Ідеться не лише про штрафи регулятора, а й про репутацію, відносини з іноземними банками-кореспондентами і саму можливість проводити міжнародні розрахунки. Тож банк сьогодні вже не просто платіжна інфраструктура. Він став частиною системи фінансової безпеки, санкційного та валютного контролю.

Читайте також:

Безнадійні борги і бюрократія: з чим військовим доводиться воювати в тилу

Це прямий наслідок ризик-орієнтованого підходу, якого вимагають Національний банк і міжнародні стандарти протидії відмиванню коштів (AML). Ідентифікувати клієнта за принципом KYC (Know Your Customer, "знай свого клієнта") вже недостатньо. Банк має розуміти, чим клієнт займається, стежити за його операціями, з'ясовувати походження коштів і виявляти платежі з ознаками санкційного, регуляторного чи репутаційного ризику.

Тому банк дедалі частіше аналізує не окремий платіж, а бізнес загалом, за принципом KYB (Know Your Business). Під увагою опиняються структура власності й кінцеві бенефіціари, фінансові потоки, контрагенти, географія роботи, ланцюги постачання, зв'язки всередині групи. Банк хоче знати не лише, який платіж ви проводите, а й навіщо, за які кошти і як він вписується у вашу бізнес-модель.

На практиці банк оцінює три речі:

логіку бізнесу: операція, нетипова для вашої звичайної діяльності або без очевидного комерційного сенсу, майже напевно викличе питання і затримку;
ділове оточення: ризики ваших контрагентів автоматично стають вашими;
зрозумілість кожної операції: ціна помилки для банку надто висока, тож незрозумілу чи не підкріплену документами транзакцію він радше зупинить, ніж проведе.

Регуляторна основа цих підходів складається з постанови НБУ № 18 від 24 лютого 2022 року про роботу банків в умовах воєнного стану, постанови № 5 від 2 січня 2019 року про заходи захисту та валютні операції, постанови № 65 від 19 травня 2020 року про фінансовий моніторинг у банках, а також постанови № 9 від 22 січня 2026 року.

Окремо про контрагентів. Співпраця з компаніями, що мають ознаки фіктивності чи транзитності, непрозору структуру власності, санкційний слід або погану репутацію, може зупинити ваші платежі. Так буває навіть тоді, коли ваша власна історія з банком бездоганна. Тому керівнику варто питати себе не "Чи перевірили ми контрагента?", а "Чи зможемо довести банку, що перевірили його достатньо ретельно для такої операції?". Банк оцінює не лише те, що ви знаєте про партнера, а й те, чи можете ви це підтвердити документами.

Коли вимоги банку обґрунтовані

Не кожен додатковий запит банку є перегином. Здебільшого банк просто виконує свій обов'язок: переконатися, що операція законна, має економічний сенс і не несе для нього неприйнятних ризиків. Обґрунтованими зазвичай є питання про структуру власності й бенефіціарів, походження коштів, економічну суть угоди, документи про відносини з контрагентами та їхній санкційний статус. Так само обґрунтовані питання про зв'язки з юрисдикціями підвищеного ризику, причини нетипових чи великих платежів і відповідність валютної операції вимогам НБУ.

Банк оцінює не пакет документів, а логіку операції. Навіть бездоганний договір не зніме питань, якщо платіж не відповідає профілю компанії або не має зрозумілого економічного пояснення. Найпильніше перевіряють транскордонні й валютні платежі, розрахунки з нерезидентами, імпорт та експорт, внутрішньогрупові операції і платежі контрагентам підвищеного ризику.

Фактично банк перевіряє компанію так само прискіпливо, як інвестор чи аудитор. Хто вміє швидко пояснити суть операції й підкріпити її документами, той проходить перевірку швидше і з меншими втратами.

Де починається надмірний комплаєнс

Навіть найсуворіші процедури мають бути пропорційними ризику. Якщо вимоги банку втрачають зв'язок із конкретним ризиком або обмеження не відповідають меті перевірки, це вже надмірний комплаєнс.

Ризик-орієнтований підхід не означає уникати будь-якого ризику за будь-яку ціну. Банк має оцінити ризик, керувати ним і задокументувати своє рішення. Сама наявність ризикового фактора не дає йому права автоматично відмовити в операції.

Ознаки надмірного комплаєнсу з'являються, коли банк:

повторно просить документи, які ви вже надали;
вимагає інформацію, не пов'язану з конкретною операцією чи ризиком;
затягує рішення щодо платежу, не пояснюючи причин;
змінює перелік документів посеред перевірки без обґрунтування;
відмовляє в операції без зрозумілої аргументації;
замість аналізу конкретної ситуації застосовує шаблонні й непропорційні обмеження.

