Чому підприємцям складно поїхати за кордон або Як бюрократія закриває шлях до ЄС

І для ВПК, і для запуску бізнес-проєктів важливі зовнішньоекономічні операції, а в умовах падіння купівельної спроможності українців, руйнування інфраструктури та девальвації гривні бізнес потребує можливості виїздити за кордон.

Цілі виїзду – переговори, організація логістичних ланцюгів, навчання й обмін досвідом, презентації на ділових форумах, пошук ринків та інвесторів для виробництва, укладання контрактів, надходження валюти в країну.

Бізнесу необхідні живі зустрічі. Досвід двох років пандемії та 2,5 року дії режиму воєнного стану свідчить, що не всі комунікації варто проводити в онлайн-форматі і не всі угоди слід візувати електронними підписами.

Їхати в Україну партнери відмовляються через безпекові ризики, а анонсована система "єВідрядження" досі не запущена. Хоча й до неї є багато запитань.

Чому у фірмі мають працювати мінімум десять осіб? Звідки позиція випускати підприємця на сім днів, збільшуючи ризик неповернення? Цього недостатньо, коли відбувається взаємодія з компаніями на різних континентах.

Бути ближче до клієнтів

Я не вірю в бізнес-девелопмент лише з України. Цифровий формат не покриває потребу в представленості за кордоном. Треба якщо не жити там, то хоча б їздити.

Для розширення в Євросоюзі та створення мережі клієнтів я виграв грант Єврокомісії за програмою для молодих підприємців. Серед можливостей проєкту – бізнес-обмін на шість місяців з Ardevur Commodities Holding Ltd і відкриття нашого офісу в Connecticlub на Мальті, у місті Моста.

ЄС дає доступ до host entrepreneur, аби дослідити Лондонську біржу металів, Інкотермс. Перемовини про це вів з головним операційним директором і співзасновником холдингу Мілко Массіміліані. Ми обоє спеціалізуємося на експорті виливків чавуну й нержавіючої сталі, коліс для насосів, автомобільного литва.

Серед моїх з Ardevur пріоритетів – діяльність їх словацького офісу (вони також представлені в Італії, Марокко та Гонконзі). Протягом війни Україна завдяки географічній близькості наростила імпорт-експорт із Словаччиною (84% – продукція металургії). Вона також важлива як переправа вантажів до Австрії і Чехії.

Зменшити воєнні ризики

Говорив про це своєму давньому знайомому, першому заступникові голови обласної адміністрації. Молодий, розумний, правильно мислить. Вислухав. Жодних натяків на корупцію. Погодився, що це потужна допомога ініціативі "Зроблено в Україні". Проте є нюанс: у них "немає таких повноважень".

Ок. За мовчазної згоди ОВА систему "Шлях" регулярно використовують не лише в бізнес-поїздках, відрядженнях посадовців та депутатів, а й для ганебної втечі псевдоволонтерів від призову. Чому такий дозвіл подекуди не можуть мати реальні волонтери, натомість ухилянти за хабарі отримують його безперешкодно?

Як би дико це не звучало, але нормативно-правовими актами робота військових адміністрацій у системі "Шлях" не врегульована. Зокрема – щодо принципу територіальності. Ти можеш бути зареєстрований у Києві, але податися через Сумську ОВА. Як наслідок – різні тактики.

Кожен знає, що для виїзду по "гуманітарку" в іншу країну чоловіка призовного віку має подати благодійна організація. Кожен чув, що можна не бути волонтером, а виїзд "купити". Моя колега, head of legal групи, яка інвестує в ГМК, сказала мені: "Виріши проблему через один з фондів. Питання – скільки це буде тобі коштувати".

Такі речі підривають моральний дух і довіру до інституцій. Особливо з огляду на те, що я будую сімейний бізнес з нуля, а мій батько – ветеран, який виконував бойові завдання на Куп’янсько-Лиманському, Харківському напрямках та біля Соледару.

Але я підприємець і я впертий, тому вирішу цей кейс. Чи через умови бронювання, чи через процедури GR однієї з бізнес-спільнот. Від того, що я зупинюся, не виграє ніхто. Краще поїхати відкривати філію в ЄС, заробляти, набиратися досвіду, повернутися, з новими оборотами завойовувати ринок і створювати робочі місця.

Мінімізувати корупційні фактори

Україна програє від заборон, які штовхають на пошук нестандартних схем. Коли людина у відділі розгляду та реєстрації документів МЗС каже, що вона 25 років працює в міністерстві і наперед знає, що в мене нічого не вийде, це "треш".

До слова: додзвонитися в департамент консульських служб неможливо. Перевірте. Я не дивуюся, чому листування голови Офісу президента і неформальні комунікації з радниками світових лідерів мають більший ефект, ніж робота МЗС.

Коли в приймальні першого заступника міністра обіцяють допомогти і просять надати документи, після чого колеги з Мальти надсилають офіційного листа і не отримують відповіді, то я розумію природу заяв, що "МЗС не вистачить сил не втратити 7,5 млн українців за кордоном, тому маємо створити Міністерство єдності".

Радниця одного з міністрів віч-на-віч сказала, що МЗС сприяє відрядженням тільки "друзів". Є чиновники, які можуть заручитися додатковою підтримкою для країни, привезти допомогу, мають унікальні контакти, але не МЗС – там говорити ні з ким.

Чи зможемо так вивести платників податків з тіні і дати роботу громадянам, які вирішать повернутися? Чому з процедури отримання дозволів роблять таємницю? Тоді як витрачений на відрядження недешевий робочий час заброньованих державних службовців оплачується з бюджету.