Україна збирається насмішити світ новим податком
У всьому світі податок на нерухомість є найголовнішим джерелом наповнення місцевих бюджетів. Але Верховна Рада України, де зареєстровано на розгляд проект Закону "Про податок на нерухоме майно (нерухомість)", має інші мотиви.
"Законопроект пропонує запровадити податок на нерухоме майно, справляння якого дозволить дещо зупинити хаотичне скуповування житла окремими особами з метою його перепродажу за підвищеними цінами", - йдеться у пояснювальній записці.
Згідно з новим законопроектом, платники податку - це всі власники майна, фізичні та юридичні особи. У той час як раніше планували брати цей податок винятково з фізичних осіб. Деякі питання залишаються лише стосовно того, чи не враховано винятків для таких власників, як держава та місцеві територіальні громади, які фактично "платитимуть самим собі".
Розробники внесли у документ інші зміни порівнянно з попередніми версіями законопроекту: об'єктом оподаткування має бути не просто об'єкт нерухомості, а вся нерухомість, яка належить окремій особі. Оподаткування об'єктів нерухомості, що пребувають у співвласності, має відбуватися пропорційно часткам співвласників.
На жаль, маразм із окремим оподаткуванням землі та будівель продовжується. Вже списано багато мегабайтів стосовно того, що "окремий" облік землі та розташованих на ній будівель є абсурдом, "годівничкою" для чиновників, гальмом на шляху до економічного процвітання, бо від'їдає неміряну кількість суспільних ресурсів через шалену тяжкодоступність процедур формалізації власного майна, і що єдиною "справжньою" нерухомістю є земля.
Наприклад, в Естонії "Закон про речове право" встановлює: "Нерухомою річчю є земельна ділянка разом із її істотними частинами". А "істотними частинами земельної ділянки є речі, що перебувають із нею в нерозривному зв'язку, такі як будівлі, ліс, що росте, інші рослини й неприбрані плоди, а також пов'язані із земельною ділянкою і належні кожному черговому власнику нерухомої речі речові права". Причому "будівля, поєднана із земельною ділянкою в тимчасових цілях, не є істотною частиною земельної ділянки".
До речі, за нашим, українським, Цивільним кодексом земельні ділянки теж визнаються нерухомістю!
Будь-які спроби окремо оподатковувати землю та будівлі - приречені. Це давно доведено світовим досвідом. Специфічна ж українська проблема полягає в тому, що у шаленого відсотка українських будівель та землі, на якій ці будівлі розташовані, - різні власники, а ще - величезна кількість будівель та землі не має будь-яких правовстановчих документів узагалі.
Ставки податку, прописані в українському законопроекті, є настільки наочним прикладом феєричного маразму та популізму, що не зручно навіть коментувати. Цей очевидний факт підкреслюється навіть у Пояснювальній записці: "Податок має справлятися тільки з тих осіб, доходи яких справді дозволяють придбати великі обсяги нерухомості, і житла в тому числі".
Шановні популісти! Обов'язковою ознакою податку на нерухомість є те, що його платять усі за однаковим принципом - у вигляді відсотка від вартості нерухомості, а не за прогресивною шкалою в залежності від кількості абстрактних "квадратних метрів", які перебувають у власності платника. Інакше власники знаходитимуть елементарні способи "мінімізації" - реєструватимуть "зайву" нерухомість на родичів, знайомих чи на "ліві" юридичні особи.
Не кажучи вже про те, що 100 квадратних метрів у знаменитому будинку на Грушевського - це зовсім не те, що 100 квадратних метрів складських приміщень у селі Червона Синька.
У Пояснювальній записці зазначається: нарахування податку буде централізованим. Геніально! Місцевий податок, що стягується централізовано!
"Тобто відомості із державного реєстру нерухомого майна мають надсилатися до державних податкових органів за місцем реєстрації (проживання) платників податку. У свою чергу, державні податкові органи до встановленого числа поточного року аналізують дані, що надійшли стосовно кожної окремої особи, і встановлюють ставку і розмір податку в залежності від сукупного обсягу нерухомості, що перебуває у власності однієї окремо взятої особи. Таким чином, буде забезпечуватися зосередження інформації стосовно кожної особи за місцем її реєстрації, а не за місцем реєстрації майна, що особі належить, яке може бути у різних регіонах країни", - читаємо в проекті.
Цікаво, як автори уявляють вартість адміністрування цього податку за такою схемою. Швидше за все, вони про це і не думали, оскільки далі в Пояснювальній записці безхитрісно зазначається: "Прийняття законопроекту не потребує додаткових бюджетних асигнувань".
Практика свідчить, що спонукати людей платити податок на нерухомість примусово - не можливо. Бо тоді його адміністрування коштуватиме значно дорожче, ніж буде зібрано коштів. Тому що платників - занадто багато, а ті, що цей податок адмініструватимуть, є одночасно і його платниками.
