Угоди про розподіл продукції — законна корупційна яма

Одним з найбільш корумпованих секторів української економіки є видобувна галузь.

За доступ до українських копалин точиться постійна непрозора боротьба між олігархами та фінансовими групами.

Це нездоланна перепона для великих інвесторів та міжнародних корпорацій, які могли б почати роботу в Україні.

Усім відомий скандал щодо Юзівського газового родовища, що за площею утричі перевищує Люксембург. Право на його розробку внаслідок "відкритого конкурсу" при Кабінеті міністрів отримала нікому невідома компанія Yuzgaz B.V.

У 2012 році одна з найбільших у світі транснаціональних нафтогазових компаній Royal Dutch Shell стала переможцем першого конкурсу на укладення угоди про розподіл добутої продукції на Юзівському родовищі. Крім Shell, у конкурсі брали участь американська Exxon Mobil і російсько-британська ТНК-BP.

У 2014 році у зв'язку з війною на Донбасі Shell оголосила про форс-мажор і закрила проекти в Україні.

У жовтні 2015 року оголошується новий конкурс щодо цього родовища. Залучити світових гігантів не вдається, тому в березні 2016 року в Люксембурзі створюється інвестиційний фонд Emerstone Capital Partners, який через дочірню компанію Emerstone Energy у червні 2016 року реєструє компанію Yuzgas B.V.

Нідерландський офшор нашвидкуруч створює сайт і подає документи на конкурс. Через місяць після створення Yuzgas B.V. стає переможцем. Скромне оголошення про "нового інвестора" надрукувало офіційне видання "Урядовий кур'єр".

Така нескладна схема стала можливою через цікаву норму, закріплену у статті 7 закону "Про угоди про розподіл продукції". Там вказується, що рішення про проведення конкурсу на укладення угоди про розподіл продукції ухвалює Кабінет міністрів України за поданням міжвідомчої комісії.

За результатами розгляду та оцінки поданих матеріалів міжвідомча комісія готує і подає уряду висновки та пропозиції щодо визначення переможця конкурсу. Переможець визначається Кабінетом міністрів протягом строку, встановленого цим же законом, з урахуванням пропозицій міжвідомчої комісії.

Жодного натяку на ProZorro, жодних зрозумілих критеріїв щодо визначення переможця. Є тільки повноваження уряду та незрозумілої міжвідомчої комісії. Трагічності додає те, що ця норма діє з 2011 року. За цей період за корупційною схемою угод про розподіл продукції держбюджет втратив шалені гроші.

Норму про загадкову міжвідомчу комісію, яка впливає на остаточне рішення щодо інвестора, було включено до тексту закону 13 серпня 2013 року після ухвалення законопроекту №2291, поданого депутатом Олександром Онищенком.

Саме він згодом стане фігурантом гучної справи НАБУ щодо газової схеми, де використовувалася схожа модель, але з договорами про спільну діяльність.

НАБУ щодо цієї скандальної справи в процесі досудового розслідування встановило, що протягом січня 2013 року — січня 2016 року "Укргазвидобування" уклала низку договорів про спільну діяльність з приватними підприємствами.

У рамках спільної діяльності до процесу були залучені посередники — товарні біржі, які встановлювали занижені ціни на газ. Ринкова вартість газу тоді становила 7 057,51 грн за тис куб м, проте біржі реалізовували його за ціною 2 640 грн за тис куб м на користь певних суб'єктів господарської діяльності.

За попередніми даними, в результаті викритої газової схеми державі було завдано 3 млрд грн збитків, з яких 1,6 млрд грн — це кошти, отримані в результаті перепродажу газу посередниками та виведені через фіктивні підприємства. Тобто 1,3 млрд грн — це несплачена сума ренти за користування надрами.

Три мільярди вкрадених гривень лише за однією схемою, яка стала відома НАБУ. Найгірше, що ця схема досі діє, адже зміни до закону не ініціюють ні депутати, які борються з корупцією, ні члени Кабінету міністрів.

Скільки грошей буде розкрадено, які компанії-одноденки отримають найкращі родовища корисних копалин в Україні, невідомо. "Відкриті" конкурси тривають.