Що гальмує ринок накопичення енергії
Системи накопичення енергії відіграють ключову роль у розвитку відновлюваної енергетики. Вони акумулюють електроенергію і стабілізують енергомережу. Китай, США і країни ЄС активно їх впроваджують, не стоїть осторонь і Україна.
Передові енергетичні інновації пов'язані з новими матеріалами і технологіями. Вони дають вищу ефективність, нижчі витрати і підхід "від проєктування до переробки", що допомагає досягати екологічних цілей. Одна з найпопулярніших технологій – системи накопичення енергії, тобто акумуляторні системи.
У сценарії досягнення нульових викидів (Net Zero) Міжнародне енергетичне агентство (МЕА) прогнозує стрімке зростання потужностей промислових акумуляторних систем – до 970 ГВт до 2030 року. Чому у світі почався бум будівництва акумуляторних систем і як Україні не відстати від цього тренду?
Чому світ накопичує енергію
У світі системи накопичення енергії (BESS) вважають одним з головних інструментів гнучкості енергосистем. Вони балансують мережу, згладжують піки споживання і допомагають залучати відновлювані джерела енергії (ВДЕ).
Лідер за темпами введення і за виробництвом накопичувачів – Китай. У першому півріччі 2026 року країна ввела в експлуатацію 21,8 ГВт / 58,6 ГВт-год накопичувачів енергії нового типу. За статистикою CNESA DataLink, у червні Китай мав 237,7 ГВт сумарної потужності зберігання енергії, що на 41,7% більше, ніж роком раніше. Потужність і ємність накопичувачів нового типу досягли 168,3 ГВт / 448,7 ГВт-год, тобто на 59% і 71% більше, ніж у 2025 році.
У США тенденції теж позитивні. У другому кварталі 2026 року ємність систем накопичення зросла на 20,2 ГВт-год. За підсумками року вона може збільшиться на 20% до 71 ГВт-год, а до 2030-го там запустять системи ємністю до 683 ГВт-год.
Активно розвивається і євросоюзівський ринок. Темпи особливо пришвидшилися у 2025 році: обсяг установок зріс на 48% до 36 ГВт-год. Інвестиції в BESS у Євросоюзі у 2025 році досягли 17 млрд євро, що на 20% більше, ніж роком раніше.
Що з накопичувачами в Україні
Головне завдання накопичувачів – перенести електроенергію в часі: зберегти її, коли є надлишок або низька ціна, і віддати в мережу в момент дефіциту чи високої вартості. Для України вони також можуть бути порятунком під час блекаутів.
Накопичувачі захищають мережу від відключень при різкому падінні генерації чи атаках, дозволяють не обмежувати ВДЕ, коли споживання низьке, забезпечують миттєвий резерв з відгуком за мілісекунди, на що не здатні ТЕС та ГЕС.
Галузь в Україні розвивається. За звітом SolarPowerEurope, з показником 2,9 ГВт-год Україна посіла четверте місце за обсягом нових акумуляторних систем, встановлених у 2025 році. Проте розвиток установок зберігання енергії (УЗЕ) в Україні децентралізований і повʼязаний з кризою. Головний рушій тут – приватний бізнес. Через постійні обстріли, дефіцит потужності і загрозу блекаутів підприємства масово встановлюють системи, щоб вижити. Тобто йдеться не про системні й продумані інвестиційні рішення, як в Італії, Болгарії чи Німеччині.
У державному секторі відомо про кілька проєктів. Укргідроенерго планує побудувати вітрову електростанцію на 150 МВт і встановити на своїх об'єктах системи зберігання енергії на 200 МВт. Укренерго у 2024 році провело два довгострокові спецаукціони на закупівлю допоміжних послуг від систем накопичення на п'ять років. У 2025 році компанія повідомила, що за їх результатами в енергосистему додали 423 МВт нових балансуючих потужностей.
