Новий рівень тиску: правоохоронцям офіційно дозволили блокувати бізнес

Під вивіскою протидії підкупу посадових осіб іноземних держав депутати радикально переглянули весь порядок притягнення юридичних осіб до кримінальної відповідальності.

Нововведення створюють широкі можливості для свавільного блокування роботи бізнесу, а сфера їх застосування виходить далеко за межі розслідування злочинів щодо підкупу іноземців.

Кримінальна відповідальність юридичних осіб по-новому

З 1 вересня 2014 року юридичні особи в Україні стали суб’єктами кримінальної відповідальності, якщо в їх інтересах або від їх імені були вчинені певні категорії злочинів, в тому числі легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, створення, керівництво злочинною спільнотою або злочинною організацією, використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, деякі корупційні злочини, злочини проти основ національної безпеки, статеві злочини проти неповнолітніх, злочини, пов’язані із тероризмом та інші.

4 грудня 2024 року Верховна рада ухвалила законопроєкт №11443 про внесення змін до Кримінального кодексу і Кримінального процесуального кодексу щодо удосконалення механізмів притягнення юридичних осіб до відповідальності за підкуп посадових осіб іноземних держав, який надає слідчим і прокурорам широкий розсуд у питанні обмеження діяльності бізнесу.

Необхідність його ухвалення пояснювалась прагненням України до приєднання до Організації економічного співробітництва, у зв’язку із чим необхідно ратифікувати Конвенцію ОЕСР про боротьбу з підкупом іноземних посадових осіб у міжнародних ділових операціях.

Законопроєкт №11443 радикально змінює порядок притягнення до відповідальності юридичних осіб за вчинення від їх імені та/або в їх інтересах кримінальних правопорушень. Серед іншого, запроваджується можливість застосування до юридичних осіб додаткових (нефінансових) заходів кримінально-правового характеру, пов’язаних із обмеженнями певних видів діяльності. Відтепер до юридичних осіб також будуть застосовувати захід забезпечення кримінального провадження у вигляді обмеження діяльності.

До ухвалення законопроєкту для реального обмеження прав юридичної особи необхідно було довести у суді факт вчинення її службовими особами окремих злочинів, що потребувало винесення відповідного обвинувального вироку.

Крім того, саме кримінальне провадження щодо юридичної особи могло бути розпочате лише після вручення її службовій особі повідомлення про підозру у вчиненні від імені та в інтересах такої юридичної особи конкретних злочинів, перелік яких є вичерпним. Лише з цього моменту до юридичної особи могли застосовуватись окремі заходи забезпечення кримінального провадження, пов'язані з розслідуванням злочину, що був вчинений її службовими особами.

Наразі законодавець скасовує вимогу про необхідність працівнику компанії повідомлення про підозру для початку обмеження прав такої юридичної особи. Більше того, в законі прямо зазначається про те, що для обмеження діяльності юридичної особи не потребується навіть встановлення фізичних осіб, що безпосередньо вчинили злочин.

Так, після набуття чинності закону достатньо буде встановити тільки фактичні обставини, що можуть свідчити про причетність юридичної особи до вчинення злочинів (фактично йдеться про припущення), для того, щоб суттєво обмежувати діяльність такої юридичної особи.

Як наслідок, вжиття відповідних заходів забезпечення кримінального провадження не потребуватиме вручення особі повідомлення про підозру чи винесення обвинувального вироку.

Спрощуючи процедуру застосування до юридичної особи заходів забезпечення кримінального провадження законодавець одночасно розширює перелік обмежень, які можуть покладатися на юридичну особу ще до постановлення вироку у справі.

Законопроєкт запроваджує можливість застосовувати до юридичних осіб такий захід забезпечення кримінального провадження, як обмеження діяльності юридичної особи. Це такий собі аналог запобіжного заходу стосовно фізичних осіб.

