Необґрунтовані активи: законний vs оподаткований дохід
7 років в Україні діють відносно нові інструменти антикорупційної політики: цивільна конфіскація та незаконне збагачення.
За цей час ВАКС ухвалив більше 100 рішень про конфіскацію у межах цивільних спорів та виніс 4 вироки.
На сьогодні можна констатувати, що більшість активів, яка потрапляє під оцінку суду, визнаються необґрунтованими, хоча стала практика усе ще не сформована.
Разом з цим, заслуговують на увагу нові підходи ВАКС до оцінки доходів фігурантів справ.
Оподаткований дохід
Чи не у кожній справі Суд досліджує доходи осіб, пов'язаних із суб'єктом декларування.
До 2026 року ВАКС безумовно враховував доходи, які подавались до податкових органів та відображались у відповідних деклараціях. Такий підхід стосувався як доходів фізичних осіб, так і ФОП.
Проте, сьогодні Суд ставить під сумнів реальність отримання доходів, відображених у податкових деклараціях, та, як наслідок, може визнати їх нереальними.
Маркерами "фіктивності" задекларованих доходів для Суду є наступні:
- Родинні зв'язки із суб'єктом декларування;
- Вік, місце проживання, рід діяльності;
- Різке зростання офіційних доходів протягом короткого періоду;
- Набуття дороговартісного активу одразу після декларування доходу.
Такий підхід лише починає формуватися, але можна прогнозувати, що зовсім скоро Суди почнуть вимагати підтвердження доказами діяльності осіб, які отримують значні офіційні доходи, за умови, що такі особи пов'язані із представниками влади.
Таким чином, наявність відображених у деклараціях (оподаткованих) доходів не є гарантією їх врахування, якщо обставини їх отримання виглядають нереалістично.
І навпаки, як правило Суди з розумінням ставляться до характерного для України відношення до питань оподаткування, у зв'язку із чим визнають доходи, отримання яких підтверджується доказами, але не було відображено у податкових деклараціях.
Основним орієнтиром для суду залишається внутрішнє переконання у реальності ситуації, про яку заявляють сторони.
Позика
Аналогічний підхід стосується оцінки позик, які часто фігурують як джерело походження коштів.
Наявність у позикодавця достатніх оподаткованих доходів не є гарантією того, що Суд погодиться із версією про її надання.
Ані аудит, ані економічна експертиза, які підтверджують достатній майновий стан позикодавця, не є переконливими аргументами.
Ознаки, на які звертає увагу Суд, такі:
- Наявність джерел доходів для повернення позики;
- Ділова мета надання позики (умови про строки, відсотки тощо);
- Ділова мета отримання позики (подальші дії з коштами, майном);
- Характер відносин між позичальником та позикодавцем.
Наприклад, отримання безробітною особою безвідсоткової позики на 5-10 років у сумі 200 тисяч доларів США, Суд з високою імовірністю визнає нереальною, незалежно від достатності коштів у позикодавця, наявність яких не викликає сумніву.
Саме внутрішнє переконання у реалістичності ситуації, а не математичні розрахунки, є ключовим у спорах про необґрунтовані активи.
Водночас, практика демонструє настільки упереджене ставлення до позик, що суб'єктам владних повноважень та їх близьким особам доцільно заздалегідь готуватись до доказування реальності правочинів або відмовитись від них.
За таких реалій отримання позик являє собою небезпечну дію для посадових осіб та їх оточення, з високим ступенем ризику постати перед судом.
Недостовірне декларування та легалізація
Практика притягнення до кримінальної відповідальності за недостовірне декларування, після програшу справи про необґрунтовані активи, існує давно.
Так, якщо у справах має місце опосередковане володіння, тобто реєстрація майна на третіх осіб, яке ВАКС визнав фіктивним у цивільному спорі, прокурори САП ініціюють притягнення суб'єкта декларування до відповідальності за недостовірне декларування.
Можна очікувати аналогічні наслідки, у разі відхилення судом версії про отримання близькою особою представника влади значних офіційних (оподаткованих) доходів.
Вказані дії формально підпадають під ознаки легалізації і можуть призвести до розслідування відповідних обставин уже у рамках кримінального провадження.
***
Таким чином, новий інститут був та залишається дискусійним, проте демонструє високі показники та темпи свого застосування.
Єдність практики лише формуватиметься ВС з більшості питань, тоді як ВАКС уже сьогодні надає відповіді на ці питання, спираючись передусім на власне розуміння логічності, реалістичності та послідовності позицій учасників судового провадження.
Відповідачі можуть лишатися незахищеними від упереджених суджень та уявлення суддів про логічність чи нелогічність дій фігурантів справ.
За таких реалій, суб'єкти декларування та їх оточення не мають права діяти у спосіб, який Суд вважає недоцільним або непослідовним.