У таких випадках комплаєнс уже не захищає, а шкодить: затримує розрахунки, зриває контракти, псує відносини з партнерами. Ризик-орієнтований підхід працює в обидва боки. Клієнт надає достатньо інформації, а банк відповідає за те, щоб його вимоги були послідовними й пропорційними. Результат дає не конфронтація, а професійний діалог, побудований на фактах, документах і правовій аргументації.

Що кажуть суди

Практика Верховного Суду останніх років дає бізнесу три уроки.

Перший: суди здебільшого дозволяють банкам блокувати операції, якщо поведінка клієнта виглядає підозрілою або в операції є санкційні ризики. Підозру викликають, наприклад, нетипові транзитні перекази чи використання рахунків ФОП для потреб компанії.

Другий: щоб законно відмовити клієнту в обслуговуванні, банку не потрібен вирок у кримінальній справі. Достатньо задокументованого внутрішнього аналізу ризиків.

Третій, головний: право банку розірвати договір не є абсолютним. Якщо банк діє свавільно і не може довести ризиковість клієнта належними доказами, суд стає на бік бізнесу.

Ці висновки ґрунтуються на постановах Верховного Суду у справах № 757/7769/23-ц, № 645/5124/23, № 759/1627/25, № 910/18504/20, № 910/18889/23, № 910/6311/24 та № 910/10855/21.

Що робити бізнесу

Модель "надали документи, коли банк попросив" більше не працює. Виграють компанії, які готують доказову базу заздалегідь.

Мінімум для будь-якої компанії:

актуальна задокументована структура власності групи та документи про кінцевих бенефіціарів;
опис бізнес-моделі й основних джерел доходу;
документи про походження коштів і джерела фінансування;
внутрішні процедури перевірки контрагентів і результати їхнього санкційного скринінгу.

Холдингам, експортерам, імпортерам і компаніям із високим ризик-профілем варто додати:

обґрунтування економічної мети великих або нетипових операцій;
карту ризиків ключових бізнес-процесів;
систематизований архів документів за валютними й транскордонними операціями;
внутрішній порядок відповідей на запити банків і регуляторів;
регулярний перегляд ризик-профілю контрагентів і моніторинг санкційних змін.

Пояснюйте операцію ще до того, як банк про неї спитає. Договорів, рахунків та актів часто недостатньо: банк хоче бачити правову природу операції, її економічну логіку, відповідність валютному регулюванню і відсутність санкційних ризиків. Виграє не той, хто подасть більше паперів, а той, хто вибудує цілісну позицію, від бізнес-мети до вибору контрагента, юрисдикції та джерел фінансування.

Узагальнений приклад із практики. Виробник обладнання вперше укладає великий контракт із постачальником із юрисдикції, до якої банки придивляються особливо прискіпливо. Ще до платежу компанія пояснює банку комерційну логіку угоди: чому обрано саме цього постачальника, як сформовано ціну, з яких коштів фінансується операція. До пояснення додає результати санкційного скринінгу. Платіж проходить без зупинки, тоді як схожі транзакції без такої підготовки тижнями "висять" на перевірці.

Має значення і тон комунікації. Дійте послідовно, а не емоційно: фіксуйте запити банку, давайте структуровані відповіді, з'ясовуйте правові підстави додаткових вимог. Якщо запит непропорційний, прямо на це вказуйте. Найкращий момент для юридичного аналізу настає не тоді, коли рахунок уже заблоковано, а на етапі підготовки великої угоди або з першими сигналами підвищеної уваги банку.

Висновок

Банківський комплаєнс сьогодні визначає, наскільки швидко проходять розрахунки, чи вдасться реалізувати міжнародний проєкт і залучити фінансування. Судова практика закріплює цю реальність, але залишає бізнесу механізм захисту: кожне рішення банку має бути обґрунтованим, пропорційним і задокументованим.

Прозора структура, перевірені контрагенти, зрозуміла логіка операцій і готовність підтвердити походження коштів уже не є формальністю. Це умова стабільної роботи. Довіру банку не купиш повним пакетом документів. Її формують якість корпоративного управління і здатність бізнесу переконливо довести прозорість своєї діяльності. Саме вона дедалі більше впливатиме й на конкурентоспроможність компанії.

Співавторка: Тетяна Опанасюк, адвокатка судової практики GOLAW