Однак швидку реалізацію великих державних проєктів гальмують брак бюджетного фінансування і залежність від донорів. Добра новина в тому, що в Україні переважно використовують найнадійніші літій-залізо-фосфатні (LFP) технології.
Що має зробити держава
Системи накопичення енергії критично потрібні, тому держава має стимулювати їх будівництво. Однак наразі її роль відверто малоефективна. Коли велику теплову і гідрогенерацію руйнують, розподілена мережа УЗЕ і когенераційних установок (КГУ) – єдиний спосіб зробити енергосистему стійкою до ударів. Тисячі децентралізованих об'єктів агресор не зможе знищити одним ударом.
Перешкод для зростання галузі є багато, зокрема в законодавстві, яке до буму накопичувачів категорично не готове. Формально закон про УЗЕ ухвалили чотири роки тому, але підзаконні акти і практика НКРЕКП блокують розвиток сектору.
Перший бар'єр – фінансова криза на енергоринку. Хронічні борги Укренерго на балансуючому ринку позбавляють інвестора гарантій, що йому заплатять за послуги енергосистемі. У жовтні борги оператора системи передавання перед учасниками ринку досягли 36,69 млрд грн. Так, війна і руйнування генерації та мереж погіршили ліквідність компаній, але криза неплатежів – глухий кут, який суттєво звужує перспективи будівництва генерації. Жоден інвестор не ризикуватиме коштами, коли на ринку хаос, а Укренерго не розраховується.
Другий бар'єр – жорсткі прайс-кепи. Через ручне обмеження цін регулятором класичний ринковий арбітраж, на якому заробляють накопичувачі, в Україні нерентабельний. 13 жовтня НКРЕКП залишила без змін граничні ціни на ринку "на добу наперед" (РДН), внутрішньодобовому (ВДР) і балансуючому ринках: 15 тис. грн за МВт-год на РДН та ВДР і 17 тис. грн за МВт-год на балансуючому ринку.
Прайс-кепи – болюче питання для енергетики, особливо з огляду на енергетичну кризу. Штучне обмеження цін не лише заважає запустити ринкові механізми, а й урізає доходи підприємств: витрати на виробництво не покриваються граничними цінами. Це ускладнює роботу генерації і не сприяє відновленню енергетичних об'єктів, які потребують серйозних вкладень у ремонти після масованих атак. Поки існує ручне управління цінами, нових інвестицій у генерацію не буде.
Третій бар'єр – приєднання до мереж. У країні зберігається загроза подвійної оплати за приєднання. Оператори систем розподілу намагалися тарифікувати приєднання накопичувачів двічі: і як для споживача (потужність відбору енергії для заряджання), і як для генератора (потужність відпуску енергії в мережу).
Тут уже є позитивні зміни. У жовтні НКРЕКП оприлюднила проєкт змін до методики формування плати за приєднання до системи передавання та системи розподілу, розроблений на виконання євроінтеграційного закону №4963-IX. Проєкт забороняє подвійне нарахування плати за ті самі технічні заходи оператора, якщо відбір і видача електроенергії відбуваються через одну фізичну точку приєднання.
Четвертий бар'єр – правила безпечної експлуатації. Державне регулювання безпеки УЗЕ, особливо пожежної безпеки літієвих систем у міській забудові, перебуває в зародковому стані. Потрібно терміново впровадити зрозумілі євросоюзівські стандарти, аби уникнути встановлення небезпечного обладнання.
Стабільні правила замість ризиків
Держава не повинна бути джерелом фінансових ризиків. Замість точкової допомоги потрібні стабільні правила гри, адже інвестиції в енергетику потребують прогнозованості на пʼять-сім років наперед. Замість регуляторних обмежень потрібні прозорі умови для інвесторів, щоб скоротити строки окупності проєктів.
Системи накопичення енергії мають розвиватися в побутовому, комунальному і промисловому сегментах. Це зробить енергетичну систему стабільнішою і допоможе споживачам отримувати електроенергію попри атаки агресора. Для цього треба прибрати всі технічні, штучні і бюрократичні бар'єри.