Програма подолання економічної кризи без популізму

1. Вдосконалення системи державного управління, оптимізація адміністративних структур, протидія корупції в органах влади.

Оптимізація функцій окремих органів виконавчої влади у першу чергу шляхом скорочення вертикальних розпорядчих повноважень; трансформація типових організаційних структур і скорочення чисельності по департаментах; скасування підрозділів, непрофільних щодо функцій органів влади.

Запровадження макроекономічного моделювання і стратегічного планування органів влади і контролю за виконанням програм.

Розробка органами влади нормативних документів і процедур розподілу і використання бюджетних коштів, а також фінансування державних закупівель та здійснення робіт (надання послуг) підприємствами та установами.

Консолідація частини коштів спеціального бюджету для фінансування загальних програм. Висвітлення бюджетних операцій органів влади в режимі он-лайн.

2. Стабілізація курсу гривні, зниження процентних ставок, відновлення кредитування економіки, повернення в банки заощаджень громадян.

Перебудова Нацбанку України щодо функцій резервування та кредитного рефінансування комерційних банків, ведення нового жорсткого порядку грошової емісії, регулювання гривневої та валютної маси в обігу за допомогою державних боргових інструментів.

Укріплення курсу гривні та довгострокова його стабілізація з використанням валютних інтервенцій і операцій з валютними облігаціями держави. Ведення до валютних резервів держави цінних паперів Уряду.

Зниження процентних ставок за кредитами внаслідок жорсткої монетарної політики і реальної облікової ставки.

Стимулювання повернення в банки заощаджень громадян завдяки зниженню інфляції, зміцнення валютного курсу, підвищенню депозитних ставок і зростанню гарантій термінового повернення вкладів.

3. Подолання високої інфляції за допомогою введення більш жорсткої системи грошової емісії, зниження реальних процентних ставок за кредитами;

усунення монопольних зловживань і державного протекціонізму окремим секторам економіки, застосування антимонопольних регулювань при ціноутворенні;

зменшення споживання невідновлюваних видів палива, перехід до більш дешевих видів палива та енергії; застосування державних товарних інтервенцій у випадках стрімкого зростання ринкового попиту;

стимулювання імпортозаміщення, усунення посередницьких перешкод на ринках, стимулювання розвитку аграрного виробництва та інше.

4. Збільшення інвестиційних накопичень економіки відбуватиметься за рахунок: зниження інфляції і зростання банківських депозитних вкладень; скасування депозитних сертифікатів НБУ;

зниження облікової ставки та процентів за облігаціями державної позики; становлення сучасних ринків корпоративних цінних паперів, застосування механізму фіксації прибутків акціонерних товариств;

створення сприятливих умов здійснення інвестицій (включаючи захист прав власності, свобода підприємництва, прозорість оподаткування, доступність ресурсів і ринків, правове забезпечення майнових суперечок та інше).

5. Заробітна плата, соціальне забезпечення, страхування від безробіття.

Рівень заробітної плати формуватиметься у відповідності із ситуацією на ринку праці та відповідно до доходів конкретного підприємства.

Заробітки будуть диференціюватися для окремих міст і регіонів та відповідно до змін попиту на продукцію підприємств. За сьогоднішніх умов підвищення зарплат приводить до зростання безробіття і погіршення ситуації і у відповідних сім'ях, і в цілому по економіці.

З цієї ж причини, підвищення мінімальної зарплати буде поміркованим. Для вирівнювання доходів сімей буде запроваджена прогресивна шкала оподаткування індивідуальних доходів, а також фінансуватимуться соціальні програми:

допомоги по безробіттю, матеріальні допомоги малозабезпеченим, надання їм продовольчих талонів, талонів на придбання ліків, субсидій на оплату житлово-комунальних послуг та інші.

6. Державне заохочення створення нових робочих місць, скорочення безробіття, стимулювання збільшення чисельності робочої сили.

Для створення нових робочих місць будуть стимулюватися інвестиції та державні закупівлі, в тому числі шляхом залучення робітників на будівельні об'єкти, а також буде більш гнучкою політика заробітної плати на діючих підприємствах.