Головний принцип такої системи - абсолютна відкритість володіння майном. Тому що відкритість захищає, перш за все, самих власників - від злочинних посягань рейдерів усіх ґатунків.
Який улюблений метод усіх рейдерів? Звичайно ж, зробити фальшивий правовстановчий документ та провести по ньому відчуження майна "добросовісному" набувачу, який заявить законному власнику, зазвичай із застосуванням фізичної сили. Доки закінчиться судова тяганина, яка часом триває кілька років, об'єктом можна "нєвозбранно" користуватися без будь-якої компенсації.
У створенні відкритих кадастрів та реєстрів не зацікавлені, по-перше, той, хто не хоче, щоби суспільство достеменно дізналося, скільки саме "ніколи не крали" його руки, а по-друге - рейдер, чий "бізнес" побудовано якраз на (псевдо)закритості інформації про власників майна.
Законопроект пропонує, щоб "нарахування податку здійснювали органи державної податкової служби за сукупним розміром оподатковуваного майна". Можна собі лише уявити, який обсяг робіт повинні виконати ці органи, якщо, за статистикою, станом на початок 2004 року тільки житловий фонд України містив приблизно 10 132 800 будинків! А ця цифра ще не охоплює нежитлових будинків та інших споруд, які пропонують оподаткувати.
Розраховувати цей податок, на думку автора(ів) законопроекту, мають "органи державної податкової служби на підставі даних із державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обмежень". Цікаво, чи аналізував хтось поточний стан цього державного реєстру на предмет повноти та автентичності?
Безмежна наївність - законопроект передбачає, щоб "розрахунок із повідомленням про суму податку, що підлягає сплаті, та платіжні реквізити надсилали органи державної податкової служби платникам податку за місцем їх проживання (місцем реєстрації) не пізніше 15 березня поточного року".
Цікаво, а що робити з тими власниками, які ніде не зареєстровані? У нас - вільна країна, кількість незареєстрованих в якій ніхто навіть не підраховував. Які підрахунки, якщо відсутня централізована база навіть паспортів?!
Цитую законопроект: "Сплата податку здійснюється платниками податку протягом 10 операційних (банківських) днів із моменту отримання розрахунку податку від органу державної податкової служби... Власники зобов'язані своєчасно сплачувати узгоджені суми податкових зобов'язань, а також суми штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих органом держаної податкової служби, за винятком сум, що оскаржуються в адміністративному або судовому порядку".
Оце наші люди побіжать в адміністративний суд, замовлять судово-будівельну експертизу для визначення реальної вартості об'єкта нерухомості... Вже зараз Київське бюро судових експертиз призначає їх проведення на 4 квартал 2008 року чи навіть на 1 квартал 2009-го - і це лише у "звичайних" справах! Що ж почнеться в разі впровадження податку з 1 січня 2009 року? У країні - катастрофічний брак оцінщиків уже зараз - що з цього приводу думають автори законопроекту?
В законопроекті є стаття настільки знущальна, що у мене навіть закралася думка про те, що його подали винятково з метою дискредитації самої ідеї податку на нерухомість. Це - стаття 6, у якій ідеться про обов'язки власників нерухомого майна - платників податку:
а) здійснювати в установленому порядку державну реєстрацію нерухомого майна, стосовно якого набуто право власності;
б) оформлювати в установленому порядку зміни, зумовлені переплануванням, переобладнанням і добудовою;
в) повідомляти органи державної реєстрації про знищене (знесене, зруйноване) нерухоме майно.
Оцінити весь цинізм цих вимог можуть лише ті громадяни, які намагалися здійснити зазначену державну реєстрацію саме у "встановленому порядку".
Підсумовуючи, можна констатувати: грізна стаття 7 законопроекту - "платники податку несуть відповідальність за своєчасність сплати податку у порядку та розмірах, визначених законодавством" - здатна налякати лише дуже наївних, доки не буде:
а) максимально спрощено процедури формалізації прав власності, які зараз навмисно абсолютно безпідставно ускладнені на користь чиновників-хабарників;
б) доки все формалізоване майно не занесуть у відкриті реєстри та кадастри, враховуючи майно, що "прилипло" до "рук, які ніколи не крали";
в) цей податок не збиратиметься справжніми представниками місцевих територіальних громад (а не дерибанщиками, що купили собі місця у партійних списках) та не витрачатиметься під жорстким контролем цих громад...
Зовсім комічною видається стаття 9, де сказано, що закон набирає чинності з 1 січня 2009 року. Інші законодавчі акти - до приведення їх у відповідність із нормами нового закону, діють тільки в частині, що не суперечить його нормам. А Кабінету Міністрів протягом двох місяців із дня набуття чинності новим законом пропонують:
- забезпечити розробку та прийняття нормативних актів, що випливають із цього закону;
- привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим законом;
- забезпечити приведення органами виконавчої влади своїх актів у відповідність із цим законом.
Все б нічого, але у Пояснювальній записці вказано: "Прийняття законопроекту не потребує внесення змін до інших законодавчих актів"!