Як я стала кримінальним елементом
Несила терпіти сваволю, яка твориться руками чиновників у всій країні.
Я керівник малого підприємства, бізнесу, який у цій складній економічній ситуації просто намагається вижити.
Того самого малого бізнесу, якого, за запевненням існуючого уряду, жодним чином не мають торкнутися всілякі тривожні нововведення законодавчого характеру, спрямовані на посилення податкового тиску.
Упродовж останнього звітного періоду я зіткнулася з винаходом, напевне, самого прем'єра Миколи Азарова. Йдеться про безпрограшний спосіб наповнення бюджету за рахунок штрафів, які надходять від "недобросовісних" суб'єктів господарювання за "несвоєчасно" подану податкову звітність.
Парадокс, однак певна категорія платників, як з'ясувалося, не може подати декларації навіть після закінчення визначеного законом терміну. Ось як працює система в Орджонікідзевській районній податковій адміністрації Запоріжжя.
Звітність приймається на першому поверсі приміщення Державної податкової адміністрації у кімнаті 101, до якої завжди існує, м'яко кажучи, нескінченна черга. Але перед тим документи необхідно підписати у "свого" податкового інспектора у кімнаті 301, розташованій на третьому поверсі.
Після "візування" - якщо пощастить - можна повертатися до своєї черги, якщо ні - бланки доведеться "візувати" у податковій міліції. Податкова міліція розташована в іншому крилі тієї ж будівлі на другому поверсі. Словом, у кращому випадку після усіх марафонів можна навіть встигнути до своєї черги.
Шостого, сьомого та одинадцятого травня 2010 року я намагалася подати декларацію з податку на прибуток підприємства - безрезультатно. У підсумку, строк пропущено - штраф 170 гривень. І це лише одна декларація.
Причин відмови у прийнятті декларацій ні податковий інспектор, ні співробітники податкової міліції, до яких рекомендує звернутися податковий інспектор, не озвучують. Кажуть, що фірма "у списку", і пропонують з'ясовувати обставини у податковій міліції. Податкова ж міліція запевняє, що їй про списки нічого не відомо. Замкнуте коло.
З 14 по 20 травня я намагалася подати декларацію з ПДВ та комунального податку. Знову безрезультатно. Підсумок, гадаю, має бути той самий: двічі по 170 гривень. Загалом - 510 гривень за три "неподані" звіти.
Одразу хочу відзначити, що я добросовісно веду господарську діяльність і планую боротися за свої права, які у даному випадку грубо порушені. Звісно, 510 гривень - невеликі гроші, скажете ви. Так, можна було б і не звертати уваги на цей неприємний випадок, якби не ті обставини, про які я недавно довідалася.
У загадкових "списках" лише в Орджонікідзевському районі Запоріжжя більш ніж 430 фірм, яких незаконно позбавляють права своєчасно подати податкову звітність.
Тут, як мені було неофіційно пояснено, "і злісні неплатники, і підприємства з анульованими свідоцтвами платників ПДВ, і банкроти, і "предприятия с криминальным уклоном".
Оскільки моє підприємство не є злісним неплатником податків, моє свідоцтво платника ПДВ не анульоване і я не банкрот, то єдина причина - "криминальный уклон".
Моє підприємство не має у штаті найманих працівників. Всю господарську діяльність веде керівник. При необхідності для виконання тих чи інших робіт залучаються спеціалісти за договором підряду. Всі платежі здійснюються через розрахунковий рахунок. За весь строк з моменту реєстрації фірма жодного разу не була збитковою.
Місячний обсяг продажу за останній звітний період склав 3 188,9 гривні.
Співробітник податкової міліції, сміючись, казав, що до "кримінального нахилу" я не дотягую, але звіти мої він не прийме. "Краще заплатіть штраф", - радив чиновник.
Невідворотно наближається наступний звітний період. Знову 510 гривень штрафу?
Податківець "заспокоїв": за два-три тижні будуть інші списки, відповідно, є вірогідність, що і склад підприємств у них зміниться.
Чи потрібно говорити, що небагато знайдеться підприємств і підприємців, готових вступити у конфлікт з податковою адміністрацією? Дешевше погодитися на штраф.
Як довести свої марні спроби подати звітність вчасно? Поки ти бігаєш по кабінетах, тебе вводять в оману та підштовхують до певних безрезультатних дій. У підсумку, часу бракує навіть для надсилання звітів поштою. Співробітники служб суворо дотримуються отриманих від керівництва вказівок - бути звільненим ніхто не бажає.
Зазвичай спроби знайти правду призводять до початку численних перевірок підприємства. Так чи інакше, працювати ніколи. Як бути, коли ти все розумієш, але не можеш самотужки протистояти цьому пекельному механізмові?
Я зробила наступне: умовила двох перехожих стати понятими - це було непросто - і бути присутніми при здачі звітності. При цьому я письмово зафіксувала факт немотивованої грубої відмови у прийомі документів, а потім надіслала їх кур'єрською поштою з описом вкладення. Із запізненням, звісно, але не з моєї вини.
Іншого способу виконати свої обов'язки у мене не було.
20 травня 2010 року я додзвонилася у податкову адміністрацію Києва. У телефонному режимі виклала суть своєї скарги. Мене перенаправили до, здається, Департаменту внутрішніх розслідувань у Запоріжжі.
Там мені ввічливо пояснили: вони довідалися, що система формування "списків" справді діє - підприємства обирає комп'ютер.
Цю ситуацію я розцінюю як безпідставне злочинне обмеження громадянських прав і свобод, скоєне за попередньою змовою службовцями для отримання винагороди.
Це змушення людини до дій, які можуть бути класифіковані як податковий злочин. Це навмисне завдання шкоди діловій репутації підприємства та його керівника.
Захоплення викликає не лише злочинна винахідливість цього вишукано-збоченого узаконеного способу отримання додаткових грошей, яких явно недостатньо у бюджеті, але й спосіб, характер та інструментарій його запровадження.