Українська правда

Реформування водоканалів: укрупнення заради розвитку

Дмитро Новицький - 9 листопада 2021, 13:14

Водні ресурси — стратегічний ресурс будь-якої держави. Криза, викликана дефіцитом питної води, буде набагато серйозніша від нафто-газової. 

Саме тому, актуальним для України стає питання збереження та раціонального використання водних джерел, у тому числі за рахунок ефективної роботи підприємств водопровідно-каналізаційної галуз (ВКГ)і.

Виробництво води і надання каналізування в цілому в Україні надають майже 300 підприємств ВКГ, а також близько 700 неспеціалізованих підприємств. 

Крім того, деякі додаткові послуги з водопостачання забезпечуються іншими міністерствами та відомствами. В Європі спостерігається тенденція укрупнення підприємств шляхом об’єднання невеликих водоканалів у більш потужні. 

Великі водоканали мають нижчу собівартість кубометра води за рахунок оптимізації витрат та більше власних ресурсів для технічного переозброєння об'єктів інженерної інфраструктури.

Реформування галузі. Світовий досвід

В європейських країнах найважливішими напрямами реформування і розвитку ВКГ є регіоналізація або об’єднання підприємств водопостачання та водовідведення.

Виділяють три моделі функціонування природних монополій в секторі ВКГ: "англійська", "французька" і "нідерландська". 

Як уникнути водного колапсу

Так в Англії і Уельсі власниками систем водопостачання і водовідведення є приватні компанії, а в Шотландії, Північної Ірландії — державні підприємства комунального водного господарства. 

У 1974 р управління і експлуатація систем водопостачання і водовідведення, яке виконувалося приблизно 1400 організаціями, були передані десяти регіональним державним підприємствам. У 1989 році вони були одночасно приватизовані.

"Французька" модель управління призвела до утворення великих, вертикально інтегрованих приватних транснаціональних компаній з водопостачання, які були створені у Франції вже в 19 столітті: Générale des Eaux / Vivendi Environment, Societe Lyonnaise des Eaux. 

Пізніше була заснована третя за величиною компанія Societe d'Amenagement Urbain et Rural (SAUR / Bouygues).

Конкуренція на основі порівняльного аналізу ("бенчмаркінгу") в Нідерландах здійснюється за принципом орієнтування на кращих. Компанії водопостачання в Нідерландах мають більшу фінансову та управлінську незалежність, ніж муніципальні підприємства комунального водного господарства в інших країнах ЄС (наприклад, Данія, Австрія, Ірландія).

Голландські підприємства — акціонерні товариства. Муніципалітет, якому належить контрольний пакет акцій, делегує їм право на управління інженерною інфраструктурою. 

Через високу щільність населення та малі відстані між містами, основна тенденція розвитку системи управління водопостачанням в Нідерландах полягає в об'єднанні підприємств комунального водного господарства. 200 малих компаній Нідерландів були об'єднані в 40 середніх. 

У перспективі планується створення 10 самостійних міжрегіональних підприємств водопостачання у вигляді акціонерних підприємств, основні засоби яких будуть перебувати у власності муніципалітетів.

Міжрайонні опорні водоканали

Іноземний досвід "в чистому вигляді" при трансформації системи управління використати неможливо. Варіантом може бути створення (на базі існуючих) мережі опорних міжрайонних водоканалів, які будуть обслуговувати від 100 тис осіб.

Поточне фінансування підрозділів ВКГ з боку опорних міжрайонних водоканалів може здійснюватися за принципом бюджетування, а їх структура включатиме: бухгалтерію, юридичний, IT, планово-економічний відділи і цілодобові диспетчерські служби.

Підрозділи в селах та селищах будуть виконувати функції з експлуатації та технічного обслуговування; здійснювати аварійно-ремонтні роботи, а також контроль за реалізацією води і каналізування. 

Регіоналізація дозволить зосередити всі підрозділи ВКГ в складі опорних міжрайонних водоканалів області, які зможуть здійснювати функцію управління всіма об'єктами регіону, володіючи відповідною матеріально-технічною базою.

Важливим є питання фінансування таких опорних водоканалів для реорганізації. Додаткові витрати треба передбачити окремим "рядком" у Державній цільовій програмі "Питна вода України", яку нещодавно схвалив Кабмін і вона має бути направлена для затвердження до Верховної Ради.

Об’єднання водоканалів. Українські кейси

Яскравий приклад успішної роботи в цьому напрямку — Обласне комунальне виробниче підприємство "Дніпро – Кіровоград". Запобігти зростанню тарифу на послуги водопостачання та водовідведення підприємству вдалося завдяки об’єднанню водоканалів Кропивницького, Знам’янки, Олександрії та Світловодська в 2012 році. 

За роки, які пройшли з того часу, підприємство значно покращило показники своєї діяльності. 

Об’єднання дало змогу застосовувати єдиний підхід до технологічного режиму роботи всієї системи: насосне обладнання перемістили між об’єктами підприємства в найбільш доцільне місце, що дало змогу вивести енергозатратне обладнання в аварійний резерв та провести модернізацію основних засобів. 

В результаті оптимізації схеми роботи обладнання відбулося зменшення питомих витрат електроенергії, а також вдалось зменшити втрати та витрати води в водопровідних мережах.

До таких прикладів можна віднести також Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу", яке надає послуги водопостачання споживачам 289 населених пунктів, послуги водовідведення споживачам 79 міст і селищ Донецького регіону. До складу підприємства входить майже 30 підрозділів, якими централізовано керує єдиний апарат управління. 

Укрупнення: складно, але необхідно

Укрупнення – це процес надзвичайно складний з юридичної та технічної точки зору. Гостро стоїть питання відсутності мереж, що з’єднали б великі міста з передмістям. 

Сьогодні в більшості дрібних населених пунктів немає централізованої системи каналізації, непоодинокі випадки, коли обслуговуючі житлові будинки організації зливають каналізаційні стоки на територію зелених зон, що є порушенням природоохоронного законодавства України з відповідними ризиками для здоров'я та життя людей. 

Водночас великі водоканали зазвичай мають вільні потужності як у системі водопостачання, так і в системі водовідведення. 

Більшість водопровідних станцій проєктувались у часи індустріального розвитку міст, і після закриття великих промислових підприємств — головних споживачів води, вони працюють лише на половину потужності. 

Укрупнення водоканалів вже сьогодні може допомогти налагодити постачання в пристоличні населені пункти якісної питної води та забезпечити там надійне та безпечне для довкілля каналізування.

Така стратегія також дає можливість раціонального розподілу фінансових ресурсів та матеріалів для здійснення ремонтних робіт або заходів з модернізації об’єктів. 

Чітка вертикаль системи управління галуззю з розвиненим ринком послуг водопостачання та каналізування, інженерних, консультаційних послуг, дозволить ефективно функціонувати підприємствам водопровідно-каналізаційної галузі України.