Скорочення безробіття буде також наслідком підвищення мобільності робочої сили, особливо молодих працівників. З цією метою держава збільшить витрати на перенавчання непрацюючих, а також підвищить інформаційність центрів зайнятості щодо попиту на робочу силу в інших регіонах країни.

Покращенню ситуації буде також сприяти збільшення державного фінансування освіти, житлового будівництва, охорони здоров'я.

7. Стимулювання зростання національного виробництва.

Полягає у зростанні його інвестиційної привабливості, міжнародної конкурентоспроможності, внутрішньої кредитоспроможності та прибутковості.

Буде забезпечуватись: стимулюванням структурно-технологічного оновлення виробництва, збільшенням державних витрат на наукові дослідження, кредитуванням інноваційно-венчурного бізнесу;

зниженням частки сектору збиткових підприємств, зменшенням податкового і процентного навантаження на бізнес, сприянням імпорту високих технологій та прямих виробничих інвестицій, кредитно-податковими і митними преференціями новітнім галузям (Internet, мобільні комунікації, біотехнології, сучасні матеріали);

посиленням внутрішньої економічної конкуренції; державним сприянням транснаціональним експортно-орієнтованим корпораціям та іншим.

8. Державна підтримка і заохочення малого та середнього бізнесу.

Буде надалі вдосконалюватися система відкриття і реєстрації малих і середніх підприємств, створюватися інфраструктура їх обслуговування (наприклад, за допомогою банка, клієнтом якого є підприємство), використовуватися спрощена система оподаткування.

Держава створить фонди фінансової підтримки фермерства, інноваційно-венчурного бізнесу, місцеві фонди підтримки у відповідності з потребами.

Відновиться пільгове мікрокредитування. Зниження процентних ставок і вирівнення перекосу у валютному курсі сприятимуть відновленню торгівлі, сервісу, посередництва, де значну частину складають підприємства МСБ.

9. Стимулювання технологічного оновлення підприємств і запровадження виробничих інновацій внаслідок зростання конкуренції, скасування податкових відтермінувань і цінових преференцій;

неоподаткування прибутку, що використовується для модернізації виробництва; поступового підвищення обмінного курсу гривні, встановлення нульових ставок ввізного мита на нову техніку і обладнання, що ввозяться для реконструкції, участі держави у кредитуванні проектів реконструкції та енергозбереження;

введення жорстких екологічних стандартів та посилення матеріальних санкцій за їх порушення тощо.

10. Прискорене розгортання нової інформаційної економіки включає: створення сприятливих фінансових і технологічних умов доступності Інтернету;

демонополізація каналів кабельного аналового зв'язку і підтримка конкуренції в інформаційно-технологічних мережах;

формування постійного зниження тарифів на інформаційно-комунікаційні послуги та пільгових їх значень для домогосподарств, соціальних установ, шкіл, сільських користувачів;

сприятливі податково-амортизаційні умови створення онлайн-підприємств, захист прав власності на програмні продукти і убезпечення інформації, створення механізмів прозорості електронної комерції; становлення інститутів забезпечення довіри до інформації;

застосування міжнародних стандартів ІТ-економіки (вільного доступу до мереж, захисту даних, становлення формули ціни за послуги, заборони окремих видів інформації, відповідальності за розповсюдження недостовірної інформації, правил міжнародної торгівлі, оподаткування, однозначних інтернет-адрес, правил розповсюдження програмних продуктів та інше).

11. Зниження енергомісткості економіки шляхом скорочення споживання невідновлюваних видів палива і енергії і розширення використання альтернативних їх видів (запровадження знижок-надбавок до тарифів);

створення замкнутих циклів використання енергії, тепла, води; виплата компенсацій сім'ям і господарствам за зменшення споживання газу і електроенергії;

реконструкція і технологічне оновлення енергетичних об'єктів і підприємств; запровадження енергоекономних технологій, обладнання, приладів, електротехнічних елементів тощо. Створення ринків електроенергії і газу, їх доступність для нових постачальників.

