Як розвиваються ринки сонячної енергетики під тиском кіберризиків

Впровадження сонячної енергетики в ЄС та Україні розвивається різними темпами, але має спільні драйвери – зниження вартості технологій, політична воля та пошук енергетичної незалежності.

2024 рік став переломним для глобальної сонячної генерації, заклавши основу для нових викликів у 2025-му. За даними pv-magazine із посиланням на Міжнародне агентство з відновлюваної енергетики (IRENA), у 2024 році у світі додали 585 ГВт нових потужностей відновлюваних джерел, з яких 452 ГВт – сонячна енергетика.

За оцінкою Міжнародного енергетичного агентства, у 2024 році виробництво електроенергії з сонця зросло на 30%, перевищивши 2000 ТВт·год. У ЄС сонячна генерація вперше перевищила виробництво з вугілля, ставши одним із головних чинників зниження частки викопного палива у структурі енергобалансу.

Ці зміни стимулюються політикою енергетичної безпеки після кризи 2022 року, падінням цін на сонячні модулі і розвитком як великих промислових проєктів, так і розподілених дахових систем.

Нова "лінія фронту" для енергії

Розвиток сонячної енергетики в ЄС та Україні – це вже не лише про клімат, інвестиції чи швидкість будівництва. У 2025 році питання кібербезпеки критичної інфраструктури вийшло на передній план після масштабних блекаутів в Іспанії та Португалії 28 квітня. Тривалі відключення електрики, мобільного зв'язку та збої у транспорті паралізували життя мільйонів людей на кілька годин.

Причини інциденту досі остаточно не встановлені. Хоча офіційного підтвердження кібератаки немає, версії про втручання у роботу цифровізованих енергомереж обговорюються експертами та ЗМІ як один із можливих чинників. Сам факт таких дискусій став показовим: сучасні енергосистеми дедалі частіше розглядаються як потенційні цілі гібридних загроз.

Цей інцидент продемонстрував, що високий рівень цифровізації та міждержавної інтеграції електромереж підвищує їхню вразливість – не лише в енергетиці, а й у транспорті, зв'язку та цифрових сервісах. У результаті безпека мереж стає настільки ж критичною, як і їхня "зеленість" або ефективність.

Експерти з питань критичної інфраструктури наголошують: навіть якщо конкретні збої мають технічне походження, ризик масштабних кібератак з боку держав-агресорів або афілійованих груп залишається високим у контексті триваючих геополітичних конфліктів.

Кібербезпека як частина енергетичного переходу

На цьому фоні ЄС у 2024–2025 роках почав активну фазу перегляду підходів до цифрової безпеки в енергетиці. Йдеться не про окремі проєкти, а про системну модернізацію програмного забезпечення для критичних секторів – від енергетики до транспорту – з метою заміни застарілих або потенційно вразливих рішень.

У фокусі європейської політики сьогодні:

• підвищення стандартів кібербезпеки для енергетичних мереж;
• обов'язкова сертифікація програмного забезпечення, що використовується на об'єктах критичної інфраструктури;
• розробка спільних національних та регіональних стандартів захисту операційних технологій (OT/ICS).

За оцінками Всесвітнього економічного форуму та міжнародних експертних центрів, ці заходи стали прямою відповіддю на зростання ризиків, спричинених масовою цифровізацією енергосистем, водопостачання, транспорту й телекомунікацій.

Що змінилося у 2025 році

Попри що Євросоюз у 2025 році встановив 406 ГВт загальної потужності сонячної енергетики, перевищивши ціль у 400 ГВт, темпи встановлення нових потужностей незначно впали: у 2025 році додано 65,1 ГВт сонячних потужностей, що на 0,7% менше, ніж у 2024 році (65,6 ГВт). Це – перше річне скорочення після майже десятиліття постійного зростання.

Такий результат – не крах ринку, а ознака структурної перебудови: насичення ринку, виклики в сегменті дахових систем та потреба в гнучкіших рішеннях і накопичувачах енергії.

