На довгу перспективу: як змінюються вимоги НБУ для капіталу банків

Банківський сектор України знаходиться на порозі впровадження першого буфера капіталу.

Уже з початку 2020 року банки повинні будуть не лише виконувати мінімальні вимоги до достатності капіталу, але і забезпечити наявність буфера консервації капіталу, який спочатку складатиме 0,625%, але до 2023 року поступово зросте до 2,5%.

Формування буферу консервації має на меті створити в некризовий період запас капіталу банку понад мінімальні вимоги для поглинання можливих втрат і убезпечити банк від порушення мінімальних вимог до достатності капіталу в майбутньому.

Цей інструмент сприятиме забезпеченню фінансової стабільності, оскільки він посилить здатність банків поглинати збитки.

Чому це важливо? Як і для будь-якої компанії, для банку достатній рівень капіталу є основним свідченням платоспроможності.

Саме капітал поглинає можливі збитки від господарської діяльності. Наявність капіталу дозволяє продовжувати роботу та повертати позичені ресурси у разі, якщо підприємство зазнає суттєвих втрат.

При цьому роль капіталу для банку є суттєво вагомішою, ніж для нефінансових компаній.

Банки мають доступ до коштів населення та бізнесу, які переважно не є професійними інвесторами, а отже, не завжди можуть самостійно належно оцінити ризики вкладень.

Тому регулятор встановлює вимоги до капіталу банків для збереження коштів вкладників.

Мінімальний необхідний рівень капіталу залежить від того, які ризики несе фінустанова і які збитки можуть виникати в ході її діяльності.

Найвагомішим ризиком у діяльності банків є кредитний, тобто ризик втрат через неповернення кредитних коштів позичальниками.

Переважну частку капіталу банки утримують на покриття саме цього ризику.

[BANNER1]В основу підходів до розрахунку необхідного рівня капіталу покладено такий принцип – його має бути достатньо для покриття неочікуваних збитків через настання певних непередбачуваних негативних подій, які не можна спрогнозувати.

Під очікувані збитки, тобто ті, що регулярно виникають у процесі роботи банку та можуть бути достовірно оцінені із використанням статистичних моделей, банк формує резерви.

Капітал же дає змогу банку поглинути значні збитки, що перевищують очікувані, наприклад, у разі розгортання глибоких економічних криз.

Тож регулятор зацікавлений у тому, щоб розмір капіталу банку був щонайменше таким, який не допустить неплатоспроможність фінустанови та втрату грошей вкладників навіть у несприятливих зовнішніх умовах.

Але з позиції банку не все так однозначно. Кожен банк комерційно зацікавлений мати якомога меншу частку власних коштів, а фінансуватися переважно за рахунок запозичень, тобто депозитів населення та бізнесу.

Таким чином акціонери прагнуть максимізувати віддачу на вкладений капітал.

Збільшення власного кредитного портфеля за рахунок залучених коштів простіше, швидше і дешевше ніж зростання за рахунок коштів акціонерів.

Тому цей шлях привабливий для банків. З макроекономічної точки зору, він стимулює швидше зростання кредитування, яке, щоправда, може обернутись накопиченням надмірних ризиків.

Додаткові ж вимоги до капіталу можуть стримувати кредитну експансію та зростання фінансового сектору, але в той же час посилювати стійкість окремих банків та системи в цілому до можливих шоків.

Баланс між перевагами для зростання ринку та фінансовою стабільністю має забезпечуватись через оптимальний рівень вимог до капіталу.

За чинними вимогами, банки мають дотримуватись нормативу адекватності основного капіталу в розмірі 7% до активів зважених на ризик і нормативу достатності регулятивного капіталу – 10%.

І тепер на додаток до мінімальних вимог до достатності капіталу для банків також буде встановлено ряд буферів, які мають складатись із елементів основного капіталу. Як вже згадувалося вище, першим буфером, що запрацює вже від початку 2020 року, є буфер консервації у розмірі 0,625%.

Цей буфер є обов’язковим для всіх банків. Його розмір буде поступово збільшуватись до 2,5% до початку 2023 року.

[BANNER2]За потреби НБУ може прийняти рішення про необхідність формування банками контрциклічного буфера капіталу.

На відміну від буфера консервації, його значення може варіюватись залежно від стадії фінансового циклу: зростати у періоди активного кредитування та накопичення боргів і зменшуватись у періоди рецесії.

Це даватиме змогу банками використовувати накопичений раніше капітал для поглинання збитків без порушення нормативів.

Найближчими роками не планується активація цього буфера через низьке боргове навантаження на економіку країни та помірні темпи відновлення кредитування.

Однак у подальшому він може сягати 2,5%.

Ще один буфер капіталу, який буде активовано згодом – буфер системної важливості. Після перегляду методології перелік системно важливих буде змінено.

З часом для таких банків залежно від рівня їхньої системної важливості буде встановлено буфер розміром до 2%.

За попередніми оцінками, більшість банків без будь-яких труднощів зможуть виконувати підвищені вимоги до капіталу.

Але низка фінансових установ має провести підготовчу роботу зі збільшення статутного капіталу або накопичення прибутків для того, щоб відповідати новим вимогам після їх впровадження.

Усі ці зміни покликані підвищити стійкість як окремих фінансових установ, так і системи в цілому.

У результаті це гарантуватиме стале економічне зростання без ризиків втрат для бізнесу та домогосподарств.