Як Фонд держмайна допомагає наповнювати бюджет під час війни

Пройшло уже майже два роки від початку повномасштабного вторгнення в Україну. Кілька місяців тому прем'єр-міністр України Денис Шмигаль озвучив цифри, що вражають: річні витрати нашої держави на захист від агресора та підтримку ЗСУ досягають 2 трлн грн. 

Для порівняння, видатки всього державного бюджету України 2021 року становили приблизно 1,5 трлн грн. Тобто наразі наша країна витрачає лише на війну (без урахування інших бюджетних витрат, наприклад, оплати праці чи соціальних виплат) більше, ніж сукупно потребувала до повномасштабного вторгнення.

Звісно, міжнародні партнери суттєво допомагають Україні у фінансових питаннях. Від лютого 2022 року до жовтня цьогоріч вони надали нам майже 64 млрд дол., найбільше – ЄС та США. 

Водночас, за даними українського Мінфіну, на 2024 рік наша держава матиме бюджетний дефіцит орієнтовно 43 млрд дол. Саме на цю суму Україна потребуватиме зовнішньої підтримки, аби забезпечити пріоритетні соціальні та гуманітарні видатки. 

Сьогодні важливо знаходити внутрішні резерви, по-максимуму використовувати власні ресурси, генерувати доходи, стимулювати розвиток економіки та підприємництва. З огляду на ці потреби Фонд державного майна визначив пріоритети роботи на 2024 рік. 

До них увійшла приватизація, оренда державних об'єктів та розвиток Земельного Банку. 

Приватизація

Приватизація за 2023 рік принесла Україні економічний ефект у 3,83 млрд грн. Це дохід від продажу державних активів. Більше того, покупці гасять бюджетні та інші боргові зобов’язання, які об'єкти приватизації мали на момент торгів. 

Після початку повномасштабного вторгнення приватизацію призупинили, оскільки потрібно було стабілізувати ситуацію в країні, внести зміни в законодавство. Відновили її у вересні 2022 року і з того часу вона продемонструвала свою ефективність та доцільність. Які завдання наразі вирішує приватизація в Україні?

Із підприємств в управлінні ФДМУ є невелика частина стратегічно важливих, ті що працюють в сфері оборони, енергетики, критичної інфраструктури тощо, їх не будуть приватизовувати. 

Ще орієнтовно 80% – неефективні, тотально збиткові, частина існує лише на папері. Більшість із них чекає ліквідація чи банкрутство. Та є приблизно 18% підприємств, які можна віддати на приватизацію, і це буде win-win рішенням. 

Майно для приватизації буває у різному стані, підприємства можуть мати борги, потребувати інвестицій. Та водночас більшість із них – це brownfield-проєкти: новий власник купує актив з різними видами нерухомості, обладнанням, підключеними комунікаціями. 

У таких випадках капіталовкладення буде не настільки значним, як при створенні бізнесу з нуля. Це стимулює розвиток підприємництва, створення нових робочих місць, генерує податки. 

Держава передає активи у руки людей, зацікавлених в їхньому розвитку. Бюджетних коштів (особливо зараз) не вистачає на утримання, модернізацію, ремонт держпідприємств. З часом вони занепадають і єдине, що генерують, – збитки. З кожним роком цінність такого майна падає. 

За інформацією Центру економічної стратегії, понад 60% державних підприємств менш ефективні за приватні. А дослідження Єврокомісії доводить, що держпідприємства у всіх сферах мають нижчу прибутковість, ніж приватні. 

Тож вчасна приватизація – це шанс таких активів на нове життя із власником, для якого буде принциповим питання успішності його бізнесу. 

Підприємець зможе змінити стратегію роботи компанії, вкладатися в її розвиток. Це важливо, адже щороку держава забирає у власних підприємств 50-90% чистого прибутку та дивідендів. Приватна компанія може реінвестувати ці кошти, щоб залучити нові технології, розробити нові продукти тощо.

Окрім майнових комплексів та готових підприємств, держава продає багато нежитлових приміщень (адмінбудівель, гаражів, складів, є навіть приміщення санаторіїв). Вони розташовані в різних частинах України, та найбільший попит – на об'єкти на Заході, зокрема, у Львівській області. 

