Верховна Рада зробила ще один формальний крок, підтримавши у другому читанні проект щодо реструктуризації валютних кредитів за пільговим курсом.

Я знову проголосував проти, оскільки вважаю запропонований варіант абсолютно неприйнятним і просто нежиттєздатним.

На мою думку, існує велика вірогідність, що у разі прийняття проекту в цілому його ветує президент.

Тому популістські обіцянки, що дають марну надію людям, які вже не одну ніч провели у наметах під НБУ, є, щонайменше, цинічними.

Вкотре спробую обґрунтувати свій погляд на вирішення цієї справді болючої проблеми.

На реструктуризацію всіх валютних кредитів, як це пропонується в законопроекті, за курсом 5 грн потрібно знайти близько 110 млрд грн. Для довідки: на оборону і безпеку у 2015 році в країні, де йде війна, виділено 90 млрд грн.

Не треба бути великим фінансистом, щоб зрозуміти очевидне: реалізація цього закону неможлива, про що красномовно свідчать прості розрахунки. Так, 110 млрд грн - це 7% ВВП України. Проблема валютних кредитів стосується лише 200 тис українців або 0,5% населення України.

Отже, для вирішення проблем цієї невеликої групи громадян ми повинні забрати гроші в пенсіонерів, лікарів та військових.

Хочу підкреслити, що значна частина валютних кредитів була витрачена не на купівлю соціального житла. Кошти йшли на придбання великих дорогих квартир, зокрема, у центрі Києва, статусних автомобілів.

Очевидно, що за таких умов можна зробити лише дві речі.

Перше - зосередитися на розв'язанні найбільш болючих соціальних проблем позичальників.

На одного громадянина в середньому припадає 21 кв м площі. Цей показник використовується і як граничний розмір площі, на яку поширюється дія субсидій на комунальні послуги. Очевидно, що реструктуризація валютних позик для квартир, де площа на одного мешканця перевищує зазначений показник, неприпустима.

Учасники акції, які 21 травня 2015 року пікетували Верховну Раду з вимогою прийняти закон про реструктуризацію валютних позик, підпалили шини. Фото unian.net

Ті, хто брали кредити, добровільно йшли на валютний ризик. На мою думку, допомагати реструктуризувати позики за пільговим курсом варто лише у тому випадку, якщо позичальник не зміг розрахуватися через непередбачені обставини. Це, насамперед, втрата роботи, важка хвороба, що призвела до інвалідності.

Переконаний, що в такій ситуації ми повинні зробити все можливе, аби люди не опинилися на вулиці.

На мою думку, слід виробити прийнятні критерії реструктуризації кредитів позичальників, які не викликатимуть жодних сумнівів стосовно їх соціальної спрямованості. Позичальники повинні зрозуміти, що великі та дорогі квартири здоровим працюючим людям ніхто дарувати не буде.

Друге - слід вирішити технічні проблеми реструктуризації кредитів. В Україні, на жаль, фізичні особи можуть залишатися в борговій ямі до кінця життя: законодавство не дозволяє їм визнавати себе банкрутами.

У цивілізованих країнах банкрутство - це процедура захисту від кредиторів. Цей процес дозволяє будь-кому у встановленому порядку очиститися від боргів і почати життя з чистого аркуша.

Нижче - інфографіка та основні положення законопроекту щодо банкрутства фізосіб, який планується подати на розгляд парламенту найближчим часом.

Натисніть для збільшення

Наостанок. Після того, як я опублікував свою точку зору стосовно реструктуризації валютних кредитів, на мене образилося багато позичальників. Я адекватно ставлюся до критики, але моя позиція щодо відхилення законопроекту 1558-1, насамперед пов'язана з усвідомленням його повної нежиттєздатності.

Я не хочу грати на почуттях громадян і давати обіцянки, які не можуть бути втілені в життя. На мою думку, політики повинні казати правду, якою б неприємною вона не була, щоб громадяни знали реальний стан справ у країні.

Повторюсь: я проти конвертації за пільговим курсом для всіх, але готовий максимально сприяти прийняттю рішень, які допоможуть людям у безвиході.

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.