Шановний Павло Зуб'юк висловив свою точку зору щодо законопроекту №2876, який пропонує суттєво підвищити акцизи на пиво в Україні, і зажадав широкої дискусії та фахових аргументів.

Спробую дати такі аргументи, оскільки фахово займаюся проблемами алкогольної політики вже більше 20 років.

На доказ своєї фаховості навожу посилання на свої наукові статті в зарубіжних та українських виданнях.

У цих статтях я показав, що в Україні спостерігається дуже високий рівень смертності від причин, які прямо чи не прямо пов'язані із споживанням алкоголю.

Для зменшення такої смертності недостатньо "боротися" з тими, кого вважають п'яницями та алкоголіками.

Світові наукові дослідження, узагальнені в документах ВООЗ, показують, що в усіх країнах медичні, соціальні та економічні проблеми, викликані алкоголем, жорстко пов'язані з рівнем його середньо-душового споживання.

При збільшенні рівнів споживання збільшується і більшість проблем, а коли вони падають, зменшуються і проблеми.

Жорстке співвідношення між середньо-душовим споживанням алкоголю і числом людей, які споживають алкоголь у великих кількостях, свідчить, що головною політичною метою повинне бути скорочення рівнів споживання алкоголю в країні.

У виданій за сприяння ВООЗ монографії "Алкогольна політика та суспільне благо", яка є своєрідною "Біблією" алкогольної політики, зазначено, що "у більшості випадків речовиною, яка вважається причиною алкогольних проблем, є етиловий спирт, незалежно від того, міститься він у пиві, вині або міцних спиртних напоях".

Тобто нема жодного сенсу пропагувати заміну одного напою іншим, якщо загальне їх споживання не зменшується.

У спільному документі, підготовленому 2011 року Світовим економічним форумом та Всесвітньою організацією охорони здоров'я, визначено три основні стратегії, здатні зменшити шкоду, яку завдає споживання алкоголю.

1. Обмеження економічної доступності алкоголю шляхом підвищення податків і цін на алкогольні напої.

Фото УП

2. Обмеження фізичної доступності алкоголю шляхом скорочення часу і місць продажу алкогольних напоїв.

3. Обмеження привабливості алкоголю шляхом заборони реклами алкогольних напоїв.

Ці висновки підтримали провідні європейські фахівці у Маніфесті щодо алкоголю. Раджу також переглянути відео до Маніфесту.

Безумовно, краще застосовувати всі ці стратегії одночасно і до всіх алкогольних напоїв. Проте політична реальність показує: треба фокусуватися на тих стратегіях, які мають найбільші шанси на підтримку, та на особливо небезпечних напоях.

Просто пояснити, чому запропоновано підвищити акцизи. Ця стратегія не даремно зазначена першою в переліку, бо вона є найбільш ефективною. До того ж державному бюджету завжди потрібні додаткові гроші.

Складніше аргументувати, чому запропоновано підвищити акцизи на пиво, бо багато людей вважає пиво менш шкідливим, ніж горілка. Лунають аргументи, що пропозиція підвищити акцизи на пиво висунута "горілчаним лобі".

Нібито якщо люди питимуть менше пива, то будуть пити більше горілки, що збільшить шкоду алкоголю. Пивовари навіть кажуть, що пиво рятує від горілки.

Однак подивімося на недавню українську історію. З 1998 року по 2007 рік виробництво пива в Україні зросло з 683 млн літрів до 3 156 млн літрів. Як це позначилося на споживанні горілки?

Тут складно оперувати даними офіційного виробництва, бо значна частина міцного алкоголю в Україні має нелегальне походження. Проте існує показник, який за наслідками показує тенденції споживання алкоголю в цілому: смертність від прямо пов'язаних з алкоголем причин, наприклад, від отруєння алкоголем.

Хочу підкреслити, що люди вмирають саме від алкоголю (етанолу), який міститься в легальних і нелегальних алкогольних напоях. Справа тут не в "якості", а в кількості. Однак пивом отруїтися майже неможливо, тому тенденції смертності від отруєнь алкоголем показують саме тенденції споживання міцних напоїв, а не пива.

У 1998 році від отруєнь алкоголем померло 7 989 українців, а в 2004 році - 10 637, тобто споживання горілки за ці роки не зменшилося. Проте у ті самі роки кількість смертей від алкогольного цирозу печінки зросла з 1 021 до 3 709, а для розвитку цирозу потрібен будь-який алкоголь, аби побільше.

