Чи дійсно Україні потрібна державна програма кешбеку?

Ігор Сироватко - 7 травня, 08:10

Наприкінці лютого президент Володимир Зеленський анонсував ідею державної програми кешбеку "Купуй українське", яка наразі активно готується до реалізації.

У її рамках громадяни України отримуватимуть компенсацію частини оплати товарів і послуг, вироблених в Україні. Ціль програм полягає в тому, щоб "українські гроші залишилися та працювали в Україні" та щоб "захистити" українських виробників від конкуренції закордонних товарів.

Чи дійсно Україні потрібен захист національного виробника?

Як людина, яка схиляється до максимальної лібералізації економіки, я вважаю, що державні програми підтримки вітчизняного виробника мають право на життя, особливо коли мова йде про воєнний час та нагальну потребу відновлення економіки після перемоги. Проте важливо, щоб програми захисту були:

обмеженими за часом та масштабом і використовувалися як тимчасовий захід для стимулювання та відновлення економіки;
цільовими і спрямованими на найбільш постраждалі від війни та економічної ситуації галузі та компанії;
прозорими та доступними за умовами та критеріями відбору для всіх компаній;
з мінімальним втручанням держави в роботу ринку.

У випадку недотримання цих вимог можна прийти до зовсім небажаного результату. Наприклад, державні програми можуть спотворювати ринкові сигнали, що призведе до неефективного розподілу ресурсів.

Якщо програми підтримки будуть реалізовуватися в умовах бюрократії та корупції, то можуть стати неефективним та несправедливим інструментом, який надасть переваги "вибраним" галузям або компаніям, вбиваючи конкуренцію, а саме остання є рушієм ринкової економіки.

Також одним із ризиків реалізації таких програм є створення "залежності" у виробників, що шкодитиме їхній мотивації до впровадження інновацій та підвищення конкурентоспроможності. Тому при реалізації таких програм важливо дотримуватися правил та законів, намагатися створювати рівні умови, щоб у довгостроковій перспективі допомогти державі та економіці, а не навпаки.

Державна підтримка вітчизняного виробника має бути лише одним з інструментів економічної політики. Більш важливим, наприклад, є створення сприятливого інвестиційного клімату, усунення бюрократії та корупції, розвиток інфраструктури.

Головними цілями захисту національного виробника є:

Захист від іноземної конкуренції. На етапі відновлення економіки вітчизняні виробники можуть потребувати захисту від більш конкурентоспроможних іноземних компаній.
Створення робочих місць. Програми підтримки можуть стимулювати створення робочих місць у країні та збереження теперішніх.
Розвиток стратегічних галузей. Держава може підтримувати розвиток стратегічних галузей, що мають важливе значення для національної безпеки.

Чи конкурентні українські товари?

Конкурентоздатність українських товарів порівняно з товарами з країн ЄС на зовнішніх ринках різниться залежно від галузей. Деякі українські товари цілком конкурентоздатні: продовольство, ІТ-послуги, металургія.

Також є галузі та групи товарів, де ми маємо багато підстав вважати конкурентоздатними новітні українські розробки в military-tech (безпілотні технології, системи управління та моніторингу), fintech, HORECA.

Кешбек від Зеленського: що за програма та скільки держава буде платити за купівлю українського

Головними факторами, що визначають конкурентоздатність, є якість, ціна, наявність чи відсутність торгових бар’єрів. Українські товари часто мають хорошу якість, але їм може не вистачати "сили" бренду або репутації.

Українські товари загалом дешевші, ніж продукція, вироблена в ЄС, що може давати їм конкурентну перевагу. Проте наразі існують певні торгові бар'єри, які ускладнюють доступ вітчизняній продукції до європейського ринку. Ідеться насамперед про складність логістики під час війни та неідеальні митні умови.

Конкурентоздатність товарів на внутрішньому ринку

Протягом останніх двох років українські виробники мають більш сприятливі позиції, ніж до початку великої війни. На це впливають кілька факторів:

подорожчання імпортної продукції через девальвацію гривні (вартість товарів в іноземній валюті номінально збільшилася на 35-40% унаслідок зростання курсів долара та євро);
вихід з внутрішнього ринку гравців, пов’язаних з країною-агресором;
свідома зміна ставлення споживачів до брендів, що передбачає посилення фактору громадянської позиції компанії та її походження.

Такі ініціативи як державна програма кешбеку "Купуй українське" також сприятимуть підвищенню конкурентоздатності наших виробників.

За даними OLX, локальні виробники певних товарних категорій за останні роки стали більш успішними та затребуваними. Наприклад, у категорії оголошень "Пошив одягу" кількість оголошень порівняно з 2022 роком збільшилася у вісім разів, а попит, тобто кількість відгуків, – у понад 15 разів.

Також збільшилися показники попиту та пропозиції в категоріях "Меблі на замовлення" (на 27% зросла кількість пропозицій порівняно з березнем 2022 року та в понад пʼять разів – попит) і "Виготовлення дверей" (на 187% зросла кількість оголошень та в понад сім разів – кількість відгуків на оголошення).

Як українським компаніям підвищити конкурентоздатність?

Успіх на вітчизняному ринку можливий лише за умов високої якості продукції, конкурентної ціни, розуміння потреб споживачів, ефективної маркетингової стратегії та підтримки українського виробника.

Якість продукції досягається інвестуванням в обладнання й технології, підвищенням кваліфікації персоналу та впровадженням жорсткого контролю якості на всіх етапах виробництва.

Ефективні маркетингова та рекламна стратегії полягають у створенні впізнаваного бренду, комплексному просуванні продукції та послуг в онлайн- та офлайн-каналах, використанні цифрових інструментів.

Знизити собівартість продукції можна шляхом оптимізації виробничих процесів, ефективного управління запасами, пошуку альтернативних постачальників сировини та матеріалів. Участь у програмах державної підтримки дає можливість отримати гранти, субсидії, кредити для розвитку українського бізнесу.

Підтримка українського виробника – завдання не тільки держави, а кожного з нас. Варто свідомо віддавати перевагу українським товарам при purchasing decisions (рішення про купівлю – ЕП), ставити за пріоритет співпрацю з українськими компаніями і таким чином робити вклад у підтримку нашої економіки.