Жіноче лідерство в Україні: як війна прискорює тренди

Із початком повномасштабного російського вторгнення до України жінки взяли на себе координацію важливих процесів. Вони активно залучені до волонтерських ініціатив як у тилу, так і на передовій, організують роботу медичних установ, збирають докази військових злочинів та керують іншими важливими процесами, суттєво впливаючи на розвиток подій.

До лав ЗСУ мобілізувалося майже 67 тисяч жінок, а кількість жінок-офіцерів з 2021 року зросла у шість разів.

Війна також впливає на бізнес-середовище. Жінки все частіше обіймають керівні посади, очолюють компанії та формують комунікаційні стратегії. Це не тільки з переходом багатьох чоловіків на військову службу. Адже вміння жінок ефективно управляти в умовах кризи та використовувати м'яку силу стає важливим фактором в умовах турбулентності та тривалої невизначеності.

Жінки змінюють правила гри

Чоловіче та жіноче лідерство має деякі відмінності. Найбільш відрізняється саме стиль організації роботи та мотивації. Для багатьох жінок бути лідером насамперед означає вміти ефективно співпрацювати із командою. Жінки-лідери менш ієрархічні чоловіків і часто встановлюють горизонтальніші зв'язки менеджменту. Це підвищує залучення команди, підтримує відкриту комунікацію всередині команди та мотивує спільну роботу для досягнення мети.

Чоловіки як топ-менеджери часто вибирають більш авторитарний стиль управління. Водночас жінки, навпаки, більше прислухаються до ідей членів команди та стурбовані вирішенням їхніх проблем. Така культура взаємодії допомагає фахівцям бути продуктивнішими.

Ще одна важлива характеристика жіночого управління – здатність ефективно реагувати на кризи. Багатозадачність, уважність до деталей та чітко оцінювати ризики, а також висока адаптивність сприяють формуванню довіри у стресових ситуаціях. Найголовніше – діяти швидко та адекватно, замість довгого подолання конфронтації.

Зрештою, під час війни, як не здавалося б дивним, саме м'який жіночий стиль лідерства виявляється найефективнішим для кращого порозуміння в командах та загалом у суспільстві, що нерідко призводить до нестандартних інноваційних рішень.

Тут наочним прикладом успішний кейс ветеранки та волонтерки Марії Берлінської. У 2022 році Марія започаткувала Victory Drones – проект спільної технологічної мілітаризації українського суспільства та технологічного посилення Сил безпеки та оборони України, який працює в рамках благодійного фонду Dignitas.

Завданням проекту є навчання операторів та розробників БПЛА тактичного рівня. На початок 2024 року офлайн-курси Victory Drones пройшли понад 50 тисяч військових, а на онлайн-програми зареєструвалися понад 100 тисяч. людина. учасників.

Такі волонтерські ініціативи та проекти зрештою призвели до того, що 3 вересня 2024 р. Верховна Рада ухвалила закон про створення нового окремого роду сил ЗСУ – Сил безпілотних систем. Головним завданням нових сил є взаємодія з уже існуючими підрозділами безпілотних систем, їх підтримка, посилення та нарощування можливостей.

Скляна стеля пробита: новий рівень жіночого лідерства в Україні

Об’єктивно сьогодні в Україні є певні обмеження можливостей для жінок. Жіноча праця оплачується менше за чоловічу. Багато вакансій закриті для жінок через стереотипи. Більше того, згідно з дослідженнями організації La Strada Ukraine, половина жінок стикалася з фізичним чи психологічним насильством.

Характерно, що українське суспільство все ще часто бачить у жінці насамперед матір, яка має присвячувати багато часу дітям та домашній рутині.

Слід зазначити і позитивні тенденції з боку держави. Ратифікація Стамбульської конвенції у 2022 р. стала важливим кроком у цьому напрямі.

Три чверті українських держслужбовців – жінки. У нинішньому уряді такі міністерства як економіки, юстиції, захисту довкілля та природних ресурсів, соціальної політики у справах ветеранів очолюють жінки. В інших міністерствах жінки працюють на посадах заступників чи державних секретарів чи очолюють важливі департаменти.

