Заощадження американців і майбутнє долара

"Економічна правда" разом з партнером Project Syndicate ініціює макроекономічну дискусію стосовно ключових проблем, породжених фінансовою кризою.

Редакція запрошує економістів України і світу висловлювати власні погляди та позиції щодо ключових проблем сьогодення - необхідності емісії грошей, кредитування країн, що розвиваються, структурних реформ, якості економічної політики уряду, перспектив долара, євро та гривні.

Нещодавно ФРС опублікувала статистику, згідно з якою американці зменшили споживання і почали заощаджувати більше, ніж у попередні роки. Таким чином, економіка США, найбільший імпортер у світі, не поспішає відновлювати попередні темпи імпорту, зростання яких могло б прискорити вихід з кризи переважної кількості країн-виробників.

"Економічна правда" пропонує два погляди на перспективи долара: зсередини - професора економіки Гарвардського університету Мартіна Фельдштейна та ззовні - директора економічних програм центру ім. Разумкова Василя Юрчишина, з яким можна ознайомитися тут.

Заощадження американських сімей з початку 2009 року різко зросли, досягнувши у травні позначки 6,9% особистого доходу після вирахування податків. Це найвищий показник з 1992 року. При нинішньому рівні розвитку економіки він еквівалентний 750 мільярдам доларів на рік.

І хоча норма заощаджень у 6,9% не є високою порівняно з іншими країнами, вона свідчить про істотний зсув у показнику накопичень американських родин, який не перевищував 1% у 2005, 2006 і 2007 роках.

Норма заощаджень американців падала протягом більш ніж 20 років у відповідь на зростаючий рівень добробуту сімей. Зростання цін на фондовій біржі і подорожчання житла змусили людей збільшити витратну частину своїх доходів.

У результаті, багато працюючих американців скоротили суми, які вони відкладали на пенсію, а пенсіонери збільшити витрати. Чиста норма накопичень впала майже до нуля.

Однак різке скорочення добробуту сімей за останні два роки поклало цьому край.

Катастрофічно низька вартість акцій і здешевлення житла на 35% знизили добробут населення на 14 трильйонів доларів. Це втрата, яка дорівнює 140% річного доходу після сплати податків. Зараз працівники повинні відкладати більше собі на пенсію, а пенсіонери мають менше грошей, які можна витратити.

Забігаючи вперед, можна сказати, що норма заощаджень може ще більше зрости, залишаючись високою протягом багатьох наступних років.

Збільшення норми накопичення населення зменшує потребу США в іноземному капіталі для фінансування виробничих капіталовкладень і житлового будівництва.

Сьогоднішній 750-мільярдний річний рівень заощаджень населення міг би замінити цю величину в об'ємі капіталу, що надходить з-за меж США. І оскільки піковий показник притоку капіталу складав 803 мільярди доларів у 2006 році, ріст заощаджень здатен на 100% усунути залежність країни від іноземного капіталу.

Щорічний приплив капіталу дорівнює щорічним показникам американського дефіциту поточних статей платіжного балансу - сумі дефіциту торгового балансу плюс чистий процентний дохід і дивіденди, які заборгували решті світу уряд і підприємства США.

Тому зменшення припливу капіталу буде супроводжуватися зниженням дефіциту торгового балансу.

Оскільки зменшення торгового дефіциту вимагає збільшення експорту і скорочення імпорту, міжнародна вартість долара повинна впасти, щоб зробити американські товари більш привабливими для закордонного і внутрішнього покупця.

Без падіння курсу долара і, внаслідок цього, збільшення частки чистого експорту, вищий рівень заощаджень і менші споживчі витрати можуть "підштовхнути" Америку у стадію глибокого економічного спаду. І навпаки, послаблений долар забезпечує повну зайнятість при менших витратах та споживанні завдяки тому, що акцент у споживчих витратах зміщується від імпортних товарів та послуг до вітчизняних.

Цьому також сприяють збільшений попит на внутрішньому ринку і зростання обсягів експорту.

Але цей прямий зв'язок між більш високим рівнем заощаджень населення і ослабленим доларом можливий тільки тоді, коли збільшений рівень заощаджень не буде переважений діяльністю уряду, результати якої призведуть до збільшення державного дефіциту.

Великий бюджетний дефіцит збільшує потребу в іноземному капіталі, щоб уникнути витіснення приватних інвестицій. Іншими словами, оціночна вартість долара відображає сукупні національні заощадження, а не тільки заощадження громадян.

На жаль, рівень дефіциту бюджету в Америці, як передбачається, буде високим протягом багатьох років. Бюджетне управління Конгресу прогнозує, що цей показник становитиме в середньому 5,2% ВВП протягом наступного десятиліття.

Якщо рівень державних позик справді буде таким високим, це поглине всі можливі доступні заощадження американців навіть при існуючому стані справ. Це означатиме, що США будуть потребувати вливання в економіку значних сум іноземного капіталу для фінансування виробництва і житлового будівництва.

Отже, долару доведеться залишатися на нинішньому рівні, далі створювати великий торговельний дефіцит і, як результат, формувати приплив капіталу.

Звичайно, ситуація, коли Китай та інші зарубіжні країни перестануть кредитувати США на теперішньому рівні, можлива. Їх зменшений попит на долар знизить його курс, а також скоротить дефіцит торгового балансу.

Цей зменшений торговельний дефіцит і, як наслідок, зниження рівня припливу капіталу, призведе до ще більш високих фактичних процентних ставок в Америці.

Високі процентні ставки скоротять рівень капіталовкладень у підприємства, поки вони не зможуть фінансуватися за рахунок меншого обсягу національних заощаджень.

І хоча більш високий рівень заощаджень американців обмежить збільшення процентних ставок у США, він не змінить той факт, що поєднання великого дефіциту бюджету та зниженого попиту іноземних кредиторів на придбання американських цінних паперів у майбутньому призведе як до падіння курсу долара, так і до збільшення відсоткових ставок в Америці.

Copyright: Project Syndicate, 2009.

Переклад з англійської Миколи Ждановича

Читайте також інші матеріали цього автора на "Економічній правді":

Вуглець вбиває світову торгівлю