Як держава змінила правила для когенерації посеред гри

Коли в лютому 2022 року Росія розпочала повномасштабне вторгнення, а з осені того ж року почала цілеспрямовано знищувати українську енергетичну інфраструктуру (лише 10 жовтня 2022 року під удар 112 ракет потрапили 11 енергетичних об'єктів у 8 регіонах), держава зробила ставку на децентралізацію.

Когенераційні установки (КГУ) – компактні електростанції, що одночасно виробляють електрику та тепло – стали відповіддю на ракетний терор. Швидкий монтаж, ефективна робота на газі, можливість забезпечити лікарню, школу чи цілий мікрорайон – навіть коли великі ТЕС лежать у руїнах.

Держава не просто підтримала цей напрямок – вона активно закликала бізнес інвестувати.

Як усе починалось

Ще на початку повномасштабного вторгнення уряд ухвалив постанову, якою запровадив механізм ПСО – покладення спеціальних обов'язків на постачальників газу. Суть проста: "Нафтогаз Трейдинг" постачає газ виробникам електроенергії за фіксованою ціною (16 тис. грн/тис. кубометрів з ПДВ), щоб КГУ могли працювати та забезпечувати країну електрикою й теплом.

Це був стратегічно виважений крок. Ринкова ціна газу в березні 2022 року, за даними Міністерства економіки (застосовувалася для розрахунку рентної плати), становила 29,55 тис. грн/тис. Кубометрів.

При такій ціні собівартість виробництва електроенергії на КГУ, за розрахунками експертів, сягала 10–11 тис. грн/МВт·год – при тому, що середньозважена ціна купівлі-продажу електроенергії на РДН тоді становила лише 2299 грн/МВт·год (за даними "Оператора ринку"). Генерація без ПСО була б збитковою в рази.

ПСО стало тим фундаментом, на якому почала зростати ціла галузь, окрема галузь економіки України.

Паралельно влада спростила процедури: постановою НКРЕКП приєднання КГУ до мереж під час воєнного стану максимально полегшили. Постановою уряд дозволив будувати газопоршневі та газотурбінні установки від 1 МВт без містобудівної документації та оцінки впливу на довкілля. Закон зняв обмеження щодо одночасного підключення КГУ та інших джерел генерації. Обладнання для розподіленої генерації ввозилося в країну без ПДВ.

Сигнал бізнесу був однозначним: інвестуйте в когенерацію – це пріоритет для держави.

Коли інвестувати закликають усі – від президента до заступника міністра

І бізнес повірив – бо закликали на найвищому рівні. У червні 2024 року президент Володимир Зеленський оголосив план побудувати 1 ГВт маневрової газової генерації до кінця того ж року та ще 4 ГВт у найближчі роки. Проєкт отримав неофіційну назву "Гігават Зеленського".

Прем'єр-міністр Денис Шмигаль звітував: у 2024 році підключено 233 генераційні установки загальною потужністю понад 830 МВт, переважно газової генерації. На 2025 рік перед Міненерго поставили завдання ввести ще 900 МВт.

Юлія Свириденко, яка обіймала посаду першого віце-прем'єр-міністра, заявила: "Розвиток децентралізованої генерації є стратегічним завданням уряду" та анонсувала підключення 1,5 ГВт когенерації до наступного опалювального сезону. Було створено Координаційний центр з розвитку когенерації, а посадові особи мали нести персональну відповідальність за підключення. Стратегічна мета – 4 ГВт когенераційних потужностей.

Заступниця міністра енергетики Валентина Москаленко у лютому 2026 року заявила: "У нас створюється новий підрозділ, який буде за руку водити інвесторів, особливо по когенераційних установках".

У липні 2024 року уряд затвердив Стратегію розвитку розподіленої генерації до 2035 року, яка передбачала подвоєння когенераційних потужностей та введення 250 нових КГУ.

Іноземні інвестори теж прийшли. Британська Cadogan Energy Solutions, акції якої обертаються на Лондонській фондовій біржі, інвестувала понад 300 млн дол. в Україну, з них 500 млн грн – у нові генеруючі потужності лише за останній рік. За 2025 рік загалом було введено в експлуатацію понад 760 МВт нових потужностей газової генерації.

Правила змінили посеред гри

9 березня 2026 року Кабмін ухвалив постанову. Без попередження. Без перехідного періоду. Постанова набрала чинності 12 березня, тобто через три дні після ухвалення. Вона передбачає:

• Повне виключення газопоршневих та газотурбінних установок, які виробляють виключно електроенергію, з режиму ПСО. Тепер вони мають купувати газ за ринковою ціною – близько 27,8 тис. грн/тис. кубометрів.

• Підвищення ціни для теплоелектроцентралей з 16 до 21 тис. грн/тис. кубометрів – зростання на 31%.

• Обмеження дії ПСО лише до кінця березня 2026 року без жодних гарантій продовження.

Що це означає на практиці? За розрахунками експертів, собівартість виробництва 1 МВт·год електроенергії:

• при вартості газу 16 тис. грн – приблизно 5,6–6,2 тис. грн;
• при 21 тис. грн – приблизно 7,3–8,1 тис. грн;
• при 27,8 тис. грн – приблизно 9,700–10,7 тис. грн.

Середня ціна продажу на ринку "на добу наперед" у березні 2026 року, за даними "Оператора ринку" становила від 4,8 до 7,4 тис. грн/МВт·год.

Висновок, який підтверджують розрахунки експертів: при ринковій ціні газу когенерація стає збитковою цілодобово. Навіть при 21 тис. грн – збиткова у більшості годин.

Посеред березня – з договором, але без газу

Особливо болісним виявився момент, коли зміни набули чинності. Компанії вже мали укладені договори постачання газу до кінця березня за ціною 16 тис. грн. Вже продали електроенергію на ринку "на добу наперед" за цінами, розрахованими саме з цієї вартості палива.

І раптом "Нафтогаз Трейдинг" повідомляє: ви виключені з ПСО, постачання на попередніх умовах не передбачено. Договір чинний. Додаткових угод про зміну ціни чи припинення не підписано. Але газу за договірною ціною вже немає.

Виробники опинилися в ситуації, коли вони мають зобов'язання з продажу електроенергії за одними цінами, а газ мають купувати за цінами, що в 1,7 раза вищі. Кожна година роботи – це прямий збиток.

Що кажуть цифри по галузі

За даними експертів Асоціації суб'єктів розподіленої та маневрової генерації, фактично працюючі когенераційні установки в Україні – це приблизно 600 МВт встановленої електричної потужності. Для їх роботи потрібно близько 1 млрд кубометрів газу на рік.

Загальне споживання газу в Україні, за оцінкою Міненерго, – 21,8 млрд кубометрів на рік.

Тобто когенерація споживає менше 5% загального обсягу газу країни. 5% – ось ціна збереження сектору, який забезпечує електрику та тепло лікарням, водоканалам, школам і об'єктам ЗСУ під час блекаутів.

При цьому, за наявною в офіційних джерелах інформацією, газ для ПСО купується із трьох джерел: "Укргазвидобування" (7 тис. грн), "Укрнафта" (12 тис. грн) та імпорт (27 тис. грн).

За розрахунками експертів, середньозважена ціна закупівлі газу відповідним суб'єктом – приблизно 15,3 тис. грн. Тобто ціна ПСО 16 тис. грн навіть не була субсидією в класичному розумінні, а певним чином відзеркалювала середню собівартість закупівлі газу.

Наслідки, які вже видно

Вже 11–12 березня на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку значно скоротилися пропозиції на продаж електроенергії від газової генерації. Виробники почали зупиняти установки або обмежувати роботу піковими годинами (5-6 годин на добу), коли ціна електроенергії бодай мінімально покриває собівартість.

Далі – прогнозовано:

• зупинка 600 МВт потужностей – еквівалент енергоблоку великої ТЕС;
• ускладнення проходження осінньо-зимового періоду 2026/2027 – без маневрової генерації дефіцит у піковий час може стати критичним;
• ризик банкрутства генеруючих компаній – значна частина інвестицій здійснена на кредитні кошти, включаючи програму "5-7-9%", а тривалий простій може призвести до дефолту;
• критичне погіршення інвестиційного клімату – зміна правил без попередження створює прецедент, який ускладнює залучення нових інвесторів в українську енергетику;
• ризик зриву Стратегії розподіленої генерації – план на 500 МВт нових потужностей у 2026 році та анонсоване Свириденко підключення 1,5 ГВт до наступного ОЗП стають важкодосяжними.

Судові спори: ризик, який стає реальністю

Окрім економічного та політичного виміру, ситуація з урядовою постановою має конкретний правовий вимір. І тут варто бути відвертим: якщо Кабмін не знайде збалансоване рішення, генеруючі компанії, ймовірно, будуть змушені захищати свої права в суді. Підстави для цього, на думку юристів, є достатніми.

Серед можливих правових підходів:

• Оскарження постанови в адміністративному порядку – зокрема, через невідповідність вимогам ст. 12 закону "Про ринок природного газу" щодо завчасного повідомлення учасників ринку про зміну умов та забезпечення перехідного періоду.
• Звернення з позовами про відшкодування збитків – компанії, які уклали договори постачання газу до кінця березня за ціною ПСО та продали електроенергію за відповідними цінами, зазнали прямих фінансових втрат через фактичну відмову від виконання чинних договорів.
• Для іноземних інвесторів – потенційне звернення до міжнародних арбітражних інстанцій. Зміна регуляторних умов без перехідного періоду та компенсації може розглядатися як порушення двосторонніх інвестиційних угод (BIT).
• Звернення до Бізнес-омбудсмена – як інструмент захисту від порушення принципу регуляторної визначеності та передбачуваності.

Жодна компанія, яка інвестувала сотні мільйонів гривень, спираючись на задекларовану державну політику та чинні договори, не може залишити ці інвестиції без правового захисту. Це не питання бажання – це питання елементарної юридичної гігієни.

Питання лише в тому, чи обере уряд шлях діалогу – чи доведеться шукати відповіді в судових залах.

А ще – борг "Укренерго"

Окрім газової проблеми, когенерація має ще один системний тягар. Заборгованість НЕК "Укренерго" перед учасниками балансуючого ринку, за даними експертів, станом на кінець лютого 2026 року становить 26,6 млрд грн. Затримка розрахунків сягає до 18 місяців.

Тобто виробник купує газ сьогодні за власні кошти, виконує команди "Укренерго" на навантаження – а оплату отримує через рік-півтора. Фактично, приватні компанії безвідсотково кредитують державу, при цьому несучи всі ризики.

Поєднання двох факторів – зростання ціни газу та хронічна затримка розрахунків за вироблену електроенергію – ставить під сумнів економічну доцільність продовження генераційної діяльності.

Рішення та кроки, на які розраховує галузь

Галузь не просить привілеїв. Вона очікує послідовності від держави, яка сама закликала інвестувати.

Перше – повернення ПСО для всіх категорій виробників електроенергії на когенераційних установках – хоча б до кінця 2026 року за ціною, що не перевищує середньозважену закупівельну вартість газу (за розрахунками експертів – 15–16 тис. грн, – за умови залишення адміністративного регулювання державною вартості електрики – "прайс кепів").

Друге – запровадження перехідного періоду щонайменше 30 днів при будь-яких змінах цінової політики – як того вимагає ст. 12 закону "Про ринок природного газу" та відповідає європейській практиці (Директива 2009/73/ЄС).

Третє – врегулювання заборгованості "Укренерго" – розробка прозорого плану-графіка погашення та скорочення строків розрахунків до нормативних.

Когенерація – це не розкіш і не привілей окремого бізнесу. Це критична інфраструктура, яка тримає світло та тепло в містах, коли централізована генерація знищена ракетами.

Інвестори готові підтримувати і відбудовувати енергетичний сектор країни. Водночас галузь очікує, що держава буде дотримуватися своїх обіцянок, або хоча б надасть час та інструменти для адаптації. Інакше "за руку вводити інвесторів" перетвориться на "за руку виводити інвесторів". З ринку.