У місцевих радах до 40% депутатського корпусу – жіноча квота, встановлена українським законодавством, хоча не скрізь цю норму вдалося дотримати.

Україна значно просунулась у підвищенні рівності між жінками та чоловіками в армії. Було усунуто всі правові бар'єри, які раніше не давали жінкам добровільно призначатися на бойові посади або отримувати вищі офіцерські звання. Жінка в українському війську та правоохоронних органах отримала нарешті можливість мати жіноче обмундирування відповідного крою.

Тепер жінка сама може вирішити, чи готова він брати додаткову відповідальність практично у всіх сферах життя – від тилу до фронту.

За 2023 рік в Україні 56% відкритих бізнесів – жіночі. У 2021 році ця кількість становила ще 49%. Тут потрібно віддати належне урядовим грантам на розвиток мікро та малого бізнесу, які видаються за підтримки наших західних партнерів. І не лише через українські державні банки та банки провідних міжнародних груп. Йдеться і про відомі європейські та світові бренди.

Наприклад, рік тому французький бренд LʼOreal Paris вперше запустив програму підтримки підприємниць України та надав жінкам 10 грантів на суму 650 000 грн на розвиток власної справи.

Але якщо говорити про середній та великий бізнес, то, хоча частка жінок топ-менеджерів у перший рік повномасштабної війни впала, зараз їхня кількість збільшилася до 31%. Наприклад, деякі міжнародні групи компаній здійснюють ротацію топ-менеджерів чоловіків на жінок, яким, на відміну від колег чоловіків, не потрібно отримувати спеціальний дозвіл на закордонні відрядження або зустрічі в європейських офісах в умовах війни.

Українські лідери формують майбутнє країни

В умовах війни в Україні жінки змушені взяти на себе нові ролі та обов'язки. З одного боку, багато хто з них демонструє лідерство, на яке самі не очікували. З іншого боку, існує ризик зміцнення стереотипу жінки-жертви, біженки або, у кращому разі, жінки-охоронці домашнього вогнища, що пасивно очікує повернення чоловіка з війни.

Слід правильно розставляти акценти та активно транслювати тренд зростання жіночого лідерства. Важливо, що не йдеться про протиставлення чоловікам. Головна цінність лідерства в оптимальному використанні сильних сторін обох статей для швидшого розвитку українського суспільства.

В Україні все ще існують певні культурні стереотипи, які ґрунтуються на очікуванні від жінок підтримки та співчуття. Однак важливо демонструвати не лише ці якості, а й компетентність. Необхідно наголошувати на ефективності жінок у професійній діяльності, особливо в умовах, коли через війну на ринку праці спостерігається нестача чоловіків, і жінки починають опановувати нещодавно зовсім чоловічі професії.

За даними Державної служби зайнятості, з січня по жовтень 2024 року жінки влаштовувалися на такі посади як: верстатник деревообробних верстатів, машиніст насосних установок, машиніст крана, слюсар з механозбірних робіт, водій, вантажник, електромонтер, оператор верстатів з програмним керуванням, гірник і навіть машиніст підземних установок та інкасатор.

Поки що працевлаштування жінок за професіями, які умовно завжди вважалися «чоловічими», не набуло в Україні масового характеру. Однак у разі подальшого продовження бойових дій така тенденція лише посилюватиметься і зростатиме.

Великі компанії в Україні не лише відкривають для жінок "чоловічі" вакансії, а й розпочали навчання та перепідготовку за цими спеціальностями. Так, одна з найбільших національних мереж супермаркетів "Сільпо" почала безкоштовно навчати водіїв-жінок для роботи на вантажівках - з перездаванням на право водіння за категорією С, за наявності у учениць досвіду водіння легковика - за категорією В. І таких прикладів стає дедалі більше.

Тому українське суспільство, незважаючи на війну, хоч і повільно, але неухильно стає менш дискримінаційним за ґендерною ознакою. Це довгий шлях, але Україна вже ним йде, незважаючи на всі перешкоди та виклики. У щорічному Global Gender Gap Report Україна посіла 63 місце зі 146 країн – гендерний розрив у нашій країні вдалося подолати на 72%. Попереду ще багато роботи.