За наявності достатніх підстав вважати, що юридична особа може вчиняти дії щодо уникнення відповідальності або перешкоджання досудовому розслідуванню, до неї можуть бути застосовані обмеження щодо:

• внесення змін до установчих документів;
• вчиненням значних правочинів;
• розпорядження активами (майном);
• припинення юридичної особи.

Додатково до розширення переліку заходів забезпечення кримінального провадження, які можуть бути застосовані до юридичної особи, законопроєкт розширює і перелік заходів кримінально-правового характеру, які застосовуються за вироком суду.

Раніше до юридичних осіб застосовувались такі заходи кримінально-правового характеру, як штраф, конфіскація майна або ліквідація. Коли зміни стануть чинними будуть запроваджені такі додаткові (нефінансові) заходи як:

• заборона брати участь у закупівлях;

• заборона користуватися ліцензією;

• заборона брати участь у приватизації;

• заборона брати участь в оренді державного та комунального майна;

• заборона набувати статус резидента Дія Сіті та ін.

Можливості для зловживань розширюються

Запобіжником від можливих зловживань розширеними повноваженнями має слугувати те, що рішення про обмеження будуть приймати слідчі судді на підставі клопотань слідчих і прокурорів.

При цьому кожен практикуючий у сфері кримінально-правового захисту адвокат знає те, що в Україні судовий контроль є формальністю і фактично не працює. Склалась судова практика, при якій слідчі судді не досліджують питання обґрунтованості підозри й не оцінюють докази.

Нібито всі ці дії мають виконуватися судом при розгляді справи по суті, а слідчий суддя лише тільки встановлює причетність особи до вчиненого злочину, як би це зробив незалежний сторонній спостерігач. Слідчі судді при цьому також звертають увагу на те, що на етапі досудового розслідування слідство триває, збираються докази, версії можуть змінюватися.

Такий стан справ надає недобросовісним правоохоронцям широкі можливості щодо зловживань при ініціюванні арештів майна, обшуків, запобіжних заходів. Правоохоронці фактично звільняються від необхідності доводити обґрунтованість своїх припущень (версій) або підозри, надавати докази на їх підтвердження.

Нерідко при ініціюванні запобіжних заходів прокурори використовують таку конструкцію, як «невстановлені особи вчинили злочин у невстановленому місці та у невстановлений час», і слідчі судді сприймають це, зазначаючи лише, що питання дослідження обґрунтованості підозри не входить до їх компетенції.

З набуттям чинності закону для офіційного обмеження діяльності бізнесу правоохоронцям треба «встановити» фактичні обставини, що свідчать про ймовірну причетність юридичної особи до вчинення злочинів, а також заявити про те, що існують підстави вважати, що така юридична особа буде ухилятися від відповідальності або перешкоджати розслідуванню.

При цьому такі припущення навіть не треба підтверджувати доказами, адже слідчий суддя все одно їх не досліджує. Надалі, коли необхідність в обмеженні діяльності бізнесу відпаде, версія слідства може змінитися, і правоохоронці дійдуть висновку, що юридична особа все ж таки не причетна до злочинної діяльності.

Обмеження будуть зняті і ніхто не понесе відповідальності за їх накладення, адже законопроєкт не пропонує жодних компенсаторних механізмів відшкодування шкоди, завданої застосуванням заходів забезпечення кримінального провадження до юридичної особи.

***

Влада постійно декларує непримириму боротьбу з утисканнями бізнесу з боку недобросовісних правоохоронців: створюються спеціальні структури, робочі групи, підписуються меморандуми, приймаються закони.

Але замість того, щоб вирішувати справжню причину існування незаконного тиску на бізнес у вигляді фактичної відсутності судового контролю на етапі досудового розслідування, депутати ухвалюють закони, що навпаки розширюють можливості для зловживань. Складається враження, що найближчим часом бізнес залишиться сам на сам з проблемою незаконного тиску на нього.