Економіка - це війна пропорцій

Не може бути у торбі твоїй подвійної гирі, більшої і меншої. У домі твоєму не може бути подвійної міри, більшої і меншої.

Гиря у тебе має бути досконала, і міра в тебе має бути досконала, щоби продовжилися дні твої на землі, котру Господь, Бог твій, дає тобі.

П.Зак. 25,13-15

Економічна наука, як і весь світ, переживає сьогодні переоцінку цінностей. Останнім часом економіка здебільшого рухалась шляхом нігілізму, ігнорування природних економічних законів на користь надуманих і цілеспрямованих штучних регуляторів. І насамперед - це ігнорування закону збереження енергії.

Багато хто з авторитетних економістів навіть посміювався над законом вартості, зосереджуючись на законах скритого силового переділу ринку.

Проте, закони економіки мають об'єктивний характер, бо вони покликані відображати реальні закони обміну енергії (матерії) в суспільстві. Саме це сьогодні примушує зрозуміти сучасна економічна криза.

Намагаючись відійти від усього спотвореного і спекулятивного, віртуального і заангажованого (болота), суспільство все більше звертає увагу на ту економічну науку, яка б могла повернути світ до реалій (твердого ґрунту) і еквівалентного товарообміну, як основи стабільності і енергобезпеки у світі обмежених ресурсів.

Сьогодні Європа переживає бум попиту і популярності праць К.Маркса. Головні його переваги - в тому, що свої політичні і соціальні висновки він робив, ґрунтуючись на економічних аргументах, проводячи послідовний і ретельний аналіз економічного базису суспільства, вивчаючи структурні дрібниці реальної економіки. Недаремно його теорія названа науковим комунізмом.

Науковою основою своїх досліджень Маркс покладає теорію вартості і закон вартості в цінах, який він робить фундаментальним положенням при дослідженнях рівноваги й еквівалентного обміну в економіці. За своєю суттю цей закон намагається втілити об'єктивний закон Всесвіту - закон збереження і перетворення енергії.

Маркса більше цікавлять структурні компоненти цін (пропорції), ніж загальні величини. Його більше вабить не сам "пиріг", а процес його створення і розподілу. Саме там, у "інтимному" аналізі ціноутворюючих пропорцій він знаходить таємницю економіки - додану вартість і неоплачений труд.

До Маркса існувала теза: гроші породжують нові гроші. Вважалося, що капітал сам себе породжує. І лише ретельний аналіз процесів виробництва і обміну дозволив цьому науковцеві зробити фундаментальне відкриття: тільки праця людини породжує новий капітал (нову енергію). Без людини найсучасніша техніка перетворюється в звичайний металобрухт.

Той факт, що продукт виробляється для суспільного споживання, а капіталістична форма привласнення результатів праці (доданої вартості) обмежує попит, спонукає до агресії на зовнішніх ринках, обмежує розвиток продуктивних сил, він робить відправним пунктом аналізу економічних і політичних криз.

Саме такий аналітичний погляд необхідний сьогодні, коли треба відійти від усього віртуального, знайти істинні причини захворювань сучасної економіки і перейти до побудови більш урівноважених економічних процесів і стосунків.

Протягом деякого часу надбання цього видатного науковця ігнорувалися, бо були незручними і змушували замислитися, куди йде світ у свої економічній розбещеності. І лише відчувши катастрофічність сучасної, домінуючої в світі, економічної моделі господарювання, почали приглядатися до того, що напророчив К.Маркс.

А напророчив він капіталістичній системі сучасного ринку перманентні кризи і революції (хвороби).

Правда про брудний та нечесний капітал. У своїй праці "Капітал" Маркс виводить просту і зрозумілу формулу перетворення енергії (різноманітних ресурсів) у суспільстві через капітал (тобто, грошовий еквівалент): Г-Т-Г' (фор. 1).

Формула 1 символізує "трансформатор", в якому вихідна енергія (стартовий капітал) Г, проходячи через технологічну матрицю товарного виробництва Т, в процесі трудових виробничих відносин перетворюється (трансформується) в новий вид енергії, або нову її якість, де Г' - примножений капітал.