Тож пропозиції нерухомості від держави – це, серед іншого, можливість для підприємців релокувати свій бізнес із прифронтових зон у безпечніші регіони чи відкрити там новий. 

Та чи не найважливіше – від приватизації надходять мільярди гривень до державного бюджету, звідти їх спрямовують на посилення обороноздатності України. 

Оренда 

За 2023 рік завдяки оренді держмайна ФДМУ поповнив бюджет на 769 млн грн. Ця сума значно перевищує показник 2022-го, коли дохід склав 575 млн грн. Загальна кількість договорів оренди нині становить - 14,3 тис.  

Оренда державних активів, генерує менші обсяги доходів до бюджету, ніж приватизація, але ж мова лише про тимчасове використання. Майно залишається у власності держави і щороку системно приносить гроші до державного бюджету. 

Одночасно з цим орендарі слідкують за його станом для власної зручності використання, тобто у держави немає необхідності інвестувати в підтримку цих активів. 

Надання в оренду державного майна – це також створення можливостей для вітчизняного бізнесу різних масштабів. Наприклад, підприємці, які орендують значні площі в морських портах на Одещині (деякі з них мають договори сумарно майже на 200 тис. м кв.) – це приклад того, як держава надає зручну потужну логістику для великого бізнесу. 

Значну частину орендованих приміщень середніх розмірів використовують для офісів, складів тощо. Водночас є сотні договорів оренди, предмет яких – лише кілька "квадратів". 

Вони також вкрай важливі, наприклад, для банків, телекомунікаційних компаній, роздрібних торговців для розміщення обладнання (від банкоматів до вендінгових автоматів тощо). Таким чином кожен метр державних площ генерує дохід. 

Тож від оренди державного майна, як і від приватизації, всі у виграші. Бюджет отримує кошти, підприємці – майданчик для роботи, держава на вкладає гроші у підтримку активів, які вона наразі не використовує для власних потреб.

Земельний Банк

За підсумками 2021 року, до повномасштабного вторгнення, Держстат звітував, що частки сільського, лісового та рибного господарства у ВВП України перевищувала 10%. 

За той рік лише від експорту зернових наша держава отримала понад 12 млрд дол. Та через війну площі, придатні для посівів та обробітку, зменшилися приблизно на 20%. Питання щодо якісних доступних угідь постало досить гостро. 

Водночас в Україні є орієнтовно 805 тис. га сільськогосподарських земель у державній власності. Частина з них стала предметом корупційних схем, частина - просто не використовується належним чином – ні для агродосліджень, ні для повноцінного обробітку. 

Завдання Земельного Банку, який створив та розвиває ФДМУ - надати доступ аграріям до ринку державних сільгоспземель. Тепер державні угіддя передаватимуть в оренду тимчасовим власникам через відкриті для всіх охочих аукціони в системі Prozorro.Продажі. 

Завдяки конкуренції вартість оренди буде ринковою, залежатиме від розташування, якості грунту, інфраструктури поряд. Водночас стартова ціна буде не менша за 12% від нормативної грошової оцінки угіддя. 

Завдання Фонду забезпечити прозорий механізм оренди землі через аукціони з рівними правилами доступу, як для малого фермера, так і для потужного підприємства.

2023 року Фонд разом із іншими держустановами заклали основу для створення Земельного Банку. Влітку Верховна Рада ухвалила закон, який визначає засади його роботи. Наразі триває підготовка та прийняття Кабміном додаткових нормативних актів. 

Їх ФДМУ розробив для корпоратизації держпідприємств та для внесення змін в механізм оцінки держмайна – це необхідні кроки для впровадження реформи за новим законодавством. Перші аукціони щодо оренди держземель пройдуть 2024 року. 

Аграрії України 2023 року, за даними Мінагро, зібрали на 3-5% більше врожаю, ніж 2022-го. Це доказ їхньої цілеспрямованості та бажання працювати в будь-яких умовах. Завдання держави – підтримати їх у цьому, зокрема через доступ до земельних ресурсів. 

Вони ж розвиватимуть один із найпотужніших та найперспективніших ринків України, забезпечуватимуть роботою тисячі людей і поповнюватимуть бюджет податками. 

2024 року ФДМУ працюватиме перш за все над тими проєктами, які дозволять нашій державі фінансувати свій захист. А також матимуть перспективу для підтримки вітчизняної економіки та підприємництва.