Кількість смертей від алкогольних психозів та алкоголізму за ці ж роки зросла з 1 287 до 2 221, майже вдвічі. Тобто зростання споживання пива не зменшило споживання горілки, але суттєво збільшило споживання алкоголю загалом.

Фото УП

З 2005 року статистика смертності в Україні перейшла на нову систему кодування причин смертності. Виявилося, що від такої причини, як алкогольна кардіоміопатія у 2005 році померло 8 312 українців. Ця хвороба має також назву "пивне серце", бо крім алкоголю на її розвиток впливають деякі домішки, які є у пиві.

Крім досвіду зростання алкогольної смертності у 1998-2004 роках, Україна має досвід зменшення алкогольної смертності у 2008-2011 роках. Якщо у 2008 році від алкоголю померло 24 827 українців, то у 2011 році - 11 752, удвічі менше.

Основною причиною такого явища стало зменшення економічної доступності алкоголю - як через економічну кризу, так і через підвищення алкогольних акцизів.

Акцизи на міцні напої у 2008-2011 роках зросли з 21 грн до 42 грн за літр стовідсоткового спирту, а акциз на пиво - з 31 коп до 74 коп за літр. В результаті середні ціни на горілку і пиво суттєво зросли.

Однак економічна теорія показує, що споживання товару зменшується лише тоді, коли збільшується його реальна ціна, тобто ціна з врахуванням інфляції.

У 2000-2008 роках реальна ціна на горілку була стабільною. До 2011 року вона зросла на 34%, і її споживання реально зменшилося. Інакше неможливо пояснити таке скорочення алкогольної смертності.

Реальна ціна на пиво суттєво зросла лише у 2009 році. Тоді його споживання зменшилося на 7%. Надалі реальна ціна на цей напій залишалася стабільною, тому його споживання у 2009-2012 роках навіть трохи зросло.

Такі різні тенденції споживання пива і горілки пов'язані з тим, що акциз в ціні пива має набагато меншу частку, ніж в ціні горілки, а якщо рахувати акциз на грам алкоголю, то в пиві він зараз утричі менший, ніж в горілці. Саме тому депутати і запропонували встановили рівні ставки акцизу на алкоголь, де б він не був.

Алкоголіків при виборі напою в магазині цікавить так званий показник ГНР - "грам на рило". Зараз в магазині можна придбати дволітрову пляшку пива міцністю 7,4% за 15,64 грн, з яких 1,74 грн - акциз, тобто грам алкоголю там коштує 10,5 коп.

Законопроектом №2876 запропоновано збільшити акциз на пиво майже втричі, але ціна згаданої пляшки повинна зрости лише до 19,5 грн, з них 5 грн акцизу. Тобто грам алкоголю коштуватиме 13 коп.

Постановою Кабміну №1017 від 7 листопада 2012 року мінімальна ціна півлітрової пляшки горілки з 1 березня 2013 року становить 30 грн, тобто грам алкоголю коштує вже 15 коп.

Для обмеження економічної доступності алкоголю, як це рекомендують Світовий економічний форум та ВООЗ, треба передусім збільшувати акцизи і ціни на напої, де алкоголь найдешевший. В Україні у 2013 році таким напоєм є пиво.

Микола Азаров п'є пиво з шведським уболівальником в приміщенні Кабміну під час "Евро-2012". Фото kmu.gov.ua

В подальшому потрібно підвищувати акцизи й на інші алкогольні напої, зокрема, на популярні серед молоді слабоалкогольні суміші. Маю надію, що такий законопроект не забариться.

Нагадаю, що гості "Евро-2012" запам'ятали Україну як країну, де пиво дешевше за воду. Інші товари їм дешевими не здалися.

Ціни на товари визначаються не рівнем зарплат, а попитом, пропозицією та політикою держави. Українці, які живуть на кордоні з Польщею, возять туди дешеві українські сигарети та алкоголь, а звідти везуть дешеві яблука і мандарини.

В Польщі зарплати вищі, але корисні товари там дешевші, а шкідливі - дорожчі, ніж в Україні. Депутати, які дбають про здоров'я народу, повинні подавати законопроекти, які роблять пиво, сигарети та інші шкідливі товари дорожчими.

Якщо таких депутатів називають "популістами" від латинського слова populus, то тоді слово "народний" перед словом "депутат" є цілком виправданим.

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.