Здається, все дуже просто: так функціонує фабрика хлорофілу в зеленому листі, так працюють м'язи живого організму і жива клітина, так само здійснюються усі хімічні і фізичні перетворення енергії в природі.

Так повинна працювати і Економіка, з тією лише різницею, що на вході і на виході виробничого трансформатору повинен знаходитись не абстрактний капітал, який привласнюється капіталістом, а людина і її енергетичні потреби.

Проте, капітал у виробничій сфері і товарно-грошових відносинах поводить себе загадково і неадекватно, маніпулює цінами і ціноутворюючими пропорціями, і таким чином створює на ринках нееквівалентний обмін енергією. При цьому він брутально ігнорує і порушує закон вартості, відкритий тим же К.Марксом.

Закон вартості стверджує, що корисна споживча вартість товарів, робіт (послуг) створюється внаслідок живої, або матеріалізованої (минулої) праці людини; додана вартість усіх споживчих благ створюється людиною в процесі виробництва (перетворення).

А еквівалентний (врівноважений) товарообмін у суспільстві має базуватися на врахуванні суспільно-необхідних середніх (галузевих) трудових витрат, які мали місце в процесі створення корисної споживчої вартості. Тобто, ринкова вартість грошей, товарів, послуг повинна бути забезпечена працею як загальним знаменником обміну на ринку.

Саме працю людини Маркс закликає ставити наріжним каменем економіки суспільства, як фундамент еквівалентного товарообміну. Це дозволяє Економіці утримуватись від неврівноваженості, перекосів, віртуальності, криз і абстрактних спотворених цінностей і потреб.

Всім відомо, що земні ресурси: ліс, воду, корисні копалини (нафта, вугілля, газ...), повітря, землю і ін. природні ресурси створив Бог, і дав це людині задарма (natural capital). І лише витрати праці, спрямовані на використання цих ресурсів, на різних етапах створюють додану вартість, яку і вимірюють (ототожнюють) у грошовому еквіваленті.

На початку товарного виробництва обсяг грошей повинен був базуватися на обсязі вироблених у суспільстві товарів, саме це було запорукою рівноваги і ринкової справедливості. Коли від цього відступили і почали творити віртуальні гроші і віртуальну економіку, прийшов і гріх, і різноманітні економічні хвороби.

Гроші (капітал) у формулі 1 виконують на ринку функцію умовної (прирівнюваної) енергії. Аналогічно, всі категорії вартості, ціна товару і ціноутворюючі пропорції, за своїм змістом мають і несуть енергетичні компоненти, які потребують дефініцій (визначень).

Наприклад. Ціна товару - це міра корисної енергії, яку несе товар споживачу, через ринок. Вартість - загальна міра упакованої в товарі енергії, що була витрачена на його виготовлення і що є корисною для споживання.

Саме цю категорію (вартість) К. Маркс розвиває у своїй теорії вартості, Він диференціює на такі її види.

Субстратну вартість усіх енергетичних витрат у процесі виробництва товарів.

Споживчу вартість, яка визначає питому вагу корисної енергії, що здатна задовольнити життєві (дані від Бога) потреби людини. Ця вартість виявляється об'єктивно, а не тільки через попит і пропозицію на ринку, що нав'язує світові капітал.

Мінову вартість (або енергію в обміні) на ринку, що фактично залежить від виду конкретного ринку, ступеня його організації (якісних структурних показників) і типу носіїв енергії (валюти). Валюта (гроші) в цьому випадку виконують функцію транспортувальника енергії в межах певного геополітичного простору і в певний строк.

Саме мінова вартість товару, яка формується з урахуванням усіх ринкових регуляторів, енергетичних бар'єрів входу-виходу на ринки, диференціалів конкретного ринку (структурних, технологічних і фінансових відношень), дозволяє капіталу найбільше маніпулювати ціноутворюючими пропорціями і нав'язувати споживачу через ринок нееквівалентний енергетичний обмін (тобто - паразитувати), тим самим порушуючи об'єктивний закон збереження енергії.

Дуже часто спотворюється і споживча вартість, шляхом нав'язування суспільству неприродних (не від Бога) потреб і неправдивих цілей витрат енергії (ідолів), що не мають нічого спільного з загальнолюдськими життєвими цінностями.

