Мабуть, кожен, хто бачив радянське кіно, знають про підприємство "Свема".

Проте мало хто знає, що за брендом стратегічного радянського підприємства вже давно нема колишніх активів і виробництва.

Більше того: з середини 2015 року розпочато процедуру ліквідації у зв'язку з визнанням його банкрутом.

Тимчасом АК "Свема" регулярно потрапляє до приватизаційних списків. От і зараз вона стоїть у планах фонду на грудень.

Таких підприємств, як свідчить проведена нами недавно інвентаризація, чимало. Жоден з голів фонду не хотів взяти на себе відповідальність і просто сказати про те, що деякі з державних підприємств існують лише на папері.

Однак далі з цим тягти просто небезпечно - як для підприємств, які лишаються у держвласності, так і для всього приватизаційного процесу.

Чи можна завадити знищенню держпідприємств і "тіньовій приватизації"?

Навколо кожного об'єкта завжди існував конфлікт інтересів, розворушивши який, можна отримати як мінімум судові процеси і звинувачення у "зраді державних інтересів", а як максимум - особисті погрози і зрив приватизаційної кампанії.

Останній приклад - ситуація довкола "НДІ електромеханічних приладів". Фонд давно вже не має презумпції невинності. Воно й не дивно, враховуючи те, як проводилася приватизація, і яке ставлення до неї склалося у суспільстві.

Усі наші волання про те, що 60% вчасно не приватизованих підприємств стають банкрутами, нікого не лякають. Як не лякає і те, що підприємства, які потрапляють у приватизаційних перелік, швидко доводяться до банкрутства і взагалі зникають.

Зате усі бояться самого слова "приватизація", не розуміючи, що за ним насправді стоїть можливість відродження об'єктів - за наявності правильного інвестора.

Щоб зламати схеми "тіньової приватизації", і щоби їх злам не залежав від особистості голови фонду та його рішень, слід почати із законодавства.

Брейн-сторм, проведений нами разом з МЕРТ, EBRD, IMF, IFC та USAIDE у межах міжвідомчої робочої групи з питань приватизації, показав: у нашому законодавстві є надто багато дір, які заважають проведенню прозорого приватизаційного процесу. Це стосується не лише питання "тіньової приватизації".

На базі цього аналізу ми підготували пропозиції до законодавства, аби врятувати хоча б ті підприємства, які вже потрапили до приватизаційного списку.

У першу чергу, ми пропонуємо обмежити діяльність цих підприємств: заборонити здійснювати операції на великі суми без погодження з органами приватизації, у тому числі брати кредити, а також укладати контракти довше, ніж на півроку.

Крім того, якщо підприємство потрапляє до приватизаційного переліку, з цього моменту слід припиняти провадження у справах про банкрутство, якщо вони є, як мінімум, на рік. А також - забороняти його використання як об'єкта застави.

Метою цих вимог є елементарне збереження державного майна - щоб на момент приватизації раптом не з'ясувалося, що приватизовувати вже нічого.

Доцільно включити до контрактів з керівниками держпідприємств, що підлягають приватизації, зобов'язання забезпечити цілісність їх майнових комплексів і встановити повну матеріальну відповідальність за збереження активів.

Слід законодавчо закріпити необхідність і порядок співпраці між державними органами приватизації та державними фіскальними і статистичними органами, щоб ФДМ своєчасно отримував актуальну інформацію про стан держпідприємств.

Якщо уряд схвалить наші пропозиції, їх буде оформлено у вигляді законопроектів з правками до чинного законодавства. Це буде значним кроком до встановлення зрозумілих приватизаційних правил.

Усе-таки я не полишаю амбітну ідею створення Кодексу приватизації - збірки базових документів, які б регулювали усі напрями діяльності фонду: продаж держмайна, оренду, корпоративне управління, регулювання оціночної діяльності.

Це повинні бути нові документи, а не правки до старих, і вони мусять скасувати існуючу нормативну базу. Наразі кількість документів, якими регулюється діяльність фонду, надто велика. Вони суперечать один одному, створюючи плутанину і шпарини для використання у приватних інтересах.

Такий кодекс повинен стати прикладом універсального законодавства, яке буде діяти незалежно від того, хто прийде до влади чи очолить Фонд держмайна.

Якщо ми знайдемо фінансування і почнемо працювати над цим кодексом, то його можна створити до кінця 2016 року. Туди б увійшли і новий закон про концесію, і положення про відбір та оплату послуг радників, і вимоги до інвесторів у площині захисту національних інтересів, і зміна порядку підготовки об'єктів до приватизації.

Тоді залишиться "небагато": переконати парламент попрацювати на благо інвестиційного клімату країни, а учасників процесу - грати за новими прозорими правилами.

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.