У червні 2025 року сонячна енергетика ЄС вперше стала основним джерелом електроенергії, виробивши 22% загального обсягу електрики – більше, ніж ядерна енергія або газ.

На глобальному рівні тренд залишається потужним: у першій половині 2025 року у світі встановили близько 380 ГВт нових сонячних потужностей, що на 64% більше, ніж у першій половині 2024 року. Це свідчить про потенційний ще один рекордний рік для сонячної енергетики в цілому світі.

Європейський контекст розвитку сонячної енергетики

Ринок сонячної енергетики в Європі демонструє стабільне зростання, яке підтримується політикою Європейського Союзу щодо енергетичної незалежності та відмови від імпорту енергоносіїв з РФ. Сонячна генерація залишається основою для досягнення кліматичних та енергетичних цілей до 2030 року, а частка відновлюваної енергії в структурі виробництва продовжує зростати.

У 2024–2025 роках сонце стало дешевшим і швидшим у розгортанні, ніж будь-який інший тип генерації, а інвестиції продовжують зростати навіть попри профіцит модулів на ринку.

Україна: енергетична стійкість і загрози безпеці

Для України сонячна енергетика стає не лише інструментом "зеленої" трансформації, а й засобом підвищення енергетичної стійкості в складних умовах великої війни. Активно відновлюються малі й середні СЕС, у 2024 році введено в експлуатацію кілька проєктів із гібридними системами СЕС і накопичувачами, які допомагають стабілізувати локальні мережі та підтримувати критичну інфраструктуру.

Україна, інтегруючи свою енергетичну систему з європейською – зокрема через приєднання до об'єднання операторів систем передачі електроенергії ЄС та синхронізацію мереж – одночасно отримує доступ до взаємної підтримки під час криз та стикається з такими самими кіберзагрозами, як і інші європейські країни.

Важливо нагадати, що Україна вже переживала масштабну кібератаку на енергетичну систему у 2015 році, що призвела до відключень електроенергії в кількох регіонах. Цей досвід сьогодні розглядається як попередження щодо майбутніх загроз.

Щоб енергетичний перехід України був успішним і стійким, потрібні три ключові напрямки:

Інвестиції у системи захисту. Мережі, що базуються на сонячних джерелах, повинні бути не лише зеленими, а й безпечними. Це означає:

• обов'язкову сертифікацію програмного забезпечення;
• стандарти кібербезпеки для кожного рівня мережі;
• інструменти контролю й моніторингу в режимі реального часу.

Розвиток накопичення енергії. Щоб зменшити ризики від змін погоди чи нічних періодів, необхідно:

• розгортати батареї та акумулятори на всіх рівнях;
• стимулювати гнучкі рішення для балансування мереж.

Об'єднання зусиль України і ЄС. Україна, інтегруючись у єдину європейську енергетичну екосистему, отримує не лише технологічну підтримку, а й можливість бути частиною спільної системи оборони проти кібератак. Це – значно більше, ніж просто "західний ринок": це – спільна безпека енергетики регіону.

Що далі

Сонячна енергетика вже критично важлива для енергосистеми Європи. ЄС перевищив проміжну ціль у 400 ГВт у 2025 році, а частка сонця невпинно зростає. Влітку 2025 року сонячна електрика перевершила викопні джерела за виробництвом.

Навіть незначне скорочення нових установок у ЄС у 2025 році – це частина природного циклу ринку, пов'язана з тим, що частина секторів (наприклад, дахові системи) стикається з іншими бар'єрами, а не з втратою попиту чи інтересу. Це не крах тренду, а переформатування моделі розвитку: більше уваги на гнучкість мереж, накопичення та системну безпеку.

Разом зі збільшенням частки сонячної генерації, кібербезпека стає не просто технічною деталлю, а вимогою епохи. Блекаути 2025 року в Іспанії та Португалії показали, що навіть сучасні системи можуть бути вразливими до великих збоїв, які можуть бути викликані не лише технічними причинами, а й потенційними кібератаками.

Це стало потужним сигналом для Європи, що захист енергетичної інфраструктури – це не опція, а необхідність.