Як громади та бізнес стають енергонезалежними
Понад 63 тис. атак по енергетичній інфраструктурі за час великої війни, понад 700 з них – цілеспрямовано по критичних об'єктах. До кінця 2024 року Україна втратила близько 10 ГВт генеруючих потужностей. Цифри, які не потребують коментарів. Вони чітко пояснюють, чому децентралізована енергетика, відновлювані джерела та локальні хаби перестали бути інновацією. Вони стали питанням виживання.
Саме в цих умовах громади та бізнес стають рушійною силою трансформації енергетичної системи. Міста, села, промислові підприємства, аграрії і забудовники не чекають затвердження державних стратегій, а створюють нові енергетичні центри на місцях. Війна змінила пріоритети: енергонезалежність стала місією.
Підприємства інвестують у генерацію
Лише протягом першого півріччя 2025 року в регіонах введено в експлуатацію 591 МВт нової генерації. Серед нових потужностей – 84 МВт вітрових електростанцій (ВЕС), 101,4 МВт сонячних електростанцій (СЕС) промислового типу. У приватних домогосподарствах були встановлені СЕС загальною потужністю 84 МВт.
Майже кожна п’ята компанія в Україні інвестує у відновлювальні джерела енергії (ВДЕ). У 2023-му таких було лише 6%. За два роки відбулося трикратне зростання.
Ще більше підприємств, близько 40%, заявляють, що планують вкладати кошти у власну енергонезалежність найближчим часом. Найбільший інтерес вони проявляють до сонячної (51%) та вітрової (25%) енергетики. На тлі дефіциту генерації це не просто бізнесові ініціативи, це внесок у національну стійкість.
Новий рівень участі громад
Новим вектором розвитку можуть стати енергетичні спільноти. Це формат, коли громадяни, місцеве самоврядування, малий та середній бізнес об’єднуються, щоб створити генерацію для власного споживання та продажу надлишку енергії.
У Євросоюзі створення та функціонування енергетичних спільнот регулюється нормативною базою, зокрема директивами ЄС 2018/2001 про сприяння використанню ВДЕ та 2019/944 про правила внутрішнього ринку електроенергії.
Україна тільки починає формувати нормативне поле для таких об'єднань, але вже зараз є приклади пілотних проєктів енергетичних спільнот. Вони створені за підтримки USAID, GIZ та інших донорів. Наприклад, у Вінницькій області реалізований проєкт громади, де фермери встановили СЕС для зрошення, а в Луцьку ОСББ впроваджують дахові панелі і батареї для енергетичної автономії.
Це не просто генерація, а модель енергетичної демократії, де замість залежності від централізованої системи формується гнучка мережа локальних хабів.
Виробництво і зберігання – новий тренд
Одним з найпомітніших напрямків розвитку стала модель "генерація для власного споживання". Підприємства дедалі частіше будують СЕС для своїх потреб та мінімізації залежності від ринку. Більшість таких проєктів реалізується без державної підтримки. Встановлення СЕС дозволяє знизити енергетичні витрати бізнесу на 20-40% щороку. Разом з батареями це самодостатня та гнучка модель.
Окремий тренд – інтеграція різних джерел (СЕС, накопичувачів, газопоршневих генераторів) у єдину систему, яка балансує навантаження в реальному часі.
Вітрова енергетика: перспективи й бар’єри
На етапі реалізації перебувають проєкти ВЕС загальною потужністю понад 4 ГВт. Так, ОККО будує вітростанцію на Волині (150 МВт), ДТЕК завершила другу чергу Тилігульської ВЕС (400 МВт), готується запуск Полтавської ВЕС (650 МВт).
Проте масштабне зростання сектору гальмує низка проблем: відсутність довгострокових угод на купівлю енергії, борги за "зеленим" тарифом, ПДВ на імпорт вітротурбін, нестача гарантій страхування воєнних ризиків. Це гальмує інвестиції навіть у відносно безпечних регіонах, наприклад, на Закарпатті.
При цьому, як свідчать дані МВС, 90% атак у 2024 році здійснювалися дронами, що робить децентралізацію генерації ще більш актуальною.
Що очікує бізнес від держави
Спрямована в Міненерго заява Європейської бізнес-асоціації визначає перелік кроків, які має зробити держава: спростити дозвільні процедури, визнати гарантії походження електроенергії в ЄС, відтермінувати CBAM (екологічна сертифікація) до повноцінного об’єднання енергоринків України та ЄС, забезпечити ринкові (євросоюзівські) прайс-кепи, продовжити податкові пільги для імпорту обладнання.
Це конструктивний порядок денний, спрямований не на критику, а на створення умов для масштабування рішень, які вже працюють на рівні громад та бізнесу.
Висновок: майбутнє почалося
Громади не чекають наказу з центру, а беруть на себе лідерство у відновленні енергетики. Бізнес вкладає ресурси, розробляє рішення, об’єднується з донорами та місцевою владою. Україна вже має перші проєкти енергетичних спільнот, промислову генерацію для власного споживання, десятки локальних проєктів СЕС, ВЕС і систем зберігання, українське виробництво турбін та гібридних інверторів.
Потрібна загальна стратегія, яка об’єднає ці зусилля в національну рамку. Маємо унікальний шанс створити сучасну, децентралізовану, гнучку енергетику, яка не лише переживе війну, а стане прикладом для інших держав. Кожна громада із СЕС, кожна компанія з накопичувачем, кожна енергоспільнота стають не просто проєктами, а черговим кроком до енергетичної стабільності України.