12. Модернізація виробничої, енергетичної і житлово-комунальної інфраструктури потребує масштабних бюджетних, міжнародних і приватних інвестицій.

Для їх надходження необхідно встановити чіткі і безальтернативні терміни і процедури інвестиційних угод, реалізації проектів, урядових гарантій, надання у концесію земельних ділянок, отримання прав власності, ціноутворення на послуги та інше.

13. Оновлення оборонної доктрини і розвитку ВПК.

Буде заохочуватися зменшення чисельності військовослужбовців та забезпечення обороноздатності на основі сучасних високотехнологічних військових систем. Відповідні замовлення мають бути розміщені на власних підприємствах ВПК.

14. Повноцінна комплексна аграрна реформа.

Включає запровадження: прозорих ринків продажу сільськогосподарської продукції; створення правових і майнових умов для прямого банківського кредитування аграрних підприємств, окремих фермерів і сімей;

створення інфраструктури реалізації прав власності на земельні ділянки; розбудову транспортної, заготівельної, сервісної, інформаційної та переробної інфраструктури сільського господарювання;

створення системи фінансової інфраструктури аграрного комплексу - спеціального державного банку, страхових, іпотечних, дилерських компаній та інше.

15. Покращення екологічної ситуації.

Діяльність уряду буде направлена на зменшення шкідливих впливів господарської діяльності на стан навколишнього середовища і на відновлення ресурсів природи:

будуть здійснені державні природоохоронні програми у лісовому і водному господарстві, використання потужностей зеленої енергетики, будуть доведені підприємствам квоти на шкідливі викиди в атмосферу, введені обмеження щодо видобутку корисних копалин,

будуть встановленні жорсткіші норми забруднення природи і запроваджені підвищені податки за таке забруднення. Будуть також продовжені роботи щодо ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи.

16. Стимулювання відновлення житлового будівництва.

Відбуватиметься відповідно до подолання кризи кредитування економіки і зниження відсоткових ставок.

Сприятимуть державні інвестиції (на умовах повернення) в об'єкти будівництва, створення будівельно-іпотечних накопичувальних банків, а також спрощення процедур реєстрації, оренди, приватизації та купівлі-продажу земельних ділянок під будівництво.

17. Модернізація галузей соціальних послуг: пенсійного страхування, медичних і освітніх послуг, матеріальних допомог, житлово-комунальних послуг.

Паралельно із солідарною буде запроваджена державна накопичувальна система пенсійного страхування. У містах застосовуватимуться методи страхової медицини.

Державний бюджет виділятиме субсидії для поповнення фондів медичного страхування. Буде також створений державний накопичувальний фонд вищої освіти, який надаватиме студентам довгострокові безпроцентні позики на оплату навчання.

Необхідно також перейти до договірного порядку оплати житлово-комунальних послуг замість так званої квартирної плати.

18. Макроекономічне регулювання полягатиме у стимулюванні довгострокових факторів розвитку (становлення нових секторів економіки і витіснення старих виробництв, накопичення виробничого  капіталу і стимулювання продуктивних інвестицій, заохочення технологічної модернізації;

розвиток науки, освіти і професійної підготовки, покращення демографічної ситуації; забезпечення більш рівномірного розподілу доходів у суспільстві;

відновлення ресурсів природи, перехід до відновлюваних енергетичних джерел; посилення ринкової конкуренції та ринкових механізмів; інтеграція до світової економіки тощо) та короткострокових факторів (фінансово-цінова і валютно-курсова стабільність, висока ліквідність бюджетної і банківської систем;

збільшення внутрішнього попиту за рахунок зростання приватних інвестицій, державних закупівель, матеріальної допомоги і зниження податків на доходи малозабезпечених; зниження митних бар'єрів, надання податкових преференцій, виділення субсидій експортерам тощо).

19. Реформування бюджетно-фіскальної системи.

Перехід до активної фіскальної політики шляхом збільшення державних закупівель, зростання державних інвестицій та фінансування освіти, охорони здоров'я, інформатизації.

Підвищення оперативності надходжень та асигнувань, прискорення повернення ПДВ. Запровадження багатоканальності кредитування бюджетного дефіциту.

З цією метою - введення емісії короткострокових і довгострокових державних боргових паперів, емітованих у гривні та іноземній валюті для розміщення на внутрішньому ринку.

Запровадження цінних паперів (сертифікатів) для обслуговування податкових боргів. Нацбанківська підтримка ліквідності державних бюджетних зобов'язань. Рефінансування державного боргу.

Реструктуризація видатків у напрямку фінансування інноваційних, інфраструктурних, енергозберігаючих, природоохоронних і спеціальних соціальних програм (створення нових робочих місць, перекваліфікація безробітних, підтримка житлового будівництва, фінансування малого бізнесу, розвиток інфраструктурних систем у сільській місцевості тощо).

20. Розширення функцій і зміцнення місцевого самоврядування буде супроводжуватися збільшенням частки податкових надходжень до місцевих бюджетів,

поступовим усуненням перерозподілу доходів між районами через "коефіцієнти вирівнювання", створенням територій і зон, сприятливих для інвестицій, передачею на місця вертикальних розпорядчих функцій та іншим.

21. Створення конкурентних внутрішніх ринків.

Здійснюватиметься політика поглиблення економічної конкуренції шляхом скасування штучних адміністративних бар'єрів входження на ринок, отримання ліцензій та необхідних реєстрацій для початку бізнесу, неможливості купівлі програм чи патентів, скорочення технічних та інших дозвільних процедур;

створення рівних умов та відкритих процедур отримання прав на видобуток сировини, на використання майнових і природних об'єктів тощо. Усуватимуться штучні переваги, що створюються окремим підприємствам ціновими, податковими, субсидіарними та іншими преференціями тощо.

22. Демонополізація секторів економіки і посилення антимонопольної політики.

Метою є усунення штучних монополій, що зловживають своїм становищем, і які виникли внаслідок господарських об'єднань, договорів між постачальниками про ціни на товари, про зменшення обсягів торгівлі, утаємничення рецептур тощо.

Будуть висунуті законодавчі ініціативи щодо можливості здійснювати розподіл компаній-монополістів,

винесення заборон на певний вид діяльності, незалежного регулювання цін на монопольних ринках (зокрема, встановлення цінових стель на житлово-комунальні послуги), адміністративного і кримінального покарання за зловживання тощо.

23. Реформування податкової системи у напрямках: зниження оподаткування прибутку підприємств, зокрема, у частині його використання моделі прискореної амортизації обладнання і устаткування, а також зниження ставки ПДВ;

зниження ставок соціальних і пенсійного внесків підприємств з одночасним запровадженням відрахувань із зарплати працівників на індивідуальні рахунки накопичувального пенсійного фонду і перехід до прогресивної схеми оподаткування індивідуальних доходів;

збільшення ставок акцизів та запровадження спеціального обліку і сертифікації підакцизних товарів; введення податків на об'єкти нерухомості, на використання енергетичних джерел та екологічних платежів; скорочення термінів і спрощення процедур повернення сплаченого ПДВ та інше.

24. Приватизація державних підприємств здійснюватиметься планомірно у відповідності із програмами ринково-конкурентної трансформації окремих секторів і покращення управління виробничими комплексами.

Процедури організації приватизації індивідуальні і не мають передбачати дискримінаційних ознак.

Продаж майнових прав, які дають право контролю за власністю, здійснюватиметься публічно на конкурентних засадах.

У випадку входження до підприємств об'єктів стратегічного значення та природних монополій, вони будуть виведені з майнового комплексу, що приватизується.

Приватизація об'єднань підприємств (державних холдингів) здійснюватиметься окремо по кожному підприємству після відновлення його самостійного статусу.

Права власності на державні акціонерні товариства, концерни та холдинги не передаватимуться виконавчим або наглядовим їх органам, а перебуватимуть у розпорядженні Уряду України. Корпоративні права держави не є привілейованими у акціонерних товариствах за участю приватних акціонерів.

25. Корпоративне управління модернізуватиметься у відповідності з принципами простої більшості акцій, рівноправності прав акціонерів щодо участі у статутних заходах товариства і отриманні дивідендів.

Нарахування останніх буде обов'язковим. Пріоритетним правом на купівлю акцій додаткової емісії матимуть чинні акціонери товариства.

Стимулюватиметься створення інфраструктури продажу акцій - брокерсько-інвестиційних компаній і банків. Фондово-торговельні біржі мають розробити правила і запровадити процедури первісного публічного або приватного розміщення емітованих акцій.

26. Становлення сучасних фінансових ринків, реформування банківської системи.

Головним завданням є відновлення доходності державних і корпоративних цінних паперів та зниження ризиків при операціях на українських фондових ринках.

Буде розвинуте законодавство щодо емісії, розміщення та здійснення вторинних операцій та емісії та страхування деривативів.

Розширюватимуться повноваження і послуги банків та інших фінансових інститутів (з управління інвестиціями і активами, поглинання і злиття компаній, лізингом обладнання, фрахтом суден тощо).

Важливим буде скасування обмежень щодо випуску на внутрішньому ринку боргових цінних паперів, номінованих у валюті. Відбуватимуться рекапіталізація, санація і реорганізація діючих банківських установ, покращення правових механізмів погашення боргових зобов'язань.

Буде запроваджено страхування операцій, хеджування і гарантування активів і вкладів. Відбуватиметься збільшення кількості та урізноманітнення видів банківських установ.

Важливим є також збільшення чисельності іноземних банків, однак треба обмежувати купівлю ними українських установ. Потребує перегляду система позичково-банківського нагляду і діяльності тимчасових адміністрацій при санації банків.

27. Держава послідовно стимулюватиме збільшення експорту товарів і послуг через механізм валютного курсу, ставки ПДВ, кредитування високотехнологічного експорту, надання субсидій експортерам певних товарі,

створення зон вільної торгівлі з ЄС та іншими об'єднаннями держав, Україна буде підтримувати збалансованість експортно-імпортного обороту.

У міжнародній торгівлі буде спиратися на незастосування дискримінаційних митних процедур, наближатиметься до моделі захисту сільського господарства та до застосування вимог щодо якості імпортованої продукції, які застосовуються Європейським Союзом.

28. Оновлення системи внутрішнього валютного обігу і методів його регулювання, створення сприятливих умов для міжнародних інвестицій.

Валютна політика буде направлена на вирівнення міжнародного платіжного балансу України, як внаслідок врівноваження зовнішнього торгівельного обороту, так й притоку іноземного капіталу.

Останньому сприятиме зниження інфляції цін та досягнення високого рівня реальних процентних ставок, а також забезпечення стабільного валютного курсу гривні та зростаючого попиту на іноземні інвестиції всередині країни.

Ці умови будуть виконуватися при обмеженні зовнішніх державних запозичень і розгортанні активного валютно-боргового ринку всередині країни. Методи валютного регулювання будуть сприяти усуненню перешкод відкритому обміну капіталів із зовнішнім світом.

29. Вдосконалення системи правового регулювання і захисту бізнесу:

врівноваження прав суб'єктів економічної діяльності і державних органів влади у господарських стосунках, відповідальність державних органів за неналежне надання послуг чи за дії, що нанесли матеріальної шкоди бізнесу,

забезпечення захисту прав приватності власності (в тому числі й інтелектуальної власності), реалізації економічних і політичних свобод у суспільстві.

30. Економічна безпека, адаптація до умов глобалізації економіки, поглиблення міжнародної (європейської) інтеграції України.

Економічна безпека держави базуватиметься на ефективному використанні макроекономічних, техніко-технологічних та міжнародно-правових механізмів регулювання розвитку національного господарства.

Криза глобалізованої економіки змушує Україну ставати більш жорстким конкурентом інших держав.

Шлях до зростання міжнародної конкурентоспроможності пролягає через розвиток внутрішньої конкуренції, ринків, технологічних комплексів, державних регуляцій і стимулів.

Параметри нашої економіки повинні бути вищими, ніж у наших конкурентів. Міжнародна інтеграція дозволить нам швидше опанувати іноземний досвід і вистояти у економічній боротьбі.