В країну прийшли більшовики
Хочу зробити чергову, на жаль, схоже, безплідну спробу достукатися до сердець державних мужів, які несамовито намагаються реформувати економіку країни.
Ахіллесовою п'ятою української економіки, з точки зору батьків-реформаторів, є занадто лояльне ставлення держави до оподаткування малого і середнього бізнесу. На їхню думку, за останнє десятиріччя він не дав належної віддачі і віроломно мінімізує податки, а тому треба докорінно переглянути "правила гри".
У пориві "батьківської" турботи про добробут своїх підданих, бажаючи здійснити небачений економічний прорив, вони не замислюються, що їхні дії можуть позбавити роботи і засобів до існування мільйони людей. Хіба в пориві досягнення праведної і глобальної мети нас, слов'ян, коли-небудь бентежили мільйонні жертви?
Давайте поміркуємо: а чи досяжне те економічне процвітання, яке обіцяє нам уряд, у разі прийняття нового податкового кодексу, масово нищення дрібного бізнесу і створення преференцій винятково для розвитку великого бізнесу?
Бог з ними, з цими остогидлими багатьом дрібними комерсантами. Ця "воша" якось влаштується - хоча б у наймах у великого бізнесу. Але скажіть: чи є хоч одна успішна країна у світі, у якій відсутній малий та середній бізнес, а вся економіка зосереджена у руках великого бізнесу? Відповім: ні! І ще раз ні!
Чиновники, коли їм це вигідно, люблять наводити приклад благополучних країн Заходу. Буду і я дотримуватися цієї безвідмовної логіки. Так от: ви не знайдете жодної високорозвиненої країни, де частка підприємств малого бізнесу була б меншою 50%. Більше того, зазвичай вона сягає 70-80%.
Тобто головні роботодавці там - аж ніяк не великі компанії. Саме малий бізнес є основним "постачальником" середнього класу - оплоту стабільності держави.
В Україні при начебто високому рівні пільг для малого бізнесу у секторі зайняті лише 10-15% працездатних громадян. Більше того, у перші два-три роки з десяти нових фірм дев'ять закриваються, не витримуючи пресингу податків, перевірок і хабарів.
Усе це посилюється вкрай низькою купівельною спроможністю населення та фінансово-економічною кризою. Чи не це наочний показник негативного бізнес-клімату для малого підприємництва?
І в цих умовах уряд намагається остаточно добити малий і середній бізнес, ще більше посилюючи податкове законодавство і різко обмежуючи коло підприємців, яким буде милостиво дозволено працювати за спрощеною системою оподаткування.
Дозволю собі нагадати відому аксіому: запорука економічного благополуччя будь-якої країни ґрунтується, перш за все, на вільному та розвиненому дусі змагальності різних суб'єктів економічного простору.
Відсутність розвиненого малого та середнього бізнесу, а значить, його нездатність ефективно конкурувати з великим бізнесом породжує монопольно пільгові умови існування останнього. Наслідком цього стають дефіцит товарів і послуг, зростання цін, здешевлення робочої сили і, нарешті, економічна деградація держави.
Чому ж ми ігноруємо світовий досвід? Невже наша економіка здатна розвиватися за іншими законами?
Авторам нового податкового кодексу хотілося б дати такі поради.
1. Вам необхідно передусім думати не про те, як здерти три шкури із своїх годувальників-підприємців, багато з яких і так ледве зводять кінці з кінцями, а про створення найкращих умов для пропагування, функціонування та розвитку малого бізнесу, заохочуючи громадян зістрибувати з голки державних соціальних субсидій.
2. У податковому законодавстві слід створити механізм, при якому мінімізувати, дробити бізнес і ухилятися від податків підприємцю було б економічно невигідно.
Це досягається економічними методами - створенням розумної прогресивної шкали зміни суми податків від обсягу виручки, фіскальними методами - збільшенням штрафів за порушення, а також наведенням порядку в контролюючих органах, які розрослися до нерозумних меж і часто дублюють функції один одного.
3. Стимулювання окремих видів бізнесу необхідно здійснювати не за рахунок ослаблення змагального середовища шляхом знищення і витіснення конкурентів, а за допомогою тимчасових пільгових режимів на той чи інший вид діяльності.
Загалом, напрошується прозора аналогія з діями більшовиків у двадцяті роки минулого століття, які каменя на камені не залишили від непу, які вирішили, що періоду "жирування" дрібних комерсантів пора покласти край.
Країна не повинна вдруге пройти цією дорогою. Це шлях у прірву.