Колонки

"Найкращий спосіб руйнації капіталізму - знищення його системи грошового обігу", - заявляв свого часу Володимир Ленін. Це можна застосувати і до сьогоднішньої світової економіки.

Вдумайтеся у ці цифри: у країні 2,5 мільйона інвалідів! Скільки з них за новим законом втратять право на пенсію і будуть випрошувати у держави жебрацьку соціальну допомогу?

Днями зустрічалася з естонським колегою, який у властивій йому саркастичній манері сформулював сподівання, пов'язані з європейською інтеграцією його країни: "Після вступу в ЄС кожен естонець вечорами тужить за варенням з ревеню".

У Данилишина - своя камера, свій унітаз і своя раковина. Має ліжко, табуретку. Йому дозволено мати чистий папір і ручку. Тюремний регламент не дозволяє жодної техніки, навіть радіоприймача на батареях. Тюрма навіть у ЄС є тюрмою.

Радо Новий рік зустрічатимуть двірники столиці: мерія пообіцяла їм підвищену зарплату - значно більшу, ніж у докторів наук. І це правильно, бо у смітті жити важко, а без науки - скільки завгодно, що з успіхом демонструє влада.

Тепер, після ліквідації Держкомпідприємництва, раджу власникам компаній починати свій робочий день з перегляду реєстру, щоб переконатися, що ви все ще господарі на своїх підприємствах.

Зарозумілі професіонали не винесли жодних уроків з кризи. Стало лише гірше. Уряди, отримавши мандат приручити фінансові ринки, створили багато шуму і люті, але мало перетворень.

Треба визнати: держава не зможе довго дотувати теплову генерацію і вугільну промисловість, а бізнес двічі подумає, чи вкладати кошти у нереформований сектор з непередбачуваною політикою. Це неминуче призведе до зниження попиту на вугілля.

За 19 років чисельність апарату держуправління виросла у 6 разів, а реальне безробіття сягнуло 10%, масове скорочення чиновників - це подія державного масштабу.

Так і хочеться звернутися до президента, який, за чинною Конституцією, може створити такий регуляторний орган: поверніть "дисидента у владі", бо тільки це дозволить подолати свавілля бюрократії і дати шанс для розвитку.

Для збереження паритету потрібно було б протягом 2010 року девальвувати гривню на 6-7%, а не тримати фіксований курс, як це робив Нацбанк. Ще більшим розрив між показниками інфляції в Україні та США був у більшості з років останнього десятиліття.

Україна, сліпо прийнявши хрест попиту і пропозиції на робочу силу, і залишивши поза увагою ідеологію визначення зарплатні "шляхом суперечок і торгу", отримала небачені перекоси у розподілі доходу на користь капіталу.