Минулої п’ятниці Володимир Литвин урочисто закрив 9-ту сесію Верховної Ради. Не обійшлося без випадковостей мало не по Фрейду - у залі кілька разів гасло світло, а депутати тим часом обмінювалися образливими репліками на адресу один одного. Сам спікер, підбиваючи підсумки 9 сесії зазначив, що працювали депутати цьогоріч "на холостому ходу" - левову частку часу законотворці витратили на обговорення близько 400 законопроектів, які врешті решт були відхилені.

Ті ж нововведення, які вступили в дію, об’єднує єдина спільна риса – негативні наслідки для пересічних українців. Підвищення пенсійного віку, зменшення розміру пенсій, обмін валют за паспортами, новий Податковий кодекс, застосування силових методів проти мирних протестувальників, безкарність махінацій із ввозом нафтопродуктів та астрономічні ціни на газ. Натомість жодної позитивної законодавчої ініціативи біло-блакитних за весь минулий рік на згадку не приходить.

Найпоказовішою подією 2011 року стала масова демонстрація інвалідів-чорнобильців та афганців, які протестували під стінами ВР проти незаконних спроб обмежити їхні пенсії. Депутати з Партії регіонів, напевно, запам’ятають цей день надовго. Страх за власне життя змусив поборників антинародних ініціатив наввипередки ховатися по кабінетах парламенту, по дорозі зриваючи з себе депутатські значки. Проте, влада не знайшла жодного кращого вирішення даної проблеми, як відгородитися від обуреного народу залізним парканом. Загалом же, в Україні за минулий рік пройшло близько 160 тисяч акцій протесту, при цьому більшість з них – з початку осені.

У вільний час від гри у хованки з власним народом парламентарі були зайняті іншою грою – перетягуванням законодавчого канату. Така ситуація склалася через те, що в нашому парламенті вже стало буденністю, коли голосують не самі депутати, а їхні картки. При цьому, результати голосування далеко наперед прописані в записничку пана Чечетова, який успішно диригує десяткою кнопкодавів. От і виходить, що сьогодні за парламентаря приймуть рішення, а завтра йому доводиться різко змінювати "власну" точку зору. Із цих же причин переважна більшість відхилених законопроектів – ініціативи від опозиції. У подібній ситуації, коли визначальною умовою прийняття законопроекту є партійність депутата, якість законів, м’яко кажучи, кульгає.

Так, спочатку депутатам від провладної більшості спало на думку, що країні доцільно жити в одному часовому поясі зі своїм північним сусідом. Відповідний закон одразу ухвалили. Однак, вже за кілька тижнів він був скасований самими ж творцями. Потім біло-блакитні "бездумно" ухвалили пропозиції Президента, які передбачали збільшення квартплати для власників засклених балконів. І таких прикладів можна навести безліч.

Окрім того, минулоріч провладні законотворці були зайняті грою у чарівників, намагаючись створити масштабну ілюзію зацікавленості долею власного народу. Приміром, урядовий законопроект про фонд майбутніх поколінь обіцяв створення у складі державного бюджету спеціального фонду для покриття дефіциту Пенсійного фонду. Погодьтесь, з першого погляду – це абсолютно соціальна мета. Але, цей фонд має бути створений одночасно з профіцитним бюджетом. А це – утопія - за всі роки незалежності Україна ще ніколи не мала такого бюджету. Посередні парламентарі виявилися ще й посередніми ілюзіоністами.

Натомість, за цей час провладні депутати активно та успішно розважалися грою "допоможи товаришу",  лобіюючи інтереси вітчизняних олігархів, фактично - представників свого ж партійного списку. Біло-блакитні відчайдушно протягували законопроекти щодо приватизації державних шахт та продажу банків Родовід, АКБ Київ та Укргазбанк, що були капіталізовані державою. І тільки завдяки непохитній позиції деяких депутатів від опозиції та широкому громадському обуренню подібним діям влади, розгляд цих питань поки відкладено.

Найсмішнішим є те, що провладні "народні обранці" попри власну неперебірливість у замовних законах врешті решт таки обурилися на ... Азарова. Регіонали звинуватили уряд в продукуванні неякісних законів, які біло-блакитним "по долгу службы" доводиться підтримувати.

Замість висновків – кілька фактів, які говорять самі за себе. За рейтингом Forbes за 2011 рік  Україна стала однією з чотирьох країн світу з найгіршою економікою. А Heritage Foundation у своїй щорічній доповіді поставив нашу країну на 163 місце за рівнем економічних свобод. Вище нас знаходиться навіть Білорусь. Саме ці дані як раз і є результатом планової антинародної діяльності чинної влади, зокрема - ухвалення Податкового кодексу, який "загнав" третину малого підприємництва у тінь. Влада вже встигла помпезно заявити, що багато існуючих проблем має вирішити новоприйнятий закон про підтримку малого та середнього підприємництва. Однак, складається враження, що це лише черговий приклад неприкритого популізму. Закон містить суто декларативні положення, натомість, дієвого механізму підтримки підприємництва так і не створено.

Порожні обіцянки – коронна гра провладної більшості в 2011 році. Продовження – у стінах Верховної Ради із 7 лютого.