Це і є однією з компонент мерзоти, що веде світ до енергетичної кризи. Наприклад, цілий завод може цілий рік працювати для отримання прибутку для того, щоб його власник придбав одного футболіста у свій клуб за 10-12 млн. дол. Тільки за один свій концерт сучасна поп-зірка може відбирати енергію, що дорівнює місячній заробітній платні середнього промислового виробництва.

Величезне відсмоктування енергії відбувається у сферу наркобізнесу, ігрового бізнесу, сексбізнесу, ВПК тощо, і неминуче провокує інфляцію і фінансові кризи (падіння).

Поляризація суспільства, розділення його на багатих і бідних, все більше наростає. І ми бачимо, що внаслідок порушення нормального обміну 1/3 населення Земної кулі голодує, а ще 1/3 не має збалансованого харчування.

В той час, як на іншому полюсі, який перенасичений енергією (у грошовому еквіваленті), йде розкладання і гниття: витрата ресурсів на помилкові і розбещені цілі.

Фальсифікації і підміни накладаються на завдання і цілі економіки, створюють економічні диспропорції і призводять до спотвореного зростання цін. Іншими словами, гріх коштує великих грошей, і його треба комусь оплачувати (погашати). Цей тягар, як правило, лягає завжди на плечі споживача.

Відзначимо, що практика показує: лише у 15-20% випадках зростання цін задіяні економічні передумови, а в 80% випадків - ціни диктуються.

Споживач повинен знати, що в капіталістичному світі капітал воює за допомогою цін (Об. 6,5), і всяке, в т.ч. і ланцюгове підвищення цін - це війна (протиборство) зі споживачем, оскільки "сім'я змія" завжди жалитиме людину в його п'яту: земні потреби (Бут. 3,15). З часом економічні і інформаційні війни, що перекручують істину, призведуть до влади антихриста (2 Сол. 2,3-8).

Проте, жодна з очевидних причин фінансової кризи не може зрівнятися з інтимною таємницею цінових маніпуляцій і блуду, що відбуваються з ціноутворюючими пропорціями, які призводять до порушення мінової вартості товару на ринку, стимулюють зростання цін і нееквівалентний обмін енергією. Це - найбільший енергетичний вир, що затягує суспільство у нескінченну інфляцію і фінансову кризу.

Де собака заритий? У своєму "Капіталі" К.Маркс вірно відшукував (розкопав) порочність капіталу в маніпуляції ціноутворюючими пропорціями. Свою формулу ціни товару він сформулював просто і зрозуміло (формула 2):

Рт=с+v+m

Де Рт - ціна товару; с - частина ціни, що сформована за рахунок постійного капіталу; v - змінний капітал у сфері виробництва товару; m - додана вартість, що формує приріст капіталу Г' у формулі 1.

Сучасний ринковий капітал угледів можливості фальсифікувати (через подвійну бухгалтерію) і маніпулювати основними ціноутворюючими пропорціями, що входять у формулу 2, порушуючи тим самим закон вартості і загострюючи головне протиріччя між суспільним характером товарного виробництва і приватно капіталістичною формою привласнення його результатів.

Результат виробництва - це і є упакована в товарі енергія. За Марксом, суспільний характер праці (виробництва) повинен зумовлювати "незалежне життя" товару на ринку.

Таким чином, товар на ринку виступає у якості суспільного продукту, тобто продукту, основною метою якого є якісне задоволення потреб споживачів (суспільства), а не максимізація прибутку.

Цю функцію товару сучасний бізнес відібрав і довів до абсурду і свавілля (беззаконня). Особливо це стосується необґрунтованого зростання цін на енергоносії, які є основними мультиплікаторами ринку, фальсифікації реальної вартості життя і соціальних стандартів.

Як наслідок, усупереч з теорією вартості і саморегуляції ринку (через попит та пропозицію), всі закони і ринкові регулятори олігархи взяли на себе (під себе), тобто, взяли на себе функцію регулювання, насаджуючи жорсткий диктат цін і спланований нееквівалентний обмін.

Закон вартості хитро підмінили різноманітними штучними регуляторами, бар'єрами входу-виходу, угодами на кшталт СОТ, усілякими митами тощо, підносячи їх, як ринкову демократію.

Наприклад, закон вартості підмінили законом попиту і пропозиції (тобто стабільне замінили на нестабільне), вільний перелив капіталу підмінили на контрольовані інвестиційні проекти тощо.

У підсумку майже всі сучасні ринки монополізовані і глобалізовані інтересами крупного капіталу. На цих ринках, як правило, вже давно не працюють природні ринкові регулятори: закон вартості, закон конкуренції, закон попиту і пропозиції, закон переливу капіталу і ін.

Ці регулятори замінені на штучні, керовані, ті, що приносять капіталу за рахунок нееквівалентного товарообміну надприбутки (лихву) і стабільне ожебрачення трудящого люду.

Важливим для розуміння є і те, що виробничі перетворення в ланцюзі Г-Т-Г' не є моделлю Perpetuum Mobile. Не можуть гроші завжди породжувати нові гроші (енергію). Бо цей факт суперечить всесвітньому законну збереження енергії.

І якщо гроші ототожнювати з еквівалентом енергій видимого світу, то такі перетворення мають завжди посилатись на приховані джерела цієї енергії, якими в нашому віці є людська праця і природні ресурси.

Саме недоплачена заробітна платня і "варварське" використання природних ресурсів до певного часу дозволяють утворювати міф про вічний двигун економіки і необмежену максимізацію прибутків.

І лише в окремих випадках інтелектуальна праця і використання розумних технологій розпорядження природними ресурсами коректують ці тенденції.

В дійсності дуже часто прибутки одних (більш озброєних) підприємств супроводжуються збитками і банкрутствами інших (менших за масою і менш озброєних). Такі собі звірині закони сучасних ринкових відносин: усіх гризи, щоб не лежати у грязі.

Висновки (тези). Функціонально ціна - це економічний метр, мірило всіх економічних пропорцій, закладених у товарі. Уявімо, що ми будуємо величезний будинок, і у кожного працівника свій відмінний від інших працівників метр (своя правда).

Що доброго можуть вони побудувати разом? Нове вавилонське стовпотворіння, або новий капіталізм з "подвійним дном"?

Поки ми бачимо величезну тіньову, віртуальну і спекулятивну економіку, корупцію, беззаконня і море брехні. Брехня стала формулою життя, коли думають одне, говорять інше, а роблять третє.

Беззаконня - це не лише правовий нігілізм і зростання криміналу, але і економічне беззаконня, що реалізовується через зростання і неконтрольований диктат цін.

Неконтрольована тіньова і спекулятивна економіка породжує не лише руйнівну, недобросовісну конкуренцію, але і веде до фальсифікації всіх компонентів ціни.

Як наслідок, спостерігається ланцюгова реакція спотворень основних економічних пропорцій, маніпуляції енергетичними ресурсами, грошовими потоками, бюджетами і ін. У результаті весь світ, або вся країна, занурюється в пітьму.

Тіньова економіка - це не підпільні заводи і фабрики. Це, перш за все, фальсифікована економіка з "подвійною бухгалтерією" при кризі всіх систем контролю і регулювання в економіці (ринку) і державі.

Прикриваючись демагогією і демократією (тобто народом), сучасний ринковий імперіалізм призводить до порушення нормального енергетичного обміну в суспільстві, порушенню закону збереження енергії. Порушення правильного обміну - це початок всіх хвороб (Мф. 24,8).

Навіть економічну науку неофіційно перепрофілювали у відділ пропаганди і фальсифікацій сучасного ринкового імперіалізму.

Проте, як його не припудрюй, відомо, що головним генератором усіх дисгармоній в економіці і політиці є основне протиріччя капіталізму: суспільний характер праці і приватна капіталістична форма його привласнення, невірна, антисоціальна модель суспільства.

Праця носить суспільний характер. Тільки соціалізована економіка зараз може опинитися на плаву. За рахунок того, що мобілізуються всі сили і засоби суспільства.

Енергія матеріального світу (виробництва) повинна обслуговувати людину, а не абстрактні інтереси, макроекономічні показники, дуті статистичні дані тощо. У цьому контексті доцільно ретельно вивчати досвід скандинавських країн, що підійшли до проблеми побудови соціалізованого суспільства і його економіки більш виважено і еволюційно (Швеція, Фінляндія, Данія і ін.).