Від дров до чистих молекул
Ми проаналізували свіжі прогнози норвезької сертифікаційної та консалтингової компанії DNV (Det Norske Veritas), Міжнародного енергетичного агентства (IEA) та Міжнародного агентства з відновлюваної енергетики (IRENA), щоб зрозуміти, куди рухається галузь і яке місце в ній може посісти Україна.
Чому про біоенергетику знову заговорили
Енергетична безпека повернулася на перший план. Війна в Ірані та закриття Ормузької протоки, через яку до лютого 2026 року йшла п'ята частина світового експорту нафти і зрідженого природного газу (DNV), а також російська війна проти України вкотре показали, наскільки вразливі країни, що залежать від імпорту викопного палива. "У нестабільному світі енергетична безпека виходить на перший план", — констатує IEA у World Energy Outlook 2025.
Головний тренд енергопереходу — електрифікація: електромобілі, теплові насоси, сонячні й вітрові станції. Але є галузі, де розетка не допоможе: авіація, судноплавство, металургія, виробництво цементу. Тут потрібні "чисті молекули", тобто палива, які можна використовувати так само, як нафту чи газ, але без додаткових викидів CO₂.
IRENA називає сталу біоенергетику "незамінним доповненням" до електрифікації. За оцінкою IEA, ринок низьковуглецевих палив зросте з приблизно $215 млрд до $390 млрд у 2035 році, і близько 60% приросту дадуть уже добре знайомі біометан, біоетанол і біодизель.
Масштаб галузі часто недооцінюють. Біоенергія забезпечує близько 9% світового постачання первинної енергії і майже 60% усієї відновлюваної енергії (дані Світової біоенергетичної асоціації, WBA), а в ЄС — понад половину споживання відновлюваної енергії (Bioenergy Europe). Щоправда, понад 80% світового обсягу — тверда біомаса, і значну її частину досі спалюють по-старому: як дрова й деревне вугілля.
Від вогнища до високих технологій
Близько 2 млрд людей, тобто чверть людства, досі готують їжу на відкритому вогні (IEA). Цей сегмент поступово скорочуватиметься, натомість зростатиме сучасна біоенергетика: автоматизовані котли, когенерація, біопалива.
За даними IRENA, навіть за нинішньої політики її споживання зросте з 29 ексаджоулів (ЕДж) у 2023 році до 52 ЕДж у 2050 році, а в сценаріях декарбонізації — більш ніж удвічі (рис. 1). Для орієнтиру: 1 ЕДж — це приблизно стільки енергії, скільки дають 28 млрд м³ природного газу.
Змінюється і те, де саме використовують біоенергію. Частка біопалив і біогазу, за прогнозом DNV, подвоїться вже до 2040 року — з 14% до 28%. Попит у будівлях скорочуватиметься, а на транспорті, у промисловості й електроенергетиці — зростатиме (рис. 2).
Уже сьогодні біомаса — головне джерело відновлюваного тепла. В ЄС вона дає 81% "зеленого" тепла, а в централізованому теплопостачанні вже випередила природний газ (Bioenergy Europe). У світовій промисловості біоенергія з великим відривом лідирує серед відновлюваних джерел і покриває близько 11% потреб у промисловому теплі (IEA).
Електроенергія: не обсяг, а гнучкість
У 2024 році біоелектростанції світу потужністю 151 ГВт виробили 698 ТВт·год, тобто близько 7% відновлюваної електроенергії. Лідер — Китай (WBA). За темпами будівництва біоелектростанції не можуть змагатися із сонцем і вітром: у 2025 році у світі додалося лише 2,9 ГВт біоенергетичних потужностей проти 513 ГВт сонячних (IRENA).
Але їхня цінність в іншому: вони працюють тоді, коли потрібно, а не коли світить сонце. В ЄС коефіцієнт використання потужності біоелектростанцій становить 49% проти близько 29% у вітрових і 17% у сонячних. А три чверті електроенергії з біомаси виробляють разом із теплом на когенераційних установках (Bioenergy Europe). Тож майбутнє біомаси в енергосистемі — балансування мереж, де дедалі більше сонця й вітру.
Біометан — найдинамічніший сегмент
Біометан — це очищений біогаз, який за складом не відрізняється від природного газу. Його можна подавати в наявні газопроводи і сховища без жодної модернізації. Прогнози одностайні: біометан зростатиме на 7–8% на рік до 2035 року, утричі швидше за рідкі біопалива (IEA), а світове постачання біогазу до кінця 2040-х може збільшитися з приблизно 2 до понад 9 ЕДж (DNV).
Європа — світовий лідер: у 2024 році тут виробили 22 млрд м³ біогазу та біометану, з них 5,2 млрд м³ біометану на 1620 біометанових заводах (дані Європейської біогазової асоціації, EBA). Проте ціль плану ЄС REPowerEU — 35 млрд м³ біометану у 2030 році — під загрозою: за оцінкою IEA, сукупне виробництво біогазу й біометану в ЄС сягне лише близько 26 млрд м³. Для України це прямий сигнал: на європейському ринку біометану буде дефіцит.
Біопалива: від автомобілів до літаків
У 2024 році у світі виробили 192 млрд л рідких біопалив (рис. 3). Вони покривають лише близько 4% енергоспоживання транспорту, зате це майже 90% усієї відновлюваної енергії в ньому (WBA).
Для легкових авто біопалива — радше перехідне рішення: їх поступово витіснять електромобілі. Зовсім інша ситуація в морі й у небі. Біодизель і зріджений біометан (bio-LNG) можна використовувати в наявних суднових двигунах без переобладнання. До 2060 року, за прогнозом DNV, біоенергія стане найбільшим невикопним джерелом у судноплавстві з часткою 25%.
В авіації стале авіапаливо (SAF) поки що — крапля в морі: навіть у 2030 році воно покриватиме лише близько 2% потреб (IEA). Водночас регламент ЄС ReFuelEU Aviation вимагає 20% SAF уже у 2035 році, а біологічне SAF коштує у 2–3 рази дорожче за звичайний авіагас. Тож попит буде, і чималий.
Промисловість, від'ємні викиди та незалежність
У промисловості біомаса — одне з небагатьох готових рішень, щоб замінити вугілля й газ у високотемпературних процесах і як сировину для хімії. DNV прогнозує, що її промислове споживання зросте з 12 до 17 ЕДж до 2060 року.
Окрема історія — від'ємні викиди парникових газів. Рослини поглинають CO₂ під час росту. Якщо під час спалювання біомаси вловити цей CO₂ і закачати під землю (технологія BECCS — біоенергетика з уловлюванням і зберіганням вуглецю), вуглець фактично вилучається з атмосфери. IRENA вважає BECCS необхідною, щоб повернутися до траєкторії 1,5 °C. За прогнозом DNV, викиди від спалювання біомаси стануть від'ємними вже з 2043 року. Але поки що це ніша: у світі вилучають близько 1 млн т CO₂ на рік, тоді як у сценарії нульових викидів до 2035 року потрібно 660 млн т (IEA).
Нарешті, біоенергетика — це власний ресурс. ЄС імпортує лише 5% біомаси, яку споживає, проти 98% нафти й газу (рис. 4). Ще один бонус — клімат: у 2022 році біоенергетика допомогла ЄС уникнути близько 300 млн т викидів CO₂ (Bioenergy Europe).
Але є і межа: сталої біомаси обмаль. Усі звіти наголошують, що головне обмеження — сировина, а не попит. Тому пріоритет — відходи й залишки, а не культури, що конкурують із продовольством.
Шанс для України
Для ЄС біоенергетика — другий після електрифікації інструмент декарбонізації, і, за IRENA, Європі знадобиться її імпорт. Україна з потужним аграрним сектором — природний кандидат у постачальники.
Найбільш готовий до експорту продукт — біометан. IEA оцінює потенціал його виробництва в Україні лише з відходів і залишків у приблизно 11,6 млрд м³ на рік, а Біоенергетична асоціація України з урахуванням покривних культур — до 21,8 млрд м³ на рік.
Нині в Україні працюють 6 біометанових заводів потужністю 106 млн м³ на рік. Перший експорт до ЄС відбувся у лютому 2025 року, а за 2025–2026 роки до Європи вже поставили майже 26 млн м³. До 2028 року очікується запуск ще шести заводів. Державна програма (постанова Кабміну № 514) ставить ціль — понад 1 млрд м³ у 2030 році і близько 2,1 млрд м³ у 2035 році.
Щоб український біометан розвивався, треба закрити дві прогалини:
- Доступ до бази даних ЄС (Union Database) і взаємне визнання гарантій походження. Без цього українські молекули не враховуються в цілях країн ЄС. Обидва кроки передбачені державною програмою.
- Справедливе оподаткування. Паливо з біомаси в Україні досі обкладають податком на викиди CO₂ як викопне.
Крім біометану, Україна може постачати тверде біопаливо, сировину для SAF і гідроочищених рослинних олій (HVO, так званого відновлюваного дизеля), а також біогенний CO₂ для синтетичних палив. Головне завдання — перестати бути лише експортером зерна, олії та деревини і стати постачальником сертифікованих енергоносіїв із високою доданою вартістю. Ринок уже чекає: ЄС не встигає виконати власні цілі, а світові потрібно дедалі більше "чистих молекул".
Співавтор: Семен Драгнєв, кандидат технічних наук, експерт Біоенергетичної асоціації України