Економічна логіка ударів по енергетиці в одному графіку

Систематична кампанія Росії зі знищення енергетичної інфраструктури України є, мабуть, найбільш стратегічно значущим виміром її економічної війни проти нашої країни. З 2022 року кожна електростанція, окрім атомних, зазнала щонайменше одного удару, ціни на електроенергію для промислових споживачів виросли вчетверо, а тривалі відключення електроенергії стали регулярною частиною життя.

Однак економічні наслідки цієї енергетичної війни виходять далеко за межі власне електроенергетики. Щоб формально дослідити це питання, ми аналізуємо, як частка витрат на електроенергію в різних галузях корелює з міжгалузевими мультиплікаторами для української економіки у 2021 році.

Це дозволяє точніше визначити, які галузі мають найбільшу сукупну вразливість – одночасно чутливі до енергетичних цінових шоків та здатні передавати ці шоки всій економіці.

Графік використовує дані Держстату і Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). На основі цих двох джерел обчислені міжгалузеві мультиплікатори та частки витрат на електроенергію. Для наочності нанесено дві опорні лінії: горизонтальну – на рівні мультиплікатора 2,5 (це приблизно незважене середнє значення мультиплікатора в економіці), і вертикальну – на рівні частки витрат на електроенергію 0,015, або 1,5% загального обсягу виробництва в галузі (приблизно середня частка витрат на електроенергію). Ці лінії поділяють графік на чотири квадранти, кожен із яких представляє окрему категорію економічної вразливості.

Нижній лівий квадрант містить сектори з низькою енергомісткістю й низькими мультиплікаторами – галузі відносно захищені від енергетичних потрясінь і такі, що генерують обмежену економічну активність у суміжних секторах.

Верхній лівий – містить галузі з високими мультиплікаторами, але низькою часткою витрат на електроенергію – галузі, щільно пов'язані з іншими галузями, для яких перебої з електропостачанням не є головною загрозою.

Нижній правий охоплює галузі з високою енергомісткістю, але низькими мультиплікаторами – вразливі до відключень електроенергії, але такі, чиї проблеми не створюють масштабних каскадних ефектів для економіки.

Найважливішим є верхній правий квадрант: він містить галузі з високими мультиплікаторами та високими витратами на електроенергію, порушення роботи яких є одночасно дуже дорогим через прямі втрати виробництва і надзвичайно руйнівним через їхній вплив на інші галузі економіки.

Саме у правому верхньому квадранті (високих мультиплікаторів і високих витрат на електроенергію) зосереджені найбільш стратегічно важливі галузі. Наприклад, хімічна, паперова та гумова промисловість. Металургія розташована на межі – з мультиплікатором, що наближається до 3,5, і часткою витрат на електроенергію трохи нижче опорної лінії. Ці галузі є – або були до великої війни – одними з центральних опор української економіки та ланцюгів постачання проміжної продукції.

Логіка ударів по інфраструктурі

З 2022 року росіяни систематично атакують електростанції, лінії передачі, розподільчі вузли, трансформатори та інфраструктуру для видобутку газу. Ціни на електроенергію для бізнесу виросли з 50 дол./МВт-год у 2021 році до 230 дол./МВт-год на початку 2026 року, а пікові сягали 370 дол./МВт-год. Це не просто збитки. Це цілеспрямована стратегія, економічну логіку якої і видно на графіку.

За допомогою порушення електропостачання Кремль не просто скорочує виробництво в галузях, які безпосередньо споживають електроенергію. Вони також атакують галузі, розташовані у верхньому правому квадранті – ті, що одночасно найбільше залежать від стабільного електропостачання та мають найвищу здатність створювати значні мультиплікативні ефекти при нормальній роботі.

Хімічний завод, який працює зі зниженою потужністю через перебої з електроенергією, не просто виробляє менше продукції: він обмежує постачання проміжних ресурсів для сільського господарства, промисловості та будівництва. Паперова фабрика, змушена регулярно зупинятися, не лише скорочує випуск паперу: вона порушує роботу видавничої сфери, пакувальної промисловості та ланцюгів постачання, що залежать від паперових матеріалів.

Металургійні комбінати змушені здійснювати "превентивні зупинки" під час пікового навантаження на енергосистему, оскільки раптове відключення електроенергії може призвести до затвердіння розплавленого металу всередині доменних печей – пошкодження, усунення якого займає дні та може назавжди знищити дороге обладнання. Результатом стало приблизно 50% скорочення виробництва сталі.

Асиметрія між великими та малими секторами

Однією з найважливіших особливостей графіку є зв'язок між розміром бульбашок, який відповідає доданій вартості, та їхнім розташуванням у квадрантах. Найбільші бульбашки зосереджені не у верхньому правому квадранті, а в центральній і нижній частинах.

Сільське господарство й торгівля – дві найбільші галузі за доданою вартістю – зображені як великі бульбашки, розташовані поблизу вертикальної опорної лінії, але нижче горизонтального порогу мультиплікатора 2,5. Це відображає важливу структурну особливість української економіки: найбільші за вартістю сектори не є найбільш економічно взаємопов'язаними й не є найбільш енергомісткими.

Децентралізований характер сільського господарства, тобто той факт, що удари ракетами чи дронами по полях дають лише обмежений результат, а також доволі помірна частка витрат на електроенергію в цьому секторі пояснюють, чому агробізнес став одним із найбільш стійких секторів під час війни.

Однак це спостереження має і тривожніший аспект. Сектори у верхньому правому квадранті – ті, що найбільш вразливі до подвійної загрози відключень електроенергії та мультиплікативного поширення шкоди – зазвичай представлені меншими бульбашками, що вказує на скромнішу додану вартість у них.

Це може створити враження, що порушення їхньої роботи менш економічно значуще, ніж свідчать їхні мультиплікатори. Але ця інтерпретація помилкова. Міжгалузеві мультиплікатори якраз і вимірюють здатність сектору генерувати економічну активність за межами власної доданої вартості. Сектор із мультиплікатором 3,5 та помірною доданою вартістю може створювати сукупну економічну активність, що в три з половиною рази перевищує власний обсяг виробництва в ньому через зв'язки з постачальниками та споживачами. Тому невеликий розмір бульбашки, скажімо, хімічної промисловості радше недооцінює, ніж переоцінює економічну шкоду від її пригнічення.

Парадокс частки витрат на електроенергію

Частки витрат на електроенергію, показані на горизонтальній осі, є помітно нижчими, ніж у багатьох країнах регіону, – нижчими, ніж у Польщі, Чехії, Німеччині, Білорусі чи РФ. Це не варто трактувати як ознаку енергоефективності. Навпаки, Україна є однією з найбільш енергетично неефективних економік Європи – з великими втратами при передачі електроенергії та інфраструктурою радянського типу, розрахованою на промислову базу, яка значною мірою була демонтована з початку 1990-х років.

Низькі частки витрат на електроенергію відображали історично субсидовані ціни на електроенергію та структурний надлишок генеруючих потужностей порівняно з попитом після переходу до ринкової економіки – умови, які забезпечували одні з найнижчих цін на електроенергію в Європі до війни.

Ця особливість важлива для інтерпретації графіку, оскільки означає, що він, побудований на даних 2021 року, ймовірно, недооцінює поточну вразливість українських секторів до перебоїв у постачанні енергії. Оскільки ціни на електроенергію для промисловості з 2021 року виросли в 4-5 разів, фактичні частки витрат на електроенергію для промислових підприємств, що вижили у 2026 році, є значно вищими, ніж показано на горизонтальній осі.

Сектори, які у 2021 році перебували нижче контрольної лінії 1,5%, тепер можуть працювати з часткою витрат на електроенергію, що у два-три рази перевищує цей рівень – тобто ще глибше входити в зону енергетичної вразливості без адекватного зростання здатності покривати ці витрати.

Наслідки для стратегії відбудови

Графік має прямі наслідки для того, як міжнародні партнери України мають думати про пріоритети відбудови у випадку припинення вогню або завершення війни. Традиційний підхід до післявоєнної реконструкції – відновлення інфраструктури, житла та державних послуг – необхідний, але недостатній, якщо він не врахує конкретні вразливості, виявлені на графіку.

Графік підкреслює стратегічну важливість децентралізації виробництва електроенергії вже зараз і на етапі післявоєнної відбудови. Концентрація генеруючих потужностей на великих об'єктах, по яких легко завдати удару, є саме тією структурною рисою, яка робить верхній правий квадрант таким вразливим.

Встановлення розподіленої генерації – невеликих відновлюваних джерел енергії, промислових генераторів, децентралізованих систем зберігання – не лише зменшить частоту відключень. Воно структурно зменшить економічний важіль, який атаки на енергетичну інфраструктуру дають противнику, готовому систематично його використовувати.

Графік також демонструє перетин економічної структури та військової стратегії. Він показує, що кампанія Росії проти української енергетичної інфраструктури не просто руйнівна. З точки зору противника, який прагне максимізувати економічну шкоду від кожного удару, вона є стратегічно раціональною.

Розуміння цієї раціональності та накладання її, як це робить графік, на реальну структуру української економіки є необхідною передумовою для створення стратегії відбудови, яка усуває не лише симптоми воєнних економічних руйнувань, а й їхню глибинну структурну логіку.

Співавторка: Тетяна Дерюгіна, асоційований професор фінансів